Про водне господарство та дружбу з пернатими хижаками (поради від Зепа Хольцера)
Там, де є вода, є життя. На території водного ландшафту з'являються всі представники фауни, яким властиве почуття спраги. З усієї округи сюди приходять великі і дрібні тварини. Звичайно, в умовах природовідповідного тваринництва це може призвести до схрещування домашніх і диких тварин. Для мене це не перешкода, навпаки таким чином підмішуються цінні гени, носії яких пристосовані до місцевих умов. За таких тварин знавці дають непогану ціну. Різні представники пернатої дичини теж не змусять довго себе чекати: з'являються дикі качки, іноді навіть дикі гуси, слукви та рибалочки. Навіть орлани-білохвости прилітають поласувати моєї рибою. Якщо я зможу правильно цим фактором скористатися й керувати, то буду тільки у виграші, адже тварини грають неоціненну роль у створенні рівноваги всієї системи. Саме в умовах подібного різноманіття виникає унікальний біотоп.
У зв'язку з цим хочу розповісти про один випадок на великому ставку високо в горах: орлан-білохвіст вже деякий час унадився ловити моїх прекрасних коропів яких тут же з'їдав, всівшись на греблі. Коли я застав його на місці злочину, він злетів і подався геть. Спершу я відчув почуття досади через те, що втратив такого прекрасного коропа. Але це почуття швидко розсіялася. Я заліг неподалік у засідку і хотів подивитися, чи повернеться пернатий хижак. Через кілька годин він дійсно повернувся і зловив другого коропа, частину якого тут же з'їв прямо на греблі. Спостерігати подібне було для мене великою подією і означало значно більше, аніж втрату двох коропів.
На наступний день я проводив екскурсію і показав відвідувачам останки орлиної учти, які все ще лежали на греблі. Першою реакцією учасників екскурсії було питання: «Чому ж ви його не підстрелили? Ви ж мисливець». Така реакція була для мене незрозумілою. Завдяки цьому випадку я відчув щось, що досі збереглося в моїй пам'яті. Для мене це один із проявів життя.
Якщо я створюю відповідний біотоп, що включає в себе мілководдя, захисні зони і рибні ясла, кількість мальків риби буде постійно зростати. Подібні екологічні території і біотопи становлять також велике цікавлення для фотографів, орнітологів, любителів природи, а також для наукових спостережень. На таких територіях я віддаю Природі право контролю і одночасно можу заробляти непогані гроші, дістаючи плату за відвідування належної мені території як природоохоронної зони або унікального біотопу. З цим у мене немає проблем: адже якщо землевласник може заробляти гроші на охороні Природи, такий підхід обов'язково знайде послідовників, а Природі від цього буде тільки краще. Зрештою, ренатуралізація вимагає чималих інвестицій, а значить, повинна окупатися для землевласника. Територія, на якій надається можливість спостерігати за природною Природою, де люди можуть відчути і своїми очима побачити результати ренатуралізації, а також дізнатися про нові можливості розумного управління Природою, становить непідробний інтерес для багатьох людей. Також існує додаткова можливість на місці продавати продукти харчування, які ростуть на цій території.
У зв'язку з цим хочу розповісти про один випадок на великому ставку високо в горах: орлан-білохвіст вже деякий час унадився ловити моїх прекрасних коропів яких тут же з'їдав, всівшись на греблі. Коли я застав його на місці злочину, він злетів і подався геть. Спершу я відчув почуття досади через те, що втратив такого прекрасного коропа. Але це почуття швидко розсіялася. Я заліг неподалік у засідку і хотів подивитися, чи повернеться пернатий хижак. Через кілька годин він дійсно повернувся і зловив другого коропа, частину якого тут же з'їв прямо на греблі. Спостерігати подібне було для мене великою подією і означало значно більше, аніж втрату двох коропів.
На наступний день я проводив екскурсію і показав відвідувачам останки орлиної учти, які все ще лежали на греблі. Першою реакцією учасників екскурсії було питання: «Чому ж ви його не підстрелили? Ви ж мисливець». Така реакція була для мене незрозумілою. Завдяки цьому випадку я відчув щось, що досі збереглося в моїй пам'яті. Для мене це один із проявів життя.
Якщо я створюю відповідний біотоп, що включає в себе мілководдя, захисні зони і рибні ясла, кількість мальків риби буде постійно зростати. Подібні екологічні території і біотопи становлять також велике цікавлення для фотографів, орнітологів, любителів природи, а також для наукових спостережень. На таких територіях я віддаю Природі право контролю і одночасно можу заробляти непогані гроші, дістаючи плату за відвідування належної мені території як природоохоронної зони або унікального біотопу. З цим у мене немає проблем: адже якщо землевласник може заробляти гроші на охороні Природи, такий підхід обов'язково знайде послідовників, а Природі від цього буде тільки краще. Зрештою, ренатуралізація вимагає чималих інвестицій, а значить, повинна окупатися для землевласника. Територія, на якій надається можливість спостерігати за природною Природою, де люди можуть відчути і своїми очима побачити результати ренатуралізації, а також дізнатися про нові можливості розумного управління Природою, становить непідробний інтерес для багатьох людей. Також існує додаткова можливість на місці продавати продукти харчування, які ростуть на цій території.