Його часто можна побачити в парку або в лісі і важко не помітити. Він примушує звернути на себе увагу своєю вправністю та сміливістю. Повзик постійно пересувається по стовбуру в усіх напрямках, при чому може бігати навіть головою донизу.

 Що стосується його сміливості, то здається, він нехтує можливою небезпекою. Повзик спокійно може бігти доріжкою всього в двох метрах від крокуючої людини і дозволяє стояти біля дерева, стовбур якого він досліджує.

 Дивлячись на повзика, важко зберігати байдужість. А талант та майстерність цих птахів із улаштування «дому» варті захоплення. На початку квітня я знайшла дупло, зручне для зйомки: дерево знаходилося на березі річечки, а пара птахів уже працювала там. Гніздуючись, птахи можуть зайняти як природне дупло, так і зроблене дятлом. Будь-які непридатні дупла вони зможуть приладнати до своїх розмірів, замазуючи отвір глиною. Птах активно працює, постійно приносить невеликий шматочок глини в дзьобі і «штукатурить» ним краї до тих пір, поки отвір не звузиться до потрібного діаметра – в середньому до 35 мм.

 Вважається, що самиця виконує більшу частину роботи. «Мої» повзики працювали дуже активно, з кожним днем закінчення будівництва наближалося. Тим більше, що об’єм роботи був не дуже великим через початкові розміри дупла. Одна із пташок прилітала кожні 20-30 хвилин з глиною в дзьобі і самовіддано змазувала отвір, постійно підправляючи стінку, яка утворювалася, зсередини дупла. Коли вся принесена глина закінчувалася, повзик вирушав за наступною партією. Іноді я помічала, як птахи забирають глину із старого гнізда співочого дрозда.

 По сусідству будували свої гнізда кілька пар дроздів-горобинників, шпаків, пара щигликів, але повзики були в епіцентрі подій. Таке чудове дупло не могло не зацікавити інших птахів, які потребували житло. За моїми спостереженнями, до нього підлітали блакитна синиця, шпаки, хатній та польовий горобець. Як тільки хтось насмілювався присісти на гілочку біля дупла, а то і зазирнути всередину, одразу ж з’являвся хазяїн і вмить проганяв непроханого гостя – навіть шпака.

 Завдяки засохлій глині стінка навколо отвору стає дуже міцною. Вона тепер може витримати сильний тиск. Таке укріплення робить дупло повзика практично фортецею. Адже незважаючи на ілюзорну захищеність, птахи, які гніздяться в дуплах, підвладні великому ризику. Небезпекою для них є куниці, білки. Значущий відсоток виводків і дорослих птахів (як правило, самиць) деяких видів мухоловок виявляються легкою здобиччю для сонь. Для повзика подібні випадки не описані. Цікаво, що зозуля може підкидати свої яйця навіть в дупла ластівок і синиць, але схожі випадки стосовно повзика також не були описані.

 Коли глиняна стінка майже готова, птахи починають носити підстилку. У гнізді повзика немає пір’я, шерсті. На дно поміщаються великі шматочки грубого матеріалу, наприклад, гниличок. А основна підстилка є подушкою зі шматків кори. Перевага надається сосновій, але також застосовується і березова. «Моїм» повзикам доводилось далеко літати за сосновою корою, а березову вони використовували рідко, хоча купа березових колод лежала в 30 метрах від гнізда.

Принесена кора старанно викладається, причому пухкими, а не щільними шарами. Коли самиця залишає дупло, вона закриває яйця або пташенят корою. Завдяки цьому зберігається тепло. Можу припустити, що перевага сосновій корі надається через більш яскраво виражені бактерицидні властивості.

Переклад з рос. мови – Катерина Норенко