Вид – Сова довгохвоста (Strix Uralensis) Рід – Сова (Strix) Родина – Совові (Strigidae) Ряд – Совоподібні (Strigiformes)

Середовище існування

Мешкає довгохвоста сова переважно в високостовбурних змішаних лісах зі значною домішкою хвойних порід, часто перезволожених. Селиться на окраїнах лісових масивів, поблизу від великих галявин, згарищ, в розріджених лісах та лісових масивах серед луків чи полів. У зимовий період кочує аж до степової зони. Гіздовий ареал охоплює Європу, Азію, від Скандинавії на захід до Японії та Кореї на сході. Південна межа ареалу збігається з південною межею смуги тайги. В Україні рідкісний гніздовий вид Карпатських гір, Прикарпаття та Закарпаття, представлений 2-ма підвидами: Strix uralensis macroura та Strix uralensis uralensis.

Опис

 Довжина тіла – 60 – 62 см
  Розмах крил – 124—134 см
  Вага – 500 – 1300 г
 

Сова великих розмірів, світло-сірого забарвлення з довгим клиноподібним смугастим хвостом і широкими крилами без темних плям на згинах. Коли птах сидить, хвіст виступає далеко за кінці складених крил. Має великі чорні очі. Дзьоб жовтий. Лицевий диск сірий, обрамлений вузькою білуватою смугою. Між очима валики, утворені білим пір'ям у вигляді вертикальних брів у формі півмісяця, повернутих «ріжками» від дзьоба досередини лицевого диску. Пір'яні «вушка» відсутні. На грудях малюнок з продовгуватих темних плям по білому або сірувато-білому фоні. Самки більші за самців, але такого ж забарвлення. Карпати заселяють дві морфи — темна і світла, які відрізняються інтенсивністю загального забарвлення, до темно-бурого.

Спосіб життя

 Основними мисливськими угіддями довгохвостої сови слугують лісові галявини та окраїни вирубок або згарищ, поряд з лісом. Тут сови тривалий час вистежують своїх жертв, схоплюючи їх зазвичай із землі. Рідше, ковзаючи безшумно і легко, вони облітають територію. На полювання сова вирушає іноді задовго до заходу сонця, а в похмурі дні нерідко можу бути активною і вдень. Серед решти сов довгохвоста здатна добувати найбільших за розміром великих тварин. Вона в змозі дати раду білці, орябку, куріпці та тетеруку. У голодні зими ця сова нападає навіть на самиць глушця, що спостерігається, щоправда, вкрай рідко. Але основною її поживою, від кількості якої багато в чому залежить успіх розмноження, є мишоподібні гризуни, зокрема полівки. Саме вони складають більше 80% раціону цієї сови. В одній пелетці можна знайти іноді рештки відразу двох-трьох і навіть чотирьох полівок. При різкому скороченні чисельності мишоподібних гризунів взимку в харчуванні довгохвостої сови починає зростати роль землерийок, а влітку сови переключаються на полювання за жабами та іноді комахами, здебільшого жуками. Лише за відсутності перелічених тварин жертвами довгохвостої сови стають птахи - найчастіше поршки дрібних горобцеподібних, а також сойки та горіхівки. За добу сова з'їдає 125 грамів їжі. Зимовий брак поживи змушує довгохвосту сову спускатися з гір у передгір'я. Так, в Карпатах вдавалось спостерігати наближення цих сов до населених пунктів.  

Розмноження

Весняне пожвавлення довгохвостих сов на гніздових ділянках, зазвичай, спостерігається вже в перших числах березня, коли весняне сонце ще не торкало снігу в лісах. Закличний крик довгохвостої сови існує двох типів: низьке протяжне гудіння і ще більш низький подвійний звук. Кричить довгохвоста сова, зазвичай сидячи на гілці, але нерідко й на льоту. Гнізда довгохвостої сови можна виявити в самих різних місцях. Ці сови частенько займають старі споруди яструба великого й навіть мешкають з ним на одній ділянці. Однак, незважаючи на тісне сусідство, чвар з трагічним результатом між хижаками спостерігати не доводилося. Нерідко довгохвоста сова відкладає яйця в старі гнізда канюків і осоїдів, поселяється в нішах-напівдуплах прогнилих пеньків на висоті одного-двох метрів над землею, а іноді гніздиться безпосередньо на землі під прикриттям вивернутого пенька або низько звисаючих ялинових лапах.

Хоча гніздова ділянка й використовується однією і тією ж парою протягом декількох років, а можливо і до скону, довгохвоста сова не завжди відкладає яйця в одне й те ж гніздо два роки поспіль. Зручні для виведення пташенят місця на гніздовий ділянці використовуються почергово. Яйця відкладаються в останніх числах березня - початку квітня. Повна кладка містить 3-4 яйця. Яйця білі, округлі. До насиджування самка приступає після відкладання першого яйця і сидить дуже щільно. В цей час вона не полює, її годує самець. Насиджування триває найчастіше 28 діб, причому пташенята вилуплюються з інтервалом через ніч. Кінець насиджування збігається з моментом інтенсивного танення снігового покриву. Якщо дорослих птахів не турбувати біля гнізда, то совенята залишаються в ньому або принаймні на гніздовому дереві протягом місяця життя. На гніздовій ділянці виводок тримається майже місяць, а потім сім'я починає кочувати і, нарешті, розпадається. Відбувається це, здебільшого, у другій половині липня. Характерною рисою поведінки дорослих птахів, особливо самки, біля виводка є активність і сміливість при захисті пташенят. Поки совенята сидять в гнізді, самка невідлучно перебуває біля них. Поживою сім'ю в цей час забезпечує самець. До речі, до гнізда його, зазвичай, не підпускають, і здобич він передає самці десь осторонь.

Охорона

Основними загрозами для довгохвостої сови є знищення так зв. «мисливцями», вирубування старих лісових масивів, деградація кормової бази (зникнення з різних причин, в т.ч. через людський фактор мишоподібних гризунів), знищення дерев придатних до гніздування. Для збереження виду необхідні сувора охорона старовинних лісів, збереження старих та дуплистих дерев, сувора боротьба з малосвідомими мисливцями, суворо обмежувати фактор неспокою з боку людини в гніздовий період. Сова довгохвоста охороняється Червоною книгою України, Бернською конвенцією та конвенцією CITIES.