Залишки мертвих організмів містять в собі токсини, а також патогенні бактерії, які розвиваються як в мертвих, так і в живих тваринах. Для більшості тварин їсти падло просто небезпечно. Але не для грифів.


Гриф урубу (Coragyps atratus)



Вже давно було встановлено, що велику роль в травленні вищих наземних тварин грають мікроорганізми, що живуть в шлунково-кишковому тракті. Нещодавно, щоб з’ясувати, яку роль грають мікроорганізми в травленні грифів, данські дослідники зібрали проби з кількох десятків грифів-індичок (Cathartes aura) та грифів урубу (Coragyps atratus) – широко поширених представників американських грифів (нагадаємо, що ця група не споріднена з грифами Старого світу). Проби брали з голої шкіри голови та зі шлунку, а потім аналіз ДНК дозволяв визначити видовий склад бактерій.

Цілком очікувано, «обличчя» грифів були рясно вкриті бактеріями: на кожному птасі знаходили у середньому по 500 видів, а також фрагменти ДНК корів, коней, свиней та інших ссавців, якими вони харчувались.


Гриф-індичка (Cathartes aura)



І зовсім іншою була картина в шлунках грифів. Лише 76 видів бактерій були здатні протистояти руйнівній силі шлункового соку у порівнянні з кількома сотнями видів, які знаходять у людей. Характерним є те, що в шлунках не знаходили навіть достатньо збережених шматків ДНК здобичі, що також є нормою для інших тварин.

Цікаво, що більшість з бактерій складали представники роду Clostridium та Fusobacterium, які виробляють отруйні токсини. Дослідники вбачають два варіанти: або грифи мають імунітет до цих токсинів, або в шлунках грифів мешкають нетоксичні штами цих бактерій, які «грають роль пробіотика», заважаючи проникненню токсичних штамів. Цікаво, що такі ж групи бактерій мешкають і в шлунках інших падальників – крокодилів.