На осушеному торфовищі нам вдалося досить близько під'їхати на машині берези на якій сидів тетерук. Наводжу фотоапарат, клацаю, але щось мене бентежить. По-перше, розміри птаха видались ніби збільшеними, та й забарвлення оперення якесь незвичайне. По-друге, настільки близько тетерук ще жодного разу не підпускав. Активно натискаючи на «спуск», ми по черзі відкривали в машині вікна, а це було досить гамірно. Але тільки-но люди вийшли з машини, птах перелетів на інше дерево.

Тепер можна було розглянути на моніторі фотоапарата зображення птаха більш ретельно. Відразу звернув увагу на відсутність ліри на хвості, натомість були лише невеликі загини, посередині невелика виїмка, підхвістя не біле, а з темними пір'їнками. Колір махових пір'їн на крилі був коричневий, з плямами, як у глушця, шия і груди не синьо-чорні, а м'якіші, без металевого блиску. Дзьоб чорний, над темно-карими очима невеликі брівки, які у тетерука в цей час сильно набряклі і мало не торкаються одна одної. Зовнішність нагадувала тетерука, але птах був значно більших розмірів, що було особливо помітно під час того, як він сідав на вершину берізки, яка сильно згиналась під його значною вагою. Деякі частини тіла птаха більше личили б глушцю, ніж тетеруку.

Перед нами опинився один з найрідкісніших птахів європейської орнітофауни, міжвидовий гібрид - міжняк. Вважається, що більшою ймовірністю їх появи є схрещування між самичкою глушця і самцем тетерука (хоча може бути і навпаки, це залежить від пригніченості певної популяції одного з видів в даному районі). У нашому випадку глушців в даній місцевості практично немає, значить, схрещування сталося на токовищі тетеруків. На підтвердження цієї версії промовляє і той факт, що пізніше я неодноразово спостерігав одночасно двох міжняків на цьому токовищі. Найімовірніше їх вивела самка тетерука, вони жили в одній зграї з тетеруками, й часто відвідували навесні їх токування.

Спостерігаючи, я відзначив, що тетеруки поводились щодо міжняків досить агресивно, відганяючи їх. У бійку міжняки не лізли, можливо, через вік, а ось токувати намагалися по-своєму. На світанку прилетів міжняк і сів на вершину осики. Тільки-но небо забарвилося зорею і тетеруки вже токувати щосили, він зробив незграбну спробу токування: видав скрипучі звуки, які чимось нагадували «пісню» глушця, змішану зі звуками деркача, при цьому намагаючись витягнути вперед шию і розкриваючи наполовину хвіст. Ця «пісня» тривала 2-3 секунди, після чого хвіст назад складався віялом, а птах набував звичної пози. Жодного іншого коліна не було чути, як не було і тетерукових звуків. Після кількох колін своєї скрипучих пісні міжняк полетів.