Ягода-малина
![](pictures/jahody/1_m.jpg)
Тетерук (Lyrurus Tetrix) на горобині
Ягоди — вони ростуть на деревах, кущах, витких рослинах, на наземній рослинності. Ними полюбляють ласувати тварини, особливо птахи. Дрозди й ягоди такі ж нерозлучні супутники, як морозиво і серпень, але ці дикі плоди є такою ж незамінною частиною раціону ще й глушця і тетерука (чорниця). А в Арктиці, навіть великі ссавці такі як білий ведмідь буквально тижнями жирують на лохині. Для птахів вибір ягід і тривалість плодового сезону, протягом якого доступне ягідне різноманіття — від черешень-вишень і бузини в червні до горобини й падуба в січні — означає, що багато співочих птахів переключаються з літнього раціону, складеного безхребетними, на зимову ягідну дієту. Зимові холоди не дають птахам можливості вишукувати личинок, черв’яків чи опале насіння в мерзлому й засніженому ґрунті, залишаючи ягоди чи неєдиним поживним ресурсом для багатьох видів. А як щодо самих ягід?
![](pictures/jahody/2_m.jpg)
Чикотень (Turdus Pilaris) ласує шипшиною
Птахи і ягоди — це дуже наочний приклад взаємодії в природи. Соковита м’якоть ягоди містить крохмаль/вуглеводи, які покривають і захищають насінину всередині. Багато ягід, окрім цього, ще й багаті на вітаміни. Шипшина містить концентрований вітамін С (хто з нас не вживав вітамінний аптечний сироп шипшини). І вся ця користь упакована в яскраву, вилискуючу оболонку для приваблення ласунів. Птахи поїдають плоди і розповсюджують цінне насіння, що міститься в ягоді, на чималу відстань. Вони гублять або випорожнюють неперетравлене насіння, даючи змогу відтворюватися рослині.
![](pictures/jahody/3_m.jpg)
Дрізд-омелюх (Turdus Viscivorus) теж не байдужий до ягід
Одначе поширення насіння не спрацьовує тоді, коли міцнодзьобі види розлущують насінину й виїдають її вміст. Але, наприклад, твердокам’яне насіння глоду та інших кущів проходить через травний трак птаха неушкодженим. Поживні й делікатесні плоди тиса ягідного мають насіння, вкрите отруйною оболонкою. Це не так для відлякування, як засіб, який гарантуватиме, що споживачі з’їдять плід і виплюнуть несмачну насінину.
![](pictures/jahody/4_m.jpg)
Чорний дрізд (Turdus merula)
Серед птахів найбільші ягідні ласуни — дрозди чорні й співочі, чикотні, дрозди-омелюхи тощо. Взимку кочові зграї цих видів обчищають від ягід населені пункти та околиці. У більш м’яку пору, восени, їхнє живлення чергується між пошуком личинок у ґрунті та обскубуванням ягід на живоплотах. Живляться зграями, але не завжди в згоді між собою. Зграйне існування дарує безпеку й спільне бажання відшукати «ягідне» місце. Проте коли врожай ягід помічено, тоді кожен за себе. Виняток — дрозди-омелюхи. Вони захищають свій ягідник від будь-яких зайд.
![](pictures/jahody/5_m.jpg)
Дрізд-омелюх обороняє ягідне місце від чорного дрозда
Для такої поведінки вони мають подвійну мотивацію. По-перше, вони прагнуть, щоб їхні ягідні запаси слугували як своєрідна комора, що постачатиме їх усю зиму. Тобто, несамовито захищаючи якесь дерево, вони можуть деякий час не починати об’їдати його. По-друге, якщо важкі часи так і не настануть, наприкінці зими птахи матимуть величезну перевагу в вигляді запасів їжі, що дасть змогу раніше розпочати сезон гніздування. І хоча «розсудливість» їхнє друге ім’я, протекціоністські плани може цілковито зруйнувати поява орди непроханих. Дрозди-омелюхи ще ті забіяки, але оборона від навали чикотнів буває безнадійною.
![](pictures/jahody/7_m.jpg)
Шпаки (Sturnus vulgaris) ласують виноградом
Шпаки, що зажили слави найбільш успішних птахів на Землі, теж не схильні відмовлятися від урожаю ягід, особливо бузини, пізнього літа або восени. Шпаки послідовні в своєму підході і вміють методично оббирати кущі згори донизу. Вони також гублять набагато менше ягід, аніж інші птахи, і залишають по собі цілковито оголені кущі. Однак і вони поступаються омелюхам, близьким родичам із широкого поясу хвойних лісів, що простягається від Європи до Росії.
![](pictures/jahody/6_m.jpg)
Омелюх (Bombycilla Garrulus)
Немає сумнівів, омелюхи мають приголомшливий вигляд. Оксамитово-буре оперення; промовисті чуби і макіяж, який надихне будь-якого візажиста. У перекладі з голландської їхня назва pestvogel звучить як птах-шкідник. І це правда. Омелюхи відомі такими двома особливостями: своїми спорадичними вторгненнями (інвазіями) взимку і бенкетами на ягодах, там де з’являються. І хоча влітку вони живляться, ловлячи на льоту комарів, в інші пори року вид переходить винятково на ягідний харч. Зграї омелюхів із півночі кочують у пошуках корму, а це означає що напрямки їхніх переміщень можуть бути непередбачуваними.
![](pictures/jahody/8_m.jpg)
Омелюхи відщипують і заковтують ягоди цілими, а потім відпочивають, щоб перетравити обід перш ніж полетіти й обскубти ще більше глоду, шипшини чи інших ягід, що червоніють на живоплотах і деревах. Вони не вибагливі, тому зграї можуть приземлятися як на горобині в міському парку, так і на дикорослих посадках глоду десь у сільській місцевості. Походячи з північних лісів, омелюхи мало знайомі з людьми, а тому мають милу звичку бути цілковито байдужими до появи людини.
![](pictures/jahody/9_m.jpg)
Отже, скільки ягід вони можуть з’їсти? У літературі описано цікаві спостереження, проведені 2001 року в Белфасті (Великобританія). Чимала зграя з 500 омелюхів протягом чотирьох зимових місяців активно обносила кущі кизильнику в міських парках і на приватних садибах. У ході обліків було з’ясовано, що один птах щодня споживав до 500 ягід. До речі, результати цих спостережень цілковито збігаються зі схожими дослідженнями, проведеними в інших місцевостях. Тепер трохи математики. Скільки ягід не оминула зграя омелюхів протягом 100 днів від середини грудня до кінця березня? Неймовірна відповідь — 25 мільйонів?
![](pictures/jahody/10.jpg)