Небагато є птахів у фауні Європи, які донедавна мали чи ще мають стільки таємниць щодо чисельності, поширення і "особистого життя", як ця невеличка пташка.

Здавалося б минуле ХХ сторіччя не залишило “білих плям” у вивченні птахів Європи – не така вже велика наша частина світу, щоб в ній були недосліджені території, враховуючи тисячні лави професійних орнітологів та аматорів. Але саме прудка очеретянка до останнього не розкривала всі свої таємниці – тільки в кінці 90-х років з'ясувалась ситуація щодо чисельності птахів, які мешкають на європейському терені. Ще в "Атласі птахів, що гніздяться в Європі" (видання 1997 року !) чисельність європейської популяції виду оцінювалась у 2852-7856 самців. До 1995 р. вважалося, що українська популяція не перевищує 1-10 самців. Проте вже в 1995-1998 рр. стався справжній прорив у знаннях про поширення цього виду, завдяки, в першу чергу, німецькому орнітологу Мартіну Фладе. Саме він зі своїми колегами знайшов великі гніздові угруповання прудкої очеретянки в Білорусі та Волинській області України. Проте і українські орнітологи не пасли задніх – в 1995-1998 рр. були знайдені поселення птахів на Київщині, Чернігівщині та у Західній Україні. Зараз на території нашої держави відомо майже 30 територій, де в сприятливі роки мешкають близько 3,5 тис. самців прудкої очеретянки. А загальна чисельність світової популяції оцінюється в 12,000-20,500 самців. Для горобиних птахів це надзвичайно низька чисельність – для порівняння, тільки в Європі мешкає 4-6 млн. лучних та 3-4 млн. ставкових очеретянок, видів, близьких до прудкої очеретянки за біологією та місцями існування.

Протягом останніх 40-50 років чисельність прудкої очеретянки катастрофічно скоротилася, її було включено до другого видання "Червоної книги України" і внесено до Європейського переліку птахів (24 види), які перебувають під загрозою зникнення (Globally threatened species).

У фундаментальній праці "Птицы Советского Союза" (1954) практично вся територія України (в тому числі, і Крим) включалася до гніздового ареалу прудкої очеретянки. Але її ніколи не знаходили під час гніздування в південній частині держави. Звідки взяв цю інформацію відомий орнітолог Є.С.Птушенко, залишається таємницею.

Ще один міф, пов'язаний з цим видом, розвіявся протягом останніх 5 років. З легкої руки сибірського орнітолога Ю.С.Равкіна на початку 90-х років з'явилася інформація, що в Західному Сибіру мешкає від 4 до 22 тис. птахів. Протягом кількох років учасники міжнародної експедиції на чолі з М.Фладе проводили ретельні пошуки цих птахів. Були обстежені тисячі гектарів болотних угідь і було знайдено лише кілька самців, але, на жаль, кількатисячної популяції в Сибіру не було виявлено. Зараз орнітологи оцінюють це угруповання у 50-500 самців.

Досить регулярно надходить інформація про знахідки нових гніздових угруповань: то з Колхідської низовини (Грузія), то з різних регіонів Російської Федерації. Але при перевірці фахівцями прудких очеретянок в цих місцях не було виявлено. Причиною цього інформаційного шуму є те, що досить часто орнітологи плутають цей вид з близьким до нього – лучною очеретянкою. Вони схожі між собою як зовнішньо, так і елементами пісні.

Що стосується України, то ніяких нових даних (достовірних чи не дуже) про знахідки поселень прудкої очеретянки від наших орнітологів останнім часом не надходить. Останнє нове угруповання було знайдено автором в 1999 р. в заплаві р. Перевод (межа між Київською та Чернігівською областями). Протягом останніх 7 років наша група досить ретельно обстежила практично всі потенційно придатні для цього виду угіддя у північній частині України (при фінансовій підтримці BirdLife/Vogelbescherming Nederland та RSPB). Ймовірність існування невідомих великих поселень очеретянки в Україні досить низька, але, напевно, ще є невеличкі колонії (до кількох десятків самців), про які ми ще не знаємо.

Зараз відомі місця гніздування у Волинській і Рівненській (Прип'ятське популяційне угруповання) та Київській і Чернігівській областях (Деснянсько-Дніпровське популяційне угруповання). Ще кілька десятиліть тому існувало угруповання в басейні Південного Бугу (Бурчак-Абрамович, 1935), але сучасні обстеження у Вінницькій та Хмельницькій областях не дали позитивних результатів. Проте, на мій погляд, існує імовірність зустріти гніздових птахів є, як там, так і на Житомирщині, Сумщині, Львівщині та деяких інших областях.

Прудка очеретянка висуває досить суворі вимоги до біотопів, де вона гніздиться. Це, по-перше, повинні бути вологі болота з постійним рівнем води в межах від 1 до 10 см. По-друге, рослинність не повинна бути щільною та високою – 30-60 см є оптимальною висотою трав. Тому цей птах не гніздиться в суцільних заростях очерету та рогозу. Важлива і площа для основних (ключових) її поселень – болотний масив повинен бути не менше кількох десятків гектарів. Саме такі біотопи характерні для осокових асоціацій, які частіше всього зустрічаються в евтрофних (низинних) болотах, розташованих у заплавах невеличких річок. Найбільші площі в Україні ці болота займають в Поліссі, значно менше їх у Лісостепу.

Слід зазначити, що втручання людини у природні процеси цих болотних систем, що призводить до порушення гідрологічного режиму, вкрай негативно впливає на стан гніздових угруповань прудкої очеретянки.

Внаслідок широкомасштабної осушувальної меліорації зникли величезні площі осокових боліт, які є практично єдиним місцем мешкання цього виду. Значні запаси торфу, а також характер геоморфологічної структури та грунтово-гідрологічних особливостей були причинами того, що саме осокові болота почали осушувати в першу чергу. На їх місці виникли агроценози, значна частина осушених територій трансформувалася у вторинні торф'яні луки, які використовуються як сінокоси та пасовища. Як результат цього, гніздовий ареал та чисельність прудкої очеретянки в Україні сильно скоротилися. Не викликає сумніву, що ще 40-50 років тому в Україні мешкало в 4-5 разів більше птахів, ніж тепер.

В 90-х роках меліоративні роботи в Українському Поліссі та Лісостепу практично припинилися, але і в цей період декілька біотопів прудкої очеретянки у кілька сотен гектарів (ділянка заплави Прип'яті у Рівненській обл.) було втрачено внаслідок їх осушення. Тому необхідно всі території, де знаходяться основні поселення прудких очеретянок, включити до природно-заповідного фонду держави.

Ще один блок таємниць пов'язаний з міграціями та зимівлею прудких очеретянок. По-перше, точно не відомі місця їх зимівлі – вважають, що вони знаходяться у Західній Африці на південь від Сахари (Мавританія, Малі, Гана, Сенегал). Але, що цікаво – прудких очеретянок там багато десятиріч ніхто не спостерігав. Зараз англійська дослідниця Д. Пейн (Debbie Pain) вивчає хімічний склад оперення дорослих прудких очеретянок з різних ділянок їх гніздового ареалу (в тому числі, і з України), щоб хоч приблизно з'ясувати, в якій геохімічній провінції Африки птахи міняють своє оперення. Зараз достеменно відомо, що птахи з Польщі, Білорусі та України летять на зимівлю через Німеччину, Голландію, Францію та Іспанію. А який їхній шлях далі? Про маршрути птахів, що гніздяться в більш східних регіонах (Полісся/ Чернігівщина, Київщина і Сибір), взагалі важко щось казати.

Якщо ж зануритися у інтимне життя прудких очеретянок, то і тут питань вистачає. Всі нормальні птахи з ряду Горобині утворюють на час гніздування пари. А от нашій очеретянці ця шлюбна система не підходить – їй до вподоби щось середнє між полігінією та проміскуїтетом. Це коли самець займає територію та принаджує туди самиць, кількість яких може бути від 0 до 3-4. Саме через це чисельність прудких очеретянок оцінюють в самцях, що співають. Але і у самок у виводках часто-густо бувають пташенята від різних батьків. Аналогічна шлюбна поведінка відмічається і у деркача. Чи не через цю "моральну свободу" вони потрапили до списку глобально вразливих видів?

Чим довше працюєш з цим видом, тим більше виникає питань. Один приклад. На початку червня 1999 р. протягом 2-х діб ми відловлювали птахів в заплаві р. Удай (Чернігівська обл.). За цей час ми спіймали 9 самців прудкої очеретянки, але це були не територіальні птахи – 3 самці, які співали поруч з сітками, так і не були спіймані (вони були без кілець). У наступні роки подібна ситуація не повторювалася – скільки територіальних самців було, стільки ми і відловлювали і, як правило, жодного зайвого. Тобто, в червні 1999 р. у гніздовому біотопі в заплаві Удаю було не тільки 200 територіальних самців, а ще в кілька разів більше тих, які в той момент не розмножувались. А це набагато більше, ніж вся Деснянсько-Дніпровська популяція. Що це за птахи? Може це очеретянки з того ж Сибіру, які зупинилися під час перельоту до своїх місць гніздування? А може це були птахи з Прип'ятської популяції? Справа в тому, що саме в цей час заплави річок басейну Прип'яті знаходилися під водою через високу повінь і в більшості біотопів птахи в той рік не гніздилися. Можна зробити фантастичне припущення, що прип'ятські птахи перелетіли на 400-500 км, щоб перечекати несприятливий час у звичних для них умовах. А вони надзвичайно вимогливі до харчування – ті комахи, якими вони годують своїх птащенят, мешкають тільки в осоково-хвощевих біотопах. А вже на початку липня спостерігався приліт цих птахів у гніздові біотопи р. Ясельда (Білорусь) та р. Прип'ять. Може вони верталися з Чернігівщини?

Прудка очеретянка – символ природних осокових евтрофних та мезотрофних боліт. Зникнуть ці болотні угіддя – не буде і прудкої очеретянки, і ми ніколи не розгадаємо тих таємниць, що пов'язані з нею.