У слід за пташиним послідом

Окрім людини, ймовірно, найбільш схильними до створення звалищ істотами доведеться визнати... дерева. Листя та хвою, що опадає з них, цілком можна вважати одночасно і речами, котрі відслужили свій термін, і упаковкою для шкідливих субстанцій, котрі виводяться з організму рослини — від іонів важких металів до пилу, що закупорює продихи. Оскільки саме «джерело» відходів нерухоме, листя рік за роком опадає на одні й ті ж місця, утворюючи там багатошарові завали. їх, звісно, розкладають ґрунтові мікроорганізми (і кінцеві продукти цього розпаду частково засвоюють самі дерева, так що в цьому процесі можна вбачати елементи модного нині рисайклінгу), але швидкість розпаду часто поступається швидкості накопичення. Деревний опад можна порівняти з відходами й за впливом на довкілля: він здатен пригнічувати розвиток трави. У досить густому лісі (особливо хвойному) ґрунт може бути взагалі позбавленим трав'яного покриву. Щоправда, на відміну від людини багато дерев анітрохи не страждають самі від цього «забруднення».
У тварин звичка систематично накопичувати відходи життєдіяльності в певних місцях трапляється нечасто, але приклади добре відомі. Під льотком будь-якого давно обжитого вулика можна знайти рештки мертвих бджіл і різноманітне дрібне сміття: його мешканці постійно видаляють усе це зі своїх осель. Подібним чином поводяться й інші суспільні комахи. Рештками крабових панцирів і пустими раковинами молюсків позначені підступи до постійних сховищ великих восьминогів. У складних норах різних гризунів є спеціальні приміщення-вбиральні, де накопичується послід.

Славнозвісна скеля Золоті ворота в Карадазькому природному заповіднику покрита послідом бакланів


Дятлова «кузня»
Зазвичай такі «звалища» існують, поки розпад відходів не встигає за їх надходженням. Якщо потік відходів припиняється, то, як правило, через лічені роки від «звалища» не залишається й сліду. Бувають, звісно, й винятки: наприклад, знамениті чилійські родовища селітри, сформувалися з величезних покладів пташиного посліду.