В населених пунктах тримається велика кількість видів птахів. Вони різні як за зовнішнім виглядом, так і за поведінкою. Серед них окрему групу складають птахи, які в природних умовах гніздяться в дуплах дерев, щілинах, нішах скель. У містах вони залюбки оселяються на всіляких спорудах, влаштовуючи гнізда або на зовнішніх конструкціях, або нерідко всередині приміщень з відкритим доступом, - це міська і сільська ластівки, чорна горихвістка, біла плиска, одуд, сіра мухоловка, чорний серпокрилець...

Але нам з цієї групи чи не найбільше знайомі хатній горобець і сизий голуб. Вони, а також велика синиця, без особливого остраху залітають і у закриті приміщення, потрапляючи туди через відчинені двері, вікна, кватирки, розбиті шибки. Мабуть, багатьом доводилося бачити чи горобця, чи голуба, які, проворно ухиляючись від ніг відвідувачів, підбирали крихти хліба, або ще якісь їстівні рештки на підлозі вокзалів, закусочних, магазинів. Ці птахи потрапили у пастку? Певною мірою так, тому що, опинившись всередині приміщення, вони можуть протягом кількох днів залишатися в закритому просторі. Причому почуваються здебільшого непогано, маючи, чим прогодуватися. Таких птахів можна звільнити, просто відкривши вікна або двері. Вони найчастіше відразу знаходять вихід. Зумисне їх виганяти не варто, оскільки в наляканому стані птахи дезорієнтуються, і можна витратити багато часу та зусиль, перш ніж птах в галасі переслідування таки вилетить з приміщення. Втім, якщо у віконних рамах, шибках є якась шпаринка, птахи-нахлібники, особливо горобці, можуть знову повернутися всередину приміщення за поживою. Вони так і будуть екскурсувати то до приміщення, то на вулицю. Тож перефразувавши одне з висловлювань, яке іноді звучить у Київському метрополітені, можна сказати, що горобців і голубів немає не там, де їх ганяють, а там, де не смітять для них чимось їстівним.

Та жваві горобці, а інколи й голуби, в хаосі міського руху потрапляють в значно фатальніші обставини, наприклад в підземні вестибюлі станцій метрополітену. Якось горобця спостерігали на одній з центральних станцій метро в Києві, на станції "Майдан Незалежності". Чи може птах самотужки вибратися з такого становища? Така можливість у нього є. Для птахів, як і для більшості живих організмів, властиве рефлекторне пересування до джерела світла. Якщо у нижньому вестибюлі станції світло вимкнути, а у верхньому воно горітиме, то є ймовірність, що птах полетить по шахті ескалатора вгору. Такий варіант визволення горобця з печерної пастки в згаданому випадку все ж мало здійснений, з огляду на те, що нижня ескалаторна шахта на станції "Майдан Незалежності" дуже довга. Лякати птаха, щоб він прямував до світла, не доцільно. Це може викликати протилежну реакцію - горобець просто заб'ється в глухий куток.

Щоб врятувати птаха з підземної клітки, можна використати декілька способів відлову. Втім жоден з них не може дати повну гарантію, що вам таки вдасться його спіймати.

Хто хоча б раз побував у Київському метрополітені, знає, що в усіх вестибулях і на платформах станцій підземної залізниці майже бездоганно чисто. Незважаючи на постійну юрбу людей, там часто проводять вологе прибирання. Тому горобець у підземеллі просто не знаходить собі достатньо корму, і його можна спробувати відловити за допомогою клітки-западка. Ця клітка розміром 20 х 15 х 10 см буде дуже привабливою для горобця, коли в ній лежатиме чималенька купка зі шматків хліба, а навколо буде безлюдно. Проте горобці робляться дуже обережними біля клітки, і спроба відлову може не вдатися.

Інший, і можливо найбільш надійний, спосіб - використання павутинних сіток на порожній станції. З трьох таких сіток можна влаштувати щось на зразок коридору з дахом, прив'язавши кінці каркасних ниток до стовпів-колон є підземному вестибюлі станції або більшу кількість сіток розгорнути між кожною парою колон впоперек вестибюля. Їжа, поставлена на підлогу біля павутинних сіток, привабить птаха, і дуже ймовірно, що він при злітанні до них потрапить.

Хоча застосування сіток не гарантує стовідсотково, що птаха буде відловлено, але найкращий спосіб навряд чи існує. Можна було б використати корм, оброблений снодійними засобами. Здавалося б так просто - посипав їжу білим порошком, горобець її ковтнув і спокійненько заснув, винось його до сонця. Але ж можна передозувати снодійне, що найвірогідніше й станеться, оскільки зголоднілий птах хапатиме їжі якомога більше. Тоді така трапеза стане для нього останньою.

Застосування "пташиного" клею, зробленого на основі каніфолі, теж може більше зашкодити, ніж допомогти. Якщо птах і буде відловлений таким способом, то його пір'я забрудниться в'язким клеєм. Забруднення махових пер знизить політні можливості птаха. Взагалі, клей використовують головним чином тоді, коли птахів відловлюють як дичину, а не для наступного випускання.

Багато хто може сказати: чи варто витрачати зусилля на врятування дрібної пташки, їх он скільки по світу; а залетіла непрохано хтозна-куди - нехай сама й викручується. Та, хіба допомагаючи пташині, що опинилася в скруті, ми не вчимося самі і не навчаємо інших бути гуманними до слабших? Гуманними не на словах, а на ділі.