Упродовж багатьох століть люди мало що знали про міграцію птахів. Робили різні припущення й здогадки, вважали, що лелеки відлітають зимувати на місяць, ластівки занурюються в намул, а зозулі перевтілюються в яструбів. Той факт, що саме в Африці знаходяться місця зимівлі більшості європейських видів, став відомий людству лише на початку 19 ст., коли це явище почали детально вивчати.

Міграція птахів захоплювала людей ще з древніх часів. Одним із перших її почав вивчати грецький філософ Аристотель, описавши подорожі журавлів зі Скіфії до боліт у верхів'ї Нілу. Однак саме Аристотель був автором двох поширених на той час хибних уявлень про зникнення деяких птахів узимку. Він твердив, що птахи або впадають у сплячку, або обертаються на інший вид (сезонні зміни одного виду в інший).

Оскільки найчастіше зі зміною пір року один вид птахів з'являється з півночі, а інший відлітає до південних широт, філософ вважав, що ці два різні види є фактично одним видом, який має різне оперення, що відповідає різним порам року — літу чи зимі.

Наші предки також вважали, що, наприклад, казарка білощока вилуплюється з раковин вусоногих раків на узбережжях. У цьому випадку їх логіка полягала в тому, що оскільки цих птахів ніколи не спостерігали влітку, вони мусили розвиватися в цей час під водою. Це переконання не було спростоване аж до 1891 року, коли знайшли перше гніздо, що належало казарці білощокій.

Казарка білощока (Branta leucopsis) - в Україні вважається рідкісним і залітним видом; фіксувався в північних та північно-західних районах країни

Згідно з іншою поширеною хибною думкою, появу якої датують 1703 роком, птахи повинні були проводити зиму на місяці. У памфлеті з таким промовистим заголовком «Есей про імовірне вирішення такої проблеми: Чи відомо звідки, помічено й у який саме час прибувають лелека білий і горлиця, журавель і ластівка» автори доводили, що мігруючі птахи на зиму відлітають саме на місяць.

Перші натуралісти залишили по собі просто неймовірно фантастичні звіти про спостереження зграй ластівок сільських. Очевидці твердили, що споглядали скупчення цих птахів посеред боліт, котрі вагою свого тіла нагинали очеретини до води, що поступово поглинала ластівок. Тоді вважали, що саме таким чином ластівки впадають у зимову сплячку. Існують навіть записи про те як рибалки, які промишляли в північних водах, часом витягували в сітках рибу разом із поснулими ластівка. Навіть шведський натураліст Карл Лінней, відомий своєю класифікацією тварин і рослин, серйозно вважав, що ластівка «восени занурюється у воду, весною ж виходить із неї».

Журавель сірий

У давнину люди були переконані, що під час міграції такі великі птахи, як лелеки чи журавлі, переміщують на собі дрібніших попутників як живий вантаж. У деяких південно-європейських країнах і досі побутує думка, що великі птахи слугують як повітряний транспорт для дрібних пернатих, котрі збираються на середземноморському узбережжі, очікуючи на можливість перебратися на зимівлю до Африки.

Той факт, що деякі лелеки білі з'являлися в Європі з африканськими стрілами в тілі, допоміг зрештою викрити таємницю міграції птахів. Для європейських спостерігачів щорічне зникнення восени лелек білих залишалося великою загадкою аж до 19 ст.

Знаменитий мекленбурзький лелека-стріла, який відкрив «таємницю» зникнення птахів взимку

Але історія, яка трапилася 21 травня 1822 року, пролила світло на цю таїну й дозволила пояснити незрозуміле зникнення птахів. Неподалік Мекленбургу, що в Німеччині, в тілі вбитого лелеки виявили 80-см стрілу, котра наскрізь пронизала шию птаха. Стріла була нетутешня, а належала одному з африканських племен. Лелека зумів у горлі зі стрілою пролетіти весь свій міграційний маршрут із екваторіальних місць зимівлі до Європи.

Це була знаменита знахідна й доказ нині загальновідомого факту, що європейські птахи відлітають на зимівлю до екваторіальної Африки. Опудало лелеки-стріли можна й нині побачити в зоологічній колекції Університету м. Росток. І така пригода не єдина, адже з 1822 року існує щонайменше 25 окремих повідомлень про випадки з лелеками-стрілами.

Однак лише кільцювання, яке природознавці й вчені почали виконувати починаючи з 90-х років 19 ст., дозволило точно встановити місця, куди відлітають птахи на зимівлю.

Багатьма сучасними знаннями про міграцію птахів ми завдячуємо голландському вченому на ім'я Пердек, який у 1950-1960 роках за допомогою шпаків зібрав чимало цікавої інформації. Перевізши групу птахів із Голландії до Швейцарії він з'ясував, що молоді шпаки, випущені в Швейцарії, мігрують у тому ж напрямку, що й молодь, випущена в Голландії (на південний захід), переміщуються далі й прибувають на південь Франції й північ Іспанії. Натомість дорослі, скорегувавши свій курс на 90 градусів, з'являються на місцях зимівлі, які вони запам'ятали з минулорічного сезону. Це доводить, що молодь хоч і була запрограмована на відповідний напрямок і тривалість перельоту, свою першу міграцію завершувала озброївшись недосконалою картою.

Люди та мігруючі птахи

У багатьох літературних джерелах можна знайти згадки про весняне повернення ластівок сільських, які вже стали символом весни або літа. Татуювання з зображенням ластівки надзвичайно популярне серед мореплавців, як символ щасливого повернення додому. Традиційно моряки наносили собі перше зображення цього дрібного мандрівника, після того як проходили в морі 5 тис. морських миль. Наступне зображення ластівки з'являлося в мореплавця вже після 10 тис. находжених миль у морях.

Тривалий час вважалося, що на зиму ластівки засинають в очеретяних заростях або на дні озер

Зіткнення птахів із літаками можуть серйозно пошкоджувати повітряні судна й мають високий ступінь небезпеки. Такі аварії трапляються переважно на низьких висотах, найчастіше поблизу аеропортів. Загалом у світі такі випадки щорічно обходяться авіакомпаніям у близько 1,2 млн. доларів. Ізраїль, який розташований на перетині трьох континентів, є місцем зосередження багатьох міграційних шляхів: над країною щорічно пролітає понад мільйон птахів 540 видів. Зіткнення літаків із птахами є надзвичайно серйозною проблемою для повітряних сил Ізраїлю, адже за останні три десятиліття кількість атакованих птахами літаків перевищує кількість ворожих нападів на них. Це змусило державу створити спеціальну команду, яка займається розробкою карт і прогнозів міграційних шляхів і графіків перельоту птахів.