В квітні день починається раніше і супроводжується мелодійними звуками. У цей час самці навряд чи мають час позіхати й потягуватися, потрібно наповнювати ефір своїми піснями, беручи участь у тому, що ми називаємо світанковим хором. Це важлива й невідкладна робота, і жоден сонний самець не може собі дозволити мовчати або бути заглушеним іншими.


Вільшанка

Світанкові хори — це явище природи, що буквально приходить до нас на поріг, утім яке ми рідко чуємо й оцінюємо в усій його повноті. Воно й не важко піднятися в передранковій темряві й послухати капелу птахів, що співатимуть протягом години з лишком — спершу горихвістки, дрозди чорні й вільшанки, а потім припутні, синиці великі й блакитні. Але мало кого це цікавить. Так, ми чуємо співи в своїх ліжках, а часом навіть клянемо горе-співаків за таке раннє нахабство, але рідко коли підводимося їх послухати.

Шкода, адже світанкові хори можуть принести насолоду й зачарувати, навіть ті, котрі звучать на звичайному міському подвір'ї Втім це не зовсім і хори, а радше конкурси з усіма наслідками, сповнені особливої інтриги. Причини, що лежать в основі пісні — постійне нагадування про свої права на територію, а також безкінечна демонстрація перед самками - добре зрозумілі, але чому пік співів припадає саме на світанок, ось це питання довго непокоїло вчених. Яка ж мета? Теорій є безліч.

Яскраво та рано

Наприклад, звук, із різних атмосферних причин, краще передається на світанку, ніж у пізніші денні години, а тому це гарний час зробити публічну заяву, безперечно кращий, аніж змагатися з ранковим фоном міського транспорту, теле- чи радіо-звуком. Світанок також незручний час для годівлі: напівсвітло ускладнює пошуки, а через прохолоду в цей час майже не активні більшість комах. Тож, якщо більше нічого робити, чому б не заспівати, а заодно не нагадати сусідам про свою присутність?


Дрізд співочий

Але є інша теорія про пік світанкових співів, що краще відповідає квітневому пробудженню всього живого. Згідно з цією теорією, світанкові хори — це результат напруження між статтями, яке панує в цей час у житті птахів.

Самки не співають, але багато з них відкладають яйця на світанку. Як тільки завершують, вони перебувають у свої найкращій формі для запліднення наступного яйця. Переповнені цією потребою організми самок особливо вразливі до загравання будь-яких самців, а не тільки їхніх партнерів.

А що ж робити самцю, якщо він прагне захистити своє батьківство? Він прокидається раніше й виливає своє партнерське єство з піснею з того моменту як прокинеться вона. Він уже вільний, здоровий і готовий до спарювання, як тільки вона залишить гніздо.

Будь-які паузи в пісні чи погане виконання можуть поставити під сумнів його батьківство, залишивши увагу його партнерки для інших. Якщо це правда, то потреба самця захищати свою найближчу й найдорожчу може спричинити саме такий мелодійний, якщо не гучний, початок квітневого дня.

Небезпечний зв'язок

У квітні напруження між птахами панує не лише вранці. Взаємини птахів у цей час постійно загострює зрада і зрада небезпечна.


Тинівка лісова

Якось біологи припустили, що навесні птахи виявляють особливу вірність своєму партнерові, але ми ж знаємо, що це далеко не так.

Наприклад, горобці хатні, ластівки сільські, шпаки і синиці блакитні без вагань ходять на сторону й не відмовляють собі в спарюванні з іншими партнерами, лише тому, як у випадку з самцями, що це простий спосіб підвищити свою репродуктивність, а у випадку з самками, це можливість отримати найкращий генетичний матеріал. Погодьтеся, що весняне повітря переповнене таємними й зрадницькими зв'язками, хоча нам складно їх викрити, стоячи біля кухонного вікна.

Брудні справи

Жоден птах так не відомий своєю складною сексуальною політикою, як тинівка лісова. Свого часу її вважали дрібним, коричневим, невиразним видом, проте деякі дослідження суттєво підняли репутацію тинівки лісової, перетворивши її мало не на героїню мильних опер.

Власне, джерело цієї інтриги — це те, що тинівка лісова формалізувала практику багатьох партнерів. Незважаючи на те, що тинівки часто моногамні, самці регулярно спарюються з більш ніж однією партнеркою, а їхні партнери, своєю чергою, теж можуть спарюватися з більш ніж однією партнеркою — перетворюючись ... на таку собі комуну.

Але навіть коли такий обмін партнерами відбувається відкрито, це не вберігає від конфліктів.

Можна спостерігати як самці-суперники ганяються один за одним у своїй безперервній боротьбі за доступ до самки. Ці самці живуть у складному світі, де один птах — домінант, інший — підлеглий.

За правилами, перший повинен вибороти одноосібний доступ до самки, проте він стикається з бажанням не лише свого підлеглого, але й самки. Самки знають, що будь-який самець, який спарювався з нею, надалі допомагатиме їй підгодовувати пташенят, тож продовжують активно зваблювати як підлеглого, так і домінантного самця.


Зозуля викрадає яйце, щоб підмінити його своїм

Підкидання яєць

Якщо тинівки виступають у ролі лібералів, то шпаки — негідників. Позашлюбні зв'язки надзвичайно популярні серед цих зухвалих птахів, але це не єдина форма обману: вони також відкладають зайві яйця до своїх сусідів.

Самка, зробивши свою нормальну кладку з 4-6 яєць, проникає до іншого шпачиного гнізда, поки господарів немає, і відкладає яйце, як зозуля, серед чужих яєць. Нічого не відаючи сусіди стають прийомними батьками, а самка підвищує свою продуктивність. У шпаків усі види стосунків нестабільні й змінюються.

Надзусилля

Не тільки шпаки відкладають яйця в квітні; багато інших птахів також, і це важка робота. Відкладання яйця вимагає чимало енергії та зусиль, що в результаті може коштувати самці особливої вразливості до хижаків і голоду протягом певного часу. Тому в багатьох видів самець приносить своїй партнерці регулярні додаткові порції.


Гніздо шпака

У садах і парках часто можна бачити таку «любовну підгодівлю», яку іноді плутають із підгодівлею пташенят батьками. З'являється самець із черв'яками чи гусінню в дзьобі й передає принесене повністю опереній самці, котра тріпоче своїми крильми й клянчить, як пташеня. В деяких видів самці роблять до 500 ходок за день — чималий внесок.

Якось спостерігали, як самець синиці великої супроводжував свою партнерку до дупла, наглядав як вона запірне всередину й полишив її лиш тоді, коли вона остаточно вмостилася. Можна тільки уявити, яке полегшення він відчув, коли «провів її до ліжка» захищену від зла й спокуси — принаймні поки сутінки не запалили наступний день.