До таких птахів, як лелека білий, ластівка сільська, серпокрилець чорний, бджолоїдка та зозуля навесні в нас особлива увага. Адже вони — вісники інтерактивної акції «Весна прийшла», в якій бере участь уся Європа. Ми з радістю зустрічаємо приліт цих птахів, квапимося повідомити про першу їх зустріч і спостерігаємо на карті, як із ними приходить до нас весна. Але наразі я хочу зробити короткий огляд того, як ці птахи покидають наші краї, поділитися своїми спостереженнями за їх відльотом.


Лелека білий

Лелеки залишають рідні краї в серпні-вересні, пробувши вдома цілих півроку. Перед відльотом вони активно живляться на луках, полях, водоймах та інших багатих на поживу місцях, гуртуються в зграї. Одного серпневого дня мені пощастило спостерігати момент відльоту чорногузів. Понад півсотні птахів злетілося на поле, яке орали трактори.

Чорна земля буквально побіліла від такої кількості бузьків. Досхочу наївшись, вони стали групами підніматися вертикально в небо. Злітали лелеки повільно, роблячи спіралеподібні кола. Десятки великих кружляючих птахів справляли неабияке враження. Деякі лелеки вже були високо, коли інші тільки починали злітати. Просто піднятися вгору і наздогнати родичів птахи не могли — вони були змушені робити такі ж кола. Коли птахів стало ледь видно, вони розпластали крила й далі без жодного помаху полетіли в південному напрямку. Мені траплялося бачити й значно більші зграї відлітних лелек, із кількох сотень особин, а якось над містом набирали висоту всього п'ять птахів, можливо, сім'я.


Ластівка сільська

Ластівки наприкінці літа гуртуються в невеличкі зграйки, які поступово перетворюються на скупчення з сотень птахів. Особливо це помітно вранці — птахи збираються на дротах, телевізійних антенах та інших присадах і всі гуртом дружньо щебечуть. Покидають ці птахи нас наприкінці вересня на початку жовтня, «погостювавши» близько п'яти місяців. Під час затяжних осінніх дощів, які тривають по два-три дні поспіль, над водоймами літають тисячі ластівок сільських, часто спільно зі своїми родичами — ластівками береговими та міськими, адже в негоду тільки тут можна наловити комашок. За погожих осінніх днів у небі можна бачити десятки птахів, які летять на південь. Моя зустріч ластівки 4 жовтня запам'яталася не лише як остання. Тоді пізній відліт птаха збігся з першими ознаками зими — на теплолюбну ластівку з неба падав сніг.


Серпокрилець чорний

Серпокрильці «гостюють» у нас недовго. Прилетівши наприкінці квітня - на початку травня, до кінця серпня вони вже мають покинути наші краї. Молоді птахи відлітають дещо раніше. Цікаво, що частина з них залишиться на місці зимівлі, в Африці, ще й на наступне літо і вже вдруге перезимувавши, повернеться на батьківщину. Перед відльотом серпокрильці об'єднуються в зграї з кількох сімей і дуже галасливо літають у повітрі. Тож коли птахи нас покидають, на вулицях стає незвично тихо. Останні серпокрильці мені траплялися ще в перші дні вересня, вони мовчазно літали в небі, інтенсивно живлячись.


Бджолоїдка звичайна

На відліт бджолоїдок із нетерпінням чекають усі пасічники. Річ у тім, що значну частину раціону бджолоїдок складають перетинчастокрилі, зокрема, й свійські бджоли. Після гніздівлі кількість цих зграйних птахів збільшується, тож їх напади на пасіку можуть завдати відчутної шкоди. Пасічникам «терпіти» бджолоїдок доводиться не довше, ніж до вересня — це той місяць, коли відлітають останні птахи. На захист цих пернатих варто сказати, що як і всі тварини в природі, вони є дуже корисними, адже поїдають безліч інших комах-шкідників, а також тішать нас своєю невимовною красою. До місць зимівлі бджолоїдки летять сім ями і залишаються разом до наступного гніздового сезону. Аби долетіти до півдня Африки, птахам доводиться перетнути Середземне море, Гібралтарську протоку пустелю Сахару.


Зозуля звичайна

У цікавий спосіб відлітають зозулі Після того, як ці птахи відкладуть яйця в чужі гнізда, вони поодинці починають покидати наші краї й приблизно до кінця липня всі відлітають. Тож птахи, яких ми зустрічаємо пізніше — це молоді зозулі, відліт яких відбувається на кілька місяців пізніше. Пташенята, залишені на виховання чужим батькам, без сторонньої допомоги зна-ходять дорогу до місць зимівель. Як і всі перелітні птахи зозулі перед відльотом набирають вагу, активно живлячись. За одним таким ненажерою мені вдалося поспостерігати. Пташеня кілька днів трималося в міському парку, живлячись чорними гусеницями метелика павичеве око, що саме розповзалися для перетворення в лялечок. Найліпше птаху було збирати гусениць, які повзли асфальтними доріжками — сидячи невисоко на дереві, він видивлявся здобич і, підібравши її, знову летів на присаду і там з'їдав. Іноді молода зозуля залітала в траву, та було помітно, що там збирати комах їй незручна Зрозумівши це, я став підкидати гусениць на асфальтні доріжки і птах залюбки їх підбирав, дозволяючи при цьому фотографувати себе з близької відстані. Цікаво, що птах реагував лише на рухомих гусениць. Загалом за годину спостережень зозуля з’їла їх близько двадцяти. Востаннє я бачив цього птаха наприкінці серпня, це була остання зустріч зозулі того року.