Вечірній спів птахів легко наповнює відчуттям весни й здається, ніби й птах-співак у цю мить також переживає подібні почування. Проте немає нічого більш далекого від правди, ніж ці думки. Адже ми слухаємо усього лише десяток співочих змагань між особинами різних видів.

Птахи співають, і водночас пильно дослухаються один до одного, аби зрозуміти що відбувається навколо. Це прослуховування, яке вимагає від одних птахів короткої пісні (стиль зяблика) або ж довгого виступу з частими паузами (стиль дрозда).

Кожен птах, чи то дрізд чорний, вільшанка, синиця велика чи може вівчарик-ковалик, розпізнає своє оточення, як і ми впізнаємо своїх друзів, за голосом. Щоб мати спокій і за-ощадити час, варто щоранку прокидатися й переконуватися, що всі територіальні самці беззмінно присутні на своїх місцях. Тому що поява нового самця або ж відсутність когось із сусідів означає гаяння часу на перевстановлення територіальних меж — комусь доведеться захищати те, що маєш, іншим — анексувати нові площі.

А самки, котрі не співають? Пісня самця призначена як для них, так і для самців-конкурентів. Часто, перш ніж шукати партнерку, самець мусить влаштувати свою територію, оскільки самка оцінюватиме його переважно за розмірами та якістю території. Вона оглядатиме його оперення, але перший контакт відбувається зазвичай через пісню. Що ж саме вона намагатиметься в ній розчути?

Зрозуміло, що пісня повинна відповідати виду птаха і, напевно, лунати гучно та упевнено. Але варіації в межах видової теми надають їй великих переваг. Наприклад, можна використати кілька пісенних фраз — синиця велика співає шість-сім варіацій на свою пісню. Таке різноманіття допомагає зробити пісню персональною.

Для багатьох із нас пісня одного зяблика нічим не відрізнятиметься від наспівів іншого. Але в птахів набагато краще розвинуте вміння розрізняти звуки й вони відчувають відмінності, що приховані для нашого вуха. Нам потрібно сповільнити звук у 8-10 разів і тоді різниця увиразнюється й ми здатні відрізнити спів одного самця від іншого. У зябликів легко почути різницю в так би мовити діалектах між різними частинами Європи й навіть усередині якоїсь країни. Можна розрізнити навіть найпростіші пісні.

Більшість дрібних птахів співають: це ефективний спосіб повідомити про свою присут-ність на велику територію навіть у густо порослому середовищі лісу чи серед очеретів. Щоб посилити ефект, птахи переміщуються навколо території, використовуючи кілька співочих постів. Це також зручний спосіб сповістити про себе й не потрапити на очі яструбу малому. Деякі більші птахи співають із прихованих місць: бугай гуде з очеретів, його можна почути дуже здалеку, тоді як побачити не можливо навіть із кількох метрів.

Деякі дрібні птахи супроводжують пісню демонстраційним польотом, зокрема, це щеврик лісовий і кропив'янка сіра. Важливо співати в польоті й для жайворонка польового, адже в нього немає співочих постів.

Багато великих птахів не співають. Орли або канюки займають просторі території, тож пісня не надто стане в пригоді на відритих теренах, де вони гніздяться. Вони дають про себе знати за допомогою візуальної демонстрації високо в небі, де вже здалеку помітні для гострозорих суперників. Канюки «нявкають», хоч це не зовсім «пісня» — очевидно, щоб привернути до себе увагу, крім того, це досить зручно, коли птах гніздиться в лісі, де видимість обмежена. А, наприклад, лебеді-шипуни такі великі, такі білі й так тісно прив'язані до своїх водних просторів, що інші бачать їх із далеку, тому пісня, певно, не для цих красенів. Утім деякі великі птахи таки співають: чудова пісня в лежня, котру він як і сивка звичайна, чайка й інші, поєднує, з особливими шлюбними польотами. 1 хоча ці птахи більших розмірів, їхні території відносно невеликі, тому пісню чутиме десяток чи більше їхніх сусідів. Натомість навіть найсильніший звук, який може подати беркут із центру своєї величезної території, ніколи не почує сусідня пара.

Для багатьох із нас однією з найулюбленіших пісень, яку можна чути поблизу наших помешкань, є спів дрозда. Мелодійна пісня дрозда чорного — гучніша, глибша й більш різноманітна, ніж у його побратима дрозда співочого, котрий повторює свої музичні фрази двічі, а то й тричі. Його спів легко відрізнити від переливчастого співу чорного дрозда, який багатший на контральтові тони. А більший і голосніший дрізд-омелюх зазвичай виспівує з високих гілок. Його пісня часто повторювана і простіша.

Ці птахи проводять поряд із нами чимало часу, а чорний дрізд цілий рік, проте співають вони не весь час. Більшість птахів припиняють співати, коли в їхніх гніздах з'являються пташенята. Головна причина — вони дуже зайняті! Вони знову почнуть співати, як тільки підростуть пташенята.

Не менший інтерес викликають звуки, які линуть уночі. «Кю-віі уу-гу-гуу» подає не одна сова сіра, як здається, а дві. Вони, звісно, не можуть бачити одна одну в темряві, тому кювікає самка, а угукає самець із пари. Кожен знає, де перебуває партнер, а сусідам відомо, що пара все ще на місці.

Нічний спів вільшанки чи іншого денного птаха є реакцією на світло. Але не варто через це турбувати їх мирне життя вночі. Чудовий досвід прослуховування птахів можна отримати вночі поблизу великих очеретяних заростів у травні. В цей час там співають усі самці очеретянки ставкової — шлюбні й поза-шлюбні, аби привабити якомога більше самок.

Серед нічних птахів із дивовижним вокалом слід назвати також слукву. Поклацування й посвистування самців, які патрулюють свою територію вночі — так звана тяга — повинні спровокувати самку дати про себе знати. Потім самець загніздиться разом із нею на кілька днів, оберігатиме її й запліднить яйця. Як тільки самка зробить кладку, він ганебно покине партнерку й знову почне тягу.

Сигнали тривоги, які птахи подають, щоб сповістити інших про небезпеку, схожі для багатьох видів. Є особливі сигнали, які сповіщають саме про повітряних хижаків, а не наземних (і навпаки), або застерігають суперників про те, що вони наблизилися занадто близько. Деякі кулики, наприклад, чайка або кулик-сорока, використовують спеціальні поклики, якими привертають увагу до себе й відводять хижака геть від своїх замаскованих гнізд або пташенят.

Птахи здебільшого в змозі впоратися з таких зовнішнім шумом, як, наприклад, гуркіт залізниці й гул літаків, чи вибухи в кар'єрах і стрільби по рухомих мішенях, тому що цей шум короткотривалий. Дослідження, проведені в Голландії, свідчать, що небезпеку становить безперервний шум, оскільки він руйнує спілкування птахів. Джерелом такого шуму є, зокрема, завантажені автошляхи. Близько 10 тис. автівок на день — це вже погано, але 60 тис. — набагато гірше й може вилинути на щільність птахів у глиб лісу на відстані 2,8 км від дороги. Впливу зазнали більше половини з 46 видів, яких вивчали в рамках дослідження. Серед них вівчарик весняний, зяблик, золотомушка жовточуба і фазан.

У статті використано матеріали журналу «Birds»