Якщо зима є критичним періодом у житті більш-менш великих куроподібних птахів, то ще більшою мірою сказане стосується дрібних птахів з високим рівнем обміну речовин і недостатньо досконалою терморегуляцією. У них є різні сезонні адаптації, що полегшують існування в зимові місяці, особливо в довгі нічні години, коли температура повітря падає низько, а денні птахи багато годин поспіль сидять нерухомо і вимушені підтримувати тепловий баланс виключно за рахунок внутрішніх ресурсів і скорочення тепловіддачі. Терморегуляція в подібних умовах набуває життєвоважливого значення, навіть якщо птаху вдається заощадити певну кількість калорій. Це досягається, зокрема, деякими деталями поведінки. Всі дрібні птахи під час відпочинку сильно настовбурчують пір’я, завдяки чому зменшується відносна поверхню випромінювання і збільшується термоізолюючий прошарок повітря в пухо-перовому покриві. Мешканці північних лісів Європи кукші продовжують настовбурчувати оперення навіть під час польоту.


В час суворих морозів дрібні птахи сильно настовбурчують пір'я, щоб зберегти тепло, наприклад як ця зображена на світлині гаїчка-пухляк.



Для відпочинку дрібні горобцеподібні птахи обирають затишні місця серед густих хвойних гілок, де не відчувається руху повітря. Деякі з них, наприклад підкоришники, згуртовується тісними групами, туляться один до одного і цим обмежують витрату тепла на випромінювання. Повзики і дятли продовжують використовувати дупла. Зауважимо, що у видів, які проводять ніч на гілках, теплопровідність пір'я нижче, ніж у птахів, що ночують в дуплах.

Деякі дрібні горобцеподібні птахи, подібно до тетеруків, ховаються в підсніжних схованках. На півночі Фінляндії так поводяться пуночки і чечітки. Їх підсніжні нірки облаштовані цілком як і лунки тетерукових птахів. Чечітка, зазвичай, проникає в підсніжний притулок з льоту. Якщо відразу вона закопувалася в сніг недостатньо глибоко, то далі проробляє похилу борозну, поки не сховається під сніговою покрівлею. Звідси тягнеться тунель довжиною близько 30 сантиметрів, який закінчувався невеликою печеркою. З неї птахи зазвичай вилітають прямо крізь покрівлю, але іноді чечітки користаються для цього вхідним тунелем.

У підсніжних притулках регулярно ночують великі синиці, гаїчки-пухляки, довгохвості синиці. Вони використовують пустоти під снігом, сплетіння коренів і навіть нірки мишоподібних гризунів. Науковці виявляли ночівлі під снігом чечіток, звичайних снігурів, а також трипалого дятла і чорної жовни.


До числа зимуючих горобцеподібних птахів належить пронурок. Навіть в суворі морози вона пірнає в незамерзлі ополонки в швидких гірських річках і добуває різноманітних водяних комах.

Таким чином, ночівлі під захистом сніжного покриву відзначаються не тільки у тетерукових, а й у ряду видів дрібних горобцеподібних, а також дятлів в різних частинах лісової зони Євразії. Напевно, ця адаптація властива й іншим осілим і зимуючим видам птахів. Мало що відомо про зимовий способі життя такого дивовижною птаха, як пронурок, який інколи зимує на незамерзаючих, стрімких гірських потоках.

Цікаво, що різні види птахів використовують сніг ще для однієї цілі. Шість видів горобиних (від синиць до ворон включно), три - тетерукових, а також голуб-синяк іноді купаються в снігу, як у пилу, очищуючи оперення.