Синиці блакитні мешкають у саду біля моєї хати постійно. Взимку разом із іншими видами синиць відвідують мою пташину їдальню, дзьобають сало.

Блакитна синиця своєю поведінкою нагадує велику, проте зовні відрізняється. Як на мене, ця крихітка найкраще і найяскравіше забарвлена серед усіх своїх родичок синиць.

Дрібненька блакитна синичка живиться майже винятково комахами, лише інколи ласує зеленими чи стиглими плодами, ураженими гусінню плодожерки. Пара цих пташок, оселившись у саду, зберігає урожай яблук, встигаючи очистити від шкідливих комах 40 яблунь. Вона великий ворог усілякої гусені, а тому є нашим надійним помічником у боротьбі зі шкідниками.

Торік пара синичок збудувала своє маленьке гніздечко в шпаківні, вистеливши його травою, вовною, мохом і пір'ям. У травні в кладці було вісім білих із червонувато-коричневими плямами яєць. Менше ніж через два тижні вилупилися пташенята, які через три тижні вилетіли з гнізда. В оперені молодих птахів замість блакитного переважає сіре забарвлення.

Аби відігнати від гнізда чужинця, пташка сичить, ніби гадюка, або ж дзижчить, як оса. Зате пісня лазорівки приємна й мелодійна. Блакитні синички дуже невибагливі птахи. Не бояться холоду, от тільки як випаде сніг і льодова кірка вкриє дерева бідолахам ніде знайти поживу, тоді птахи голодують.

Для гніздування синичок краще виготовляти дуплянки з суцільної колодки. Дуплянки-синичники краще розвішувати попарно, на відстані до 10-15 метрів одна від одної. Бо для виведення пташенят другої кладки, синички займають нову гніздівлю поблизу старої.