Окрім людини, ймовірно, найбільш схильними до створення звалищ істотами доведеться визнати... дерева. Листя та хвою, що опадає з них, цілком можна вважати одночасно і речами, котрі відслужили свій термін, і упаковкою для шкідливих субстанцій, котрі виводяться з організму рослини — від іонів важких металів до пилу, що закупорює продихи. Оскільки саме «джерело» відходів нерухоме, листя рік за роком опадає на одні й ті ж місця, утворюючи там багатошарові завали. їх, звісно, розкладають ґрунтові мікроорганізми (і кінцеві продукти цього розпаду частково засвоюють самі дерева, так що в цьому процесі можна вбачати елементи модного нині рисайклінгу), але швидкість розпаду часто поступається швидкості накопичення. Деревний опад можна порівняти з відходами й за впливом на довкілля: він здатен пригнічувати розвиток трави. У досить густому лісі (особливо хвойному) ґрунт може бути взагалі позбавленим трав'яного покриву. Щоправда, на відміну від людини багато дерев анітрохи не страждають самі від цього «забруднення».

У тварин звичка систематично накопичувати відходи життєдіяльності в певних місцях трапляється нечасто, але приклади добре відомі. Під льотком будь-якого давно обжитого вулика можна знайти рештки мертвих бджіл і різноманітне дрібне сміття: його мешканці постійно видаляють усе це зі своїх осель. Подібним чином поводяться й інші суспільні комахи. Рештками крабових панцирів і пустими раковинами молюсків позначені підступи до постійних сховищ великих восьминогів. У складних норах різних гризунів є спеціальні приміщення-вбиральні, де накопичується послід. Найчастіше утворення, подібні до людських звалищ, улаштовують птахи: здатність літати дозволяє їм, по-перше, збирати корм на великій території, а по-друге — оселятися і живитися на високих місцях, звідкіля відходи видаляються земним тяжінням. У великих птахів це подвоєно ще й тим, що місць, придатних для їх гніздування, мало, й колись збудоване гніздо використовується багато років і навіть поколінь. Щороку в ньому вигодовують прожерливих пташенят, а внизу накопичується послід і неїстівні рештки корму. В результаті під гніздами великих пернатих хижаків, а також чапель, лелек і інших утворюються справжнісінькі смітники, котрі змінюють хімізм ґрунту настільки, що в ньому не живуть навіть дощові черви.

Славнозвісна скеля Золоті ворота в Карадазькому природному заповіднику покрита послідом бакланів

Ще ефективніше цей механізм працює на пташиних базарах — багатоярусних скельних колоніях морських птахів, які добувають їжу в воді, але споживають її переважно на суходолі. Постійний потік відходів і посліду з усіх «поверхів» колонії накопичується на вузькій смузі землі внизу, утворюючи інколи поклади геологічного масштабу. Такий же процес іде в печерах, заселених багатотисячними колоніями кажанів.



Дятлова «кузня»

Найчистішим (у прямому й переносному значеннях) зразком звалища можна вважати «кузні» дятлів — місця їх зимової годівлі. Знайшовши дупло або розгалуження гілок, у якому можна надійно закріпити шишку, дятел використовує його кілька сезонів — і весь цей час унизу накопичується купа роздзьобаних шишок.

Зазвичай такі «звалища» існують, поки розпад відходів не встигає за їх надходженням. Якщо потік відходів припиняється, то, як правило, через лічені роки від «звалища» не залишається й сліду. Бувають, звісно, й винятки: наприклад, знамениті чилійські родовища селітри, сформувалися з величезних покладів пташиного посліду.