• турбувати чорних дроздів у їх зимовому притулку не можна, оскільки це може призвести до порушення їх слабкого енергетичного балансу. Налякані птахи летять на пошуки нового прихистку і, витративши на це дорогоцінний запас енергії, нерідко розплачуються життям за нашу нерозважливість;
• якщо в середині жовтня маса чорного дрозда складає 93 г, то в листопаді – 103 г, а у лютому зменшується до 88 г;
• чорний дрізд – майстер вишуканого імітування різних звуків. Своє вокальне соло він нерідко прикрашає свистом, яким хазяї підзивають до себе своїх собак, виском автомобільних гальм, свистом чайника або дзвінками телефонів;
• серед чорних дроздів зустрічаються альбіноси, при чому найбільш часто – у міських популяціях. У великих і малих містах, де роль хижаків у природному доборі зведена до мінімуму, птахи зі світлим забарвленням мають більше шансів вивести потомство і передати йому свої видозмінені гени;
• у популяції чорних дроздів існує динамічна рівновага між групами перелітних і осілих птахів. Осілі дрозди найчастіше за все гинуть у зимову пору року, але ті, кому вдалося вижити, виводять більше пташенят. Перелітні дрозди, навпаки, переживають зиму без особливих труднощів, але виводять дуже нечисленне потомство.

Підготувала Катерина Норенко