Тетерук (Lyrurus Tetrix) на горобині

Ягоди — вони ростуть на деревах, кущах, витких рослинах, на наземній рослинності. Ними полюбляють ласувати тварини, особливо птахи. Дрозди й ягоди такі ж нерозлучні супутники, як морозиво і серпень, але ці дикі плоди є такою ж незамінною частиною раціону ще й глушця і тетерука (чорниця). А в Арктиці, навіть великі ссавці такі як білий ведмідь буквально тижнями жирують на лохині. Для птахів вибір ягід і тривалість плодового сезону, протягом якого доступне ягідне різноманіття — від черешень-вишень і бузини в червні до горобини й падуба в січні — означає, що багато співочих птахів переключаються з літнього раціону, складеного безхребетними, на зимову ягідну дієту. Зимові холоди не дають птахам можливості вишукувати личинок, черв’яків чи опале насіння в мерзлому й засніженому ґрунті, залишаючи ягоди чи неєдиним поживним ресурсом для багатьох видів. А як щодо самих ягід?

Чикотень (Turdus Pilaris) ласує шипшиною

Птахи і ягоди — це дуже наочний приклад взаємодії в природи. Соковита м’якоть ягоди містить крохмаль/вуглеводи, які покривають і захищають насінину всередині. Багато ягід, окрім цього, ще й багаті на вітаміни. Шипшина містить концентрований вітамін С (хто з нас не вживав вітамінний аптечний сироп шипшини). І вся ця користь упакована в яскраву, вилискуючу оболонку для приваблення ласунів. Птахи поїдають плоди і розповсюджують цінне насіння, що міститься в ягоді, на чималу відстань. Вони гублять або випорожнюють неперетравлене насіння, даючи змогу відтворюватися рослині.

Дрізд-омелюх (Turdus Viscivorus) теж не байдужий до ягід

Одначе поширення насіння не спрацьовує тоді, коли міцнодзьобі види розлущують насінину й виїдають її вміст. Але, наприклад, твердокам’яне насіння глоду та інших кущів проходить через травний трак птаха неушкодженим. Поживні й делікатесні плоди тиса ягідного мають насіння, вкрите отруйною оболонкою. Це не так для відлякування, як засіб, який гарантуватиме, що споживачі з’їдять плід і виплюнуть несмачну насінину.

Чорний дрізд (Turdus merula)

Серед птахів найбільші ягідні ласуни — дрозди чорні й співочі, чикотні, дрозди-омелюхи тощо. Взимку кочові зграї цих видів обчищають від ягід населені пункти та околиці. У більш м’яку пору, восени, їхнє живлення чергується між пошуком личинок у ґрунті та обскубуванням ягід на живоплотах. Живляться зграями, але не завжди в згоді між собою. Зграйне існування дарує безпеку й спільне бажання відшукати «ягідне» місце. Проте коли врожай ягід помічено, тоді кожен за себе. Виняток — дрозди-омелюхи. Вони захищають свій ягідник від будь-яких зайд.

Дрізд-омелюх обороняє ягідне місце від чорного дрозда

Для такої поведінки вони мають подвійну мотивацію. По-перше, вони прагнуть, щоб їхні ягідні запаси слугували як своєрідна комора, що постачатиме їх усю зиму. Тобто, несамовито захищаючи якесь дерево, вони можуть деякий час не починати об’їдати його. По-друге, якщо важкі часи так і не настануть, наприкінці зими птахи матимуть величезну перевагу в вигляді запасів їжі, що дасть змогу раніше розпочати сезон гніздування. І хоча «розсудливість» їхнє друге ім’я, протекціоністські плани може цілковито зруйнувати поява орди непроханих. Дрозди-омелюхи ще ті забіяки, але оборона від навали чикотнів буває безнадійною.

Шпаки (Sturnus vulgaris) ласують виноградом

Шпаки, що зажили слави найбільш успішних птахів на Землі, теж не схильні відмовлятися від урожаю ягід, особливо бузини, пізнього літа або восени. Шпаки послідовні в своєму підході і вміють методично оббирати кущі згори донизу. Вони також гублять набагато менше ягід, аніж інші птахи, і залишають по собі цілковито оголені кущі. Однак і вони поступаються омелюхам, близьким родичам із широкого поясу хвойних лісів, що простягається від Європи до Росії.

Омелюх (Bombycilla Garrulus)

Немає сумнівів, омелюхи мають приголомшливий вигляд. Оксамитово-буре оперення; промовисті чуби і макіяж, який надихне будь-якого візажиста. У перекладі з голландської їхня назва pestvogel звучить як птах-шкідник. І це правда. Омелюхи відомі такими двома особливостями: своїми спорадичними вторгненнями (інвазіями) взимку і бенкетами на ягодах, там де з’являються. І хоча влітку вони живляться, ловлячи на льоту комарів, в інші пори року вид переходить винятково на ягідний харч. Зграї омелюхів із півночі кочують у пошуках корму, а це означає що напрямки їхніх переміщень можуть бути непередбачуваними.

Омелюхи відщипують і заковтують ягоди цілими, а потім відпочивають, щоб перетравити обід перш ніж полетіти й обскубти ще більше глоду, шипшини чи інших ягід, що червоніють на живоплотах і деревах. Вони не вибагливі, тому зграї можуть приземлятися як на горобині в міському парку, так і на дикорослих посадках глоду десь у сільській місцевості. Походячи з північних лісів, омелюхи мало знайомі з людьми, а тому мають милу звичку бути цілковито байдужими до появи людини.

Отже, скільки ягід вони можуть з’їсти? У літературі описано цікаві спостереження, проведені 2001 року в Белфасті (Великобританія). Чимала зграя з 500 омелюхів протягом чотирьох зимових місяців активно обносила кущі кизильнику в міських парках і на приватних садибах. У ході обліків було з’ясовано, що один птах щодня споживав до 500 ягід. До речі, результати цих спостережень цілковито збігаються зі схожими дослідженнями, проведеними в інших місцевостях. Тепер трохи математики. Скільки ягід не оминула зграя омелюхів протягом 100 днів від середини грудня до кінця березня? Неймовірна відповідь — 25 мільйонів?