Шпаки (близько 80 %) та інші птахи заселяють дощаті шпаківні.

Шпаківню, основну модель якої показано на мал. 1, виготовляють з двох дощок, найкраще соснових. Одна з них має бути завдовжки 91 см, завширшки 13 см, а друга відповідно 88 і 17 см. Товщина обох дощок 2-2,5 см.



Дошки обстругують рубанком тільки з одного боку, а також у місцях їх скріплення. Це роблять для того, щоб дошки щільніше прилягали одна до одної і між ними не було ніяких щілин, крізь які всередину шпаківні задував би вітер чи потрапляла вода. Ні в якому разі не мож­на обстругувати дошку з обох боків. Стінки всередині шпа­ківні повинні бути шершаві, щоб птахи, а тим більше пта­шенята, могли б в разі потре­би легко вилазити з гніздівлі. Дошку завширшки 13 см розмічають так, щоб з неї вийшло дві бокові стінки зав­довжки по 32 см, низ кришки і дно по 13 см (мал. 2). Після цього її розпилюють.



З другої дошки повинні вийти передня і задня стінки завдовжки по 32 см і кришка — 24 см. Якщо є можливість, краще кришку зробити з обапола, як показано на мал. 3.





Півкруглою стамескою або коловоротом у дошці, призначеній для передньої стінки, роблять круглий отвір (льоток) діаметром 4,7 см, крізь який птах залазитиме у шпаківню. Льоток має бути віддалений на 5 см від верхнього краю передньої стінки. Отвір потрібно зачистити рашпілем.

Якщо неможливо зробити отвір зазначеним способом, тоді треба вирізати частину передньої стінки в одному з верхніх кутів (мал. 4).

Але шпаківні з таким отвором птахи заселяють не завжди охоче. Довжина і ширина отвору повинні бути не меншими 4,5 см, при рівно прибитій кришці. Щоб закріпити шпаківню, з дошки вирізають рейку завдовжки 50-60 см і завширшки 5-6 см.

Збиваючи шпаківню, насамперед прибивають задню стінку до рейки. Цвяхи, що виступають на зовнішньому боці рейки, загинають. Рейка має виступати зверху і знизу шпаківні. Після цього до дна шпаківні прибивають бокові, передню і зад­ню стінки так, щоб верхня частина їх була на одному рівні і кришка щільно прилягала до всіх стінок. Треба стежити, щоб кінці цвяхів не висту­пали всередину шпаківні. До кришки прибивають низ і пробують, чи легко він заходить у шпаківню. Якщо він заходить туго, краї підрізують. Це необ­хідно для того, щоб можна було зняти кришку шпаківні, коли дерево в негоду розбухне. Кришку не треба прибивати, бо, перевіряючи шпаківню, доведеться щоразу відкривати її. Можна залишити кришку прикритою або зробити в стінці й нижній частині її отвір, у який вставити дротину чи цвях.

Закріплювати шпаківню без рейки на дереві краще алюмінієвим дротом. З одного боку шпаківні дріт прикріплюють наглухо, а з другого — гачком накидають на цвях. Це дає змогу вішати шпаківню на бічних гілках біля стовбура, на стінах будівель.

Крім описаної моделі шпаківні, є багато інших, але для їх виготовлення потрібно більше часу. Основний принцип будови цих шпаківень такий самий, але кришка в них похила назад, наперед чи на обидва боки (мал. 5). Щоб виготовити таку кришку, дошки стінок треба різати під кутом.



Шпаківню, виготовлену з нових дощок, найча­стіше вивішують не фарбуючи. Звиклі до такого типу гніздівель шпаки селяться в них. Іноді шпаківні фарбують у темний колір.

Синичники

Штучні гніздівлі для синиць називаються синичниками. Виготовляють їх, як і шпаківні, з різного матеріалу (дощок, дерева, кори, гарбузів тощо).

Синичники з дощок мають таку саму форму, як і шпаківні основної моделі (мал. 1), але менші за розмірами. Синичники виготовляють так: беруть дві дошки завдовжки 75 і 77 см і завтовшки 2 см. Перша повинна бути завширшки 14 см, друга — 10 см. З вужчої дошки роблять дві бокові стінки завдовжки по 28 см, низ кришки і дно — по 10 см, з ширшої — передню і задню стінки завдовжки по 28 см і кришку — 18 см. Виходить синичник роз­міром 14×14×28 см. Кришку краще робити з обапола завширшки 15 см. Діаметр льотка для великої синиці має бути 2,9—3 см, для інших птахів, що гніздяться в синичниках,— 3—3,2 см. Льоток роб­лять на відстані 4 см від верхнього краю передньої стінки. Прикріплюють синичник до дерева або під­вішують його на сучки так само, як і шпаківню. Синичники можуть бути й більших розмірів — 20×20×28 см. їх можна робити і з квадратним отвором (3×3; 3,5×3,5 і 4×4 см) в одному з верх­ніх кутів передньої стінки (мал. 4). Такі синични­ки простіше виготовляти.

Синичники роблять також з одно- або двопохилим дахом. Проте в синичниках з похилим наперед дахом залишається багато невикористаної площі між задньою стінкою і кришкою. Крім того, льоток у таких синичниках дуже наближений до дна. Синичники з двопохилим дахом гарні на вигляд, нагадують невеличкий будиночок, але їх можуть виготовляти лише учні, добре обізнані із столярною справою. Роблять синичник з двопохилим дахом так: беруть три дошки, одна завдовжки 56 см, завширшки 14 см, друга завдовжки 50 см, завширшки 10 см, третя 20 см завдовжки, 17 см завширшки. Товщина дощок 2 см. Далі розмічають лінії розрізу дощок на частини гніздівлі, як це показано на мал. 6



Для цього відкладають з обох боків до­щок по 21 см, а потім — по 14 см. Утворені чотири точки сполучають двома лініями навхрест. По цих лініях і треба розпиляти дошки. При цьому дошку спочатку розпилюють по одній лінії не до кінця, але так, щоб вона не переламалася. Потім її роз­пилюють по другій .лінії, після чого продовжують розпилювати по першій в кожному відрізаному шматку. Дошку, що піде на бокові стінки, розпи­люють у товщину під кутом 45°. Діаметр льотка для великої синиці 2,9-3 см. Синичники з похилим дахом показано на мал. 2.