Птахи надзвичайно мобільні та найбільш швидкі живі істоти. Політ дає їм можливість пересуватися в будь-якому напрямку настільки довго, наскільки їм вистачає енергії на рух Вони "озброєні" легкою вагою, порожнистими кістками, системою навігації, яка залишає позаду навіть NASA, а також особливою системою збереження тепла, яка зосереджує циркуляцію крові під шаром теплого, водонепроникного оперення, дозволяючи їм пристосовуватися до найсуворішого клімату. Їх дихальна система повинна ефективно працювати впродовж постійних польотів на висоті, тому в них розвинулася краща система виділення повітря з легенів, аніж у будь-яких інших істот. У кожному регіоні, в кожній країні, області, навіть районі, птахи з'являються та зникають разом зі змінами пори року. Багато з них долають важкі маршрути для того, аби дістатися до нас, і навіть, якщо такий вид, як ластівка, гніздиться й проводить літо в одному місці, проте більшу частину року вона подорожує туди й назад, до свого зимового ареалу в Південну Африку. На цьому шляху перед нею постають постійні небезпеки, щоденна потреба в їжі, воді та безпечному нічному перепочинку. Тож, чому ластівки і мільйони інших птахів мігрують, а не залишаються на одному місці?

Ластівка сільська

Більшість пояснень точаться навколо їжі. В помірних і арктичних регіонах Північної півкулі їжа в достатній кількості наявна протягом короткого часу. Міграція сформувалася як спосіб добування сезонних ресурсів птахами, а також внаслідок переміщення в будь-яке інше місце під час нестачі ресурсів або погіршення погодних умов. Проте багато видів можуть жити при низьких температурах, коли є вдосталь їжі. Якщо ж їжі немає, вони змушені мігрувати. Якщо це просте пояснення, чому мігрують птахи, є правильним, тоді постає цікаве питання. Один факт ставить у глухий кут - багато птахів подорожують на більш далекі відстані, аніж необхідно для пошуку їжі та сприятливої погоди. Імовірно, британські ластівки могли б непогано існувати, якщо б зимували в екваторіальній Африці, а не долали, як вони це роблять, додаткових кілька тисяч кілометрів, щоб потрапити до зимових домівок у південноафриканську Капську провінцію, якій вони надають перевагу.

Сивка морська, представник родини сивкоподібних, гніздиться в арктичній тундрі, однак може долітати на зимівлю аж до Південної Африки. Під час міграцій іноді трапляється на території України

Інша загадка пов'язана з міграцією крячків полярних і куликів, котрі гніздяться поблизу полярних регіонів. Загалом, чим північніше мігруючі види гніздяться, тим південніше вони зимують. Для цього крячки полярні змушені щорічно здійснювати кругосвітню подорож довжиною 25 тис. миль. Більше того, на шляху до кінцевого пункту, що лежить у південних широтах, усі ці птахи пролітають території з придатними середовищами існування, перетинаючи дві півкулі. Такі вимушені мандрівки, очевидно, сформувалися в ході еволюції впродовж мільярдів років у відповідь на коливання погодних умов, особливо, внаслідок поширення та руху льодового покриву. Й хоча нам складно повністю осягнути причини бажання птахів потрапити в конкретне місце, ми можемо захоплюватися й дивуватися їх кругосвітньому вчинку.

Зозуля в польоті

Але ж, як вони знаходять свій шлях і. більше того, як молоді птахи мігрують на великі відстані без супроводу батьків? Лише кілька дорослих особин мігрують із молодими в одній зграї, а наймолодші можуть навіть не здогадуватися, як виглядають їх батьки. Зозулі відомі тим, що підкладають свої яйця в гнізда інших птахів, котрі несвідомо стають прийомними батьками. Ще більш дивно і приголомшливо, аніж цей приклад еволюційної поведінки, усвідомлювати, що підрісши, молода зозуля долає свій власний шлях на споконвічні місця зимівлі в тропіках, перш ніж повернутися одноосібно до Північної Європи в пошуках партнера серед собі подібних.

Чим глибше наука занурювалася в деталі пташиної міграції, тим її таємниця ставала одночасно і краще зрозумілою, і поглиблювалася. Величезна кількість свідчень підтвердила те, що птахи використовують сонце та зорі для прокладання напрямку свого маршруту, але ж справжня навігація потребує здатності усвідомити, розпізнати місце та час, особливо заблукавши. Дослідження доводять, що після подолання тисяч миль над невідомими масивами землі, птахи здатні швидко повернутися на гніздові території. Одного разу буревісник звичайний, який мешкав в Уельсі й якого перевезли та випустили в Америці, повернувся назад до своєї домівки на острові Скокхолм, поблизу Пемброкширського узбережжя, днем раніше листа, який сповіщав про його вивільнення!

Буревісник звичайний

Такі феноменальні можливості є результатом обробки цілої низки складних сигналів, у тому числі, карти нічного неба і сили тяжіння магнітних полів Землі. Яким чином птахи використовують свої "інструменти" залишається невідомим, проте зрозуміло одне - вони відчувають світ набагато сильніше та глибше, аніж ми. Більшість дрібних птахів мігрують вночі й орієнтуються за сонцем, що заходить. Проте, спостерігаючи за сонцем, вони також, здається, бачать площину утвореного поляризованого світла. Це калібрує їх компас. Нічні мандрівки мають свої переваги. В цей час вони можуть уникнути зустрічі з денними хижаками, а також зменшується небезпека зневоднення внаслідок тривалого перебування в теплому сонячному небі. Окрім того, нічне повітря має охолоджену та більш гладку структуру й сприяє сталому та тривалому польоту.

Попри це, всі мандрівки, пов'язані зі значним ризиком, і частково досвід безпечного прибуття базуються на вдалому початку, тобто точному прогнозуванні погоди та використанні сприятливого вітру. Птахи використовують обидві характеристики. В дослідних умовах було з'ясовано, що деякі з них здатні помічати відмінності тиску біля підлоги та під стелею кімнати. Часто птахи реагують на зміни погоди ще до появи видимих ознак. Чайки, що живляться на луках, відлітають на захід до Британських островів, у Францію та Іспанію, ще до початку раптового похолодання, адже коли поверхня ґрунту замерзне, птахи потерпатимуть від голоду. До Голландії вони повертаються перед таненням снігу, а їх поява пов'язана зі зміною тиску, яка сповіщає про покращення погодних умов.

Зграйка чайок

Розкриття таємниці міграції птахів захоплює, як детективна історія. Хоча іноді стає сумно при думці, що дехто з них вже ніколи не завершить свою мандрівку. Не так давно вважали, що птах у темну вітряну ніч без видимих ознак для орієнтування схожий на пілота без радару, що безнадійно заблукав. Нині ми знаємо, що це не так. Звісно трапляються втрати, проте здебільшого птахів здувають із курсу потужні повітряні маси, боротьба з якими фатальна і завершується смертю під товщею води. Хоча не часто океанічну рибу виловлюють із птахом у шлунку. Проте іноді промінчик надії існує. Щоосені швидкі західні вітри несуть небагатьох північно-американських птахів через Атлантику. Вони не лише з'являються неушкодженими в Європі, але й деякі з них, як свідчать дані кільцювання, повертаються до Північної Америки наступної весни, перезимувавши, очевидно, з європейськими мігрантами в сонячній Африці. А якби ви мали крила, щоб ви зробили?