Міграція птахів — чи не єдине масове переміщення тварин, за яким ми можемо особисто спостерігати в природі. Тисячі птахів десятків видів стають учасниками сезонного ритму, на який вперше звернули увагу ще 5 тисяч років тому. Минули ті часи, коли люди вірили, що ластівки проводять зиму, засипаючи в намулі посеред очеретяних заростей або, що казарки білощокі вилуплюються з ракушок, котрі ростуть на узбережжі. До речі, остання легенда не була спростовна до 1891 року, коли в Гренландії вперше знайшли гніздо виду.

Казарка білощока

Сенс міграції простий. Уся популяція змушена слідкувати за зменшенням і збільшенням харчових запасів. Початок зими в північній півкулі переміщує мільйони птахів на південь. Проте серед них немає паніки. Міграційні шляхи, що виникли з часу зміни клімату на Земній кулі на початку останнього льодовикового періоду, 10 тис. років тому, забезпечують птахів як розкладом руху, так і програмою для мандрівок, що відбуваються двічі на рік і охоплюють третину периметру нашої планети. Подібно до детективного роману, ми все ще намагаємося розгадати, як птахам вдається так чітко переміщуватися на величезні відстані.

Всюдисущий шпак далеко не перший вид, який спадає на думку, коли йдеться про героїчні мандрівки. Інтенсивна програма кільцювання, впроваджувана в 1950-х роках, коли відловили 11 тис. особин, збагатила вчених надзвичайно важливою інформацією про міграцію птахів. Голландський науковець Пердек відловлював і кільцював чисельних дорослих і молодих шпаків уп-родовж осені в Нідерландах, а потім перевозив деяких особин до Швейцарії. Де й відпускав їх. Після кількох місяців починала надходити інформація про закільцьованих птахів. Більшість молодих летіла зі Швейцарії на південний-захід і завершувала свою мандрівку на півдні Франції чи півночі Іспанії. Вони продовжували мігрувати у тому ж напрямку, що й інші молоді шпаки, випущені в Нідерландах. Таким чином вони «перелітали» свою орієнтовну відстань, яка завершувалася на півдні Британії або півночі Франції. З іншого боку, дорослі шпаки змінювали свій курс на 90 градусів і з'являлися на місцях зимівлі, які вони пам'ятали з минулорічної подорожі.

Міграція шпаків

Це доводить, що успішно завершивши свою першу міграцію, птах отримує інформацію й набуває остаточних знань про карту свого перельоту. Молодь, котрій бракує досвіду, запрограмована відлітати в відповідному напрямку та дотримуватися певного маршруту протягом генетично зумовленого періоду часу. Цей принцип стосується багатьох видів, наприклад, турухтанів, котрі гніздяться на вологих луках у Європі та Азії. Більша частина їх європейської популяції зимує в Африці, південніше Сахари. На Британських островах під час осінньої міграції можна зустріти чисельні зграї молодих турухтанів, тоді як дорослих серед них зовсім мало. Як і дорослі шпаки, дорослі турухтани вже вивчили пункт свого призначення на кожному кінці міграційної мандрівки. Попрямувавши на захід у перший «навчальний рік», уже надалі вони чітко дотримуватимуться свого маршруту через Середземномор'я й до Африки.

Кільцювання вільшанки

Перш ніж мігрувати по-справжньому, молодь розлітається хто куди, в різні боки. Навіть для видів, котрі відлітають на дуже великі відстані, період, упродовж якого вони блукають, може виявитися корисним, адже він допомагає познайомитися з територію навколо їх домівки. Проте інколи такі «дослідницькі» вилазки молоді перетворюються на екстремальні. Якось крячка полярного, закільцьованого пташеням на східному узбережжі Великобританії в липні, вже через місяць виловили в Швеції. Очевидно, він вирішив спершу податися на північний схід, замість того, аби прямувати на південні океани. Але якщо й можна припускатися помилок, то лишень восени. Міграція в цю пору року порівняно легка справа й птахи прагнуть дочекатися оптимальних погодних умов, перш ніж відряджатимуться в далеку подорож. Зрештою, не потрібно шукати місце для гніздування та приваблювати партнера.

Полярний (арктичний) крячок

Радари фіксують, що навесні висота міграції зазвичай більша, аніж восени. І це відповідає загальним висновкам, що птахи, які прямують на гніздові території, більш цілеспрямовані й поспішають. Можливо зв'язок саме в цьому — чим сильніша погреба, тим більша висота весняної міграції, схоже на літак, котрий набирає висоту перед тривалим перельотом.

Під час міграції птахи подорожують як вдень, так і вночі вузьким чи широким фронтом. У цій загальній схемі міграції вони можуть використовувати різні стратегії. Деякі види живляться під час польоту та подорожують удень. Ластівки берегові ловлять комах над водою й мігрують переважно долинами річок. Під час міграцій вони скупчуються вздовж великих річкових систем, наприклад, в Африці їх курс лежить долиною Нілу, уникаючи непривітних пустель. На маршрут інших денних мігрантів впливає тип територій, над якими вони летять. Серед птахів досить поширена звичка триматися лінії узбережжя, це властиво коноплянкам і щеврикам лучним. Крутосхили та берегові уступи теж спрямовують і групують птахів у вузький фронт.

Із настанням темряви над нашими головами в темному небі пролітає ще більше птахів. Це, переважно, комахоїдні птахи, такі як очеретянки чи мухоловки. Перш ніж розпочати таку нічну мандрівку без зупинок, їм необхідно заправитися пальним. Для набуття гарної форми перед міграцією, воші жадібно живляться комахами, а наприкінці літа — гусінню та ягодами, які перетворюються на підшкірний жир. Очеретянка лучна, перетинаючи Сахару за один переліт, аби дістатися до місця зимівлі біля екватору, запасає такий об'єм жиру, що її вага збільшується вдвічі.

Очеретянка лучна

Чи мають нічні польоти переваги? Так, у дрібного птаства дещо менші шанси стати чиєюсь здобиччю. Інший фактор, який поки не отримав належного вивчення, це те, що в нічному небі більше сигналів для навігації. Для орієнтування в просторі, окрім зірок, птахи також використовують сонце, поляризоване світло, магнітні поля Землі та інші сигнали глобального позиціювання, які можна помітити протягом дня.

  Але найкращим поясненням нічної міграції є потреба птахів зберегти воду під час тривалого перельоту. Нічне повітря холодне і внаслідок випаровування тіло втрачає менше вологи. Під час безперервного польоту птах генерує чимало тепла. Наприклад, температура тіла очеретянок у режимі відпочинку досягає 38°С, а під час виснажливого польоту піднімається до 44°С. Денна спека не сприяє польотам на південь. Нічне небо не лише прохолодніше, але й саме повітря зазвичай спокійніше, та стабільніше. Більшість мігрантів летять зі швидкістю 30-50 км/год. і прагнуть, щоб їх політ був безперешкодним і позбавленим турбулентності. В одному ми можемо бути певні: птахи проаналізували як працює наша планета і стали справжніми майстрами виживання.