Що й казати, ставлення до сов особливе. Й інтерес, і повага — але і якийсь страх. Ніби і птахи: істоти, загалом, не небезпечні. Але ось очі величезні, круглі... А їхні Нічні крики — це взагалі жах!

Звісно, все це емоції й не більше. Сови — це лише птахи. Щоправда, ці птахи чудово пристосовані до свого способу життя. А спосіб життя в них доволі своєрідний: літають вони вночі і живляться дрібними ссавцями. Переважно — мишоподібними гризунами. Тут, передусім, необхідно згадати про їхні великі очі, саме завдяки їм сови можуть бачити в майже цілковитій темряві. Але й очей іноді виявляється недосить — це коли в безмісячну ніч у густому лісі в траві з'являється здобич. Яку потрібно спіймати, а їсти хочеться! Тоді ці птахи використовують слух, а слух у них просто неймовірний! Вони, наприклад, чують, як людина згинає пальці — коли ці пальці не торкаються долоні й один одного. А це означає, що сови чують, як рухаються сухожилля і скорочуються м'язи! Тому не дивно, що вони можуть виявити шерхіт у траві або слабкий писк на відстані десятків метрів. У цьому їм допомагає ціла система вловлювання звуків. До цієї системи входить і сам орган слуху (він у сов дуже чутливий), і своєрідні зовнішні вушні раковини з оперення і шкіри, наприклад, у інших птахів таких пристосувань немає. Це, по-перше, плоский лицевий диск: він особливим чином розподіляє звуки і направляє їх до вух. Ось звідки в сов такі дивні і, нібито, моторошні «обличчя»! Проте, ті, хто позбавлений цих упереджень, побачивши фото сов, кажуть так: «які симпатичні істоти!». Чесно кажучи, особисто мені ця точка зору до вподоби більше.

  Узагалі сов почути дуже складно — вони ж і взимку, і літом покриті м'яким оперенням. Тому їхній політ майже безшумний і миші виявляють їх в останню мить. Але час від часу сови видають себе своїми знаменитими криками. Про які чого тільки не кажуть. Найчастіше не дуже хороше. Вони, мовляв, біду віщують. Я думаю, не варто гаяти час на те, щоб довести, що всі ці «знання», м'яко кажучи, не відповідають дійсності. І немає більше совам чого робити: попереджати нас про щось! Або, тим паче, залякувати. В них і своїх справ повно. Ці крики — лише сигнал особинам свого виду: інформація про те, що територія зайнята. До речі, при виборі ділянок мешкання сови вельми консервативні. З якихось причин на одних територіях вони оселяються регулярно, а інші не дуже-то й жалують. Наприклад, на найбільшому острові дельти Дніпра Білогрудому, напроти міста Гола Пристань, сови «застовпили» ділянку вже доволі давно. У всякому разі, їхні крики мені доводиться регулярно чути починаючи з лютого 1993 року. (Благо, будинок автора знаходиться в тій частині міста, яка виходить до річки Голопристаньська Конка: а за цією річкою знаходиться згаданий острів.) А востаннє цей крик лунав уже в цьому році: в лютому і березні. Звісно, весь цей час тут не міг мешкати один і той же птах. Імовірно, в різні роки господарі цього «совиного маєтку» були різні. Одні йдуть із життя — помирають чи гинуть. Хтось може відлітає. А на їхньому місці з'являються інші. Життя триває, «маєток» не пустує. І це добре.

Часом крики подають молоді птахи, ті, які вже вилетіли з гнізда, але кого батьки продовжують підгодовувати. За цими звуками дорослі знаходять своїх «чад» — уже великих, але ще не вмілих, і виділяють їм «стипендію». Точніше, (якщо все-таки користуватися аналогіями з життя людей) «передачу студенту з дому». Тільки не у вигляді об'ємної сумки з домашніми пиріжками і ковбасою, а у вигляді мишки. Як кажуть, кожному своє. їсти ж хочеться!

Сов в Україні 13 видів. Із них тих, хто гніздиться, 11 видів. Одна з найтиповіших серед них сова болотяна. Незважаючи на таку назву, болотяні сови мешкають не тільки на болотах і в плавнях, але й подекуди в лісах і на сільгоспугіддях. І навіть на морських островах. Живляться вони мишоподібними гризунами, гніздяться на землі й деревах. У кладці 3-5 яєць, із яких через 28 днів виводяться пташенята. Вони залишаються в гнізді близько місяця, а потім і в них починається самостійне життя.

Сова болотяна

Дуже схожа на сову болотяну сова вухата — тільки оперення в неї іншого кольору. І добре помітні «вушка», тому цю сову дуже легко відрізнити від інших сов. Цей вид, до речі, теж оселяється в плавнях: той крик із острова Білогрудого — саме крик сови вухатої.

Сова вухата

Усі сови — птахи винятково корисні. Думаю, доводити цього не потрібно. Адже не так вже й рідко наші поля (а також міста й села) переживають справжні нашестя полівок і мишей.

  Біда в тім, що людина тільки відносно недавно зрозуміла, наскільки корисні сови, а до того птахів цих винищували нещадно і незміряно. Навіть премії за їхнє винищення виплачували — як і за знищення денних хижих птахів. Це винищення тривало і в другій половині 20 століття! Але на початку 1960-х у журналі «Охота и охотничье хозяйство» з'явилася стаття професора Московського державного університету Георгія Петровича Дементьєва «Чи потрібно винищувати хижих птахів?». Про автора можна було б (і варто) написати не статтю — книгу. Високоосвічена людина, авторитетний орнітолог, знавець хижих птахів. Майже легенда, один із творців радянської орнітологічної школи.

І ця стаття була дуже своєчасна. Оскільки після її появи розпочато обговорення дуже важливої теми. Результатом цієї дискусії стала поява документу, який, як і стаття, увійшов у історію.

Це був наказ № 173 Головного управління мисливського господарства і заповідників РСФСР від 1 липня 1964 року. «Враховуючи нові дані про біологію хижих птахів і значну користь, яку вони приносять у сільському, мисливському, лісовому господарствах і охороні здоров'я... Заборонити відстріл і розорення гнізд усіх видів хижих птахів і сов усіх видів у мисливських угіддях загального користування на всій території РСФСР».

Згодом дію заборони на винищення хижих птахів було поширено на всю територію СРСР. Сталося: організоване винищення зупинили!

Щоправда, і після заборони на винищення «золотий вік» для сов не настав. Як і для денних хижих птахів, для соколоподібних. Вирубування старих лісів, осушення боліт, застосування отрутохімікатів губили й гублять цих птахів. А деякі види постраждали особливо — і були занесенні в червоні книги і червоні списки: світу, Європи, колишнього СРСР, України.

Серед них — пугач, найбільша сова світової фауни. Розміри в нього дійсно показні: довжина тіла до 75 см, розмах крил — до 160-180 см! В Україні пугач нині дуже рідкісний: його гнізда можна зустріти тільки в Карпатах, на Поліссі й подекуди на сході — в Луганській області. Але ще не так давно гніздився пугач і в степовому краї, зокрема, на батьківщині автора: на території Херсонської області, поблизу Дніпра і Дніпро-Бузького лиману. Тут його гнізд не вдавалося виявити вже багато років, хоча зрідка з'являються чутки, що цього птаха все-таки бачили. Але нині єдина достовірна знахідка гніздування цієї величезної сови в степовій зоні відноситься до Сиваша: там його виявили українські зоологи.

Пугач

За певних обставин (у сутінках або вдень при дуже сильній хмарності) за пугача можна вважати мешканку тундри сову білу. Але при більш-менш нормальному освітлені розрізнити їх доволі просто, навіть не будучи орнітологом: у пугача колір оперення жовтувато-бурий. Ну а біла сова — вона і є біла. Або біла з сірими відмітинами. Та й «вух» у неї немає. В Україні цей вид з'являється в листопаді-березні — ці гості з півночі в нас зимують. Ловлять гризунів і перечікують нелегкі часи. Все-так січень у Харківській області чи на Житомирщині не те, що січень на Кольському півострові! Правда зустрічається в нас сова біла не так вже й часто, хоча цей вид і мігрує взимку, але зазвичай далеко на південь не летить і зимує на півночі лісової зони, в тайзі. Але в суворі зими сов білих у наших краях зустрічають частіше.

Біла сова

...Сови — істоти дивовижні! Вони корисні, вони цікаві для вивчення, вони володіють досконалими пристосуваннями до нічного способу життя... Вони, зрештою, частина того великого і загадкового, що ми називаємо Природою. Тому, дорогі земляки, мешканці України, якщо вам зустрінеться сова в природі, не піднімайте на неї ні палицю, ні рушницю, не вбивайте сов: ні великих, ні дрібних, ні рідкісних, ні звичайних! Адже ці птахи теж мають право на життя. Як і все живе.