В Україні сипуха - вкрай рідкісна, переважно осіла сова, єдиний вид роду і родини у фауні нашої країни, представлений підвидом Tyto alba guttata. Зареєстрований на гніздуванні в західних і центральних областях України, а також – на півночі Одещини. У негніздовий період може з’являтися в інших регіонах країни. Зареєстровані кочівлі на значні відстані, наприклад, у м. Ніжині Чернігівської області була виявлена особина, закільцьована в Німеччині. Сипуху найчастіше вдається побачити поблизу населених пунктів, де птахи гніздяться в затишних нішах занедбаних будівель, під дахами господарських споруд і на дзвіницях, рідше - в дуплах старих дубів чи лип.

Два підвида сипухи - Tyto Alba alba і Tyto Alba guttata

Вагою сипухи близько 300-350 грамів. Крила її довгі й помітно виступають за хвіст. Політ її хоча і не здається швидким через розмірені помахи крил, проте – досить стрімкий та верткий. Птах часом майорить на значній висоті над дахами будинків або вершинами дерев, іноді опускаючись майже до самої землі.

Порівняно з іншими совами сипуха, мабуть, найбільш нічний птах. Цілий день вона проводить в десь ніші або в дуплі, а ознаки активності проявляє лише пізно ввечері. Пташенята сипухи, витягнуті на світло, чимдуж намагаються сховатись в якусь щілину. У пташенят інших сов ця звичка виражена не так яскраво.

На заході Україні, в селищах і навіть у містах, можна зустріти сипуху (Tyto alba) - одну з рідкісних сов нашої фауни.

Забарвлення сипухи дивовижно відповідає скельному ландшафту. Якщо птах сидить нерухомо, притиснувшись до кам'яної стіни, він майже непомітний. У той же час він добре виділяється на тлі зелені і темних стовбурів дерев. Низ тіла сипухи найчастіше забарвлений в блідо-охристі тони. Спина і крила темніші, рудуваті або бурі. Якщо розглядати птаха з близької відстані, то можна розгледіти на верхній стороні тіла золотаво-струменистий малюнок, на нижній - дрібні темні цятки. Але в забарвленні птахів можуть бути дуже значні географічні відмінності: на заході Європи мешкають найбільш інтенсивно забарвлені особини, основний колір оперення яких – бурий; на півдні в забарвленні пера переважає рудий тон; на сході ареалу птахи зазвичай бліді. Райдужна оболонка очей завжди темно-бура. Дзьоб сіруватий, рідше жовтуватий. Кігті – чорні. Голос дорослої сипухи – грубе та сипле деренчання: «хеее». Цей звук загалом низький, але окремі вигуки можуть бути й високими. Голос молодих птахів, який вони починають подавати вже через кілька днів після вилуплення, зазвичай такий же, як і крик дорослих птахів, хоча значно слабший. Він поступово міцніє та голоснішає. Сипіння молодої сипухи, через яке, очевидно, ця сова і одержала назву, частіше за все означає, що вона зголодніла. Тихий скрекіт свідчить про те, що вона змерзла. При переляку, починаючи з двотижневого віку, пташенята видають загрозливе шипіння. Цей звук зовсім не схожий на їх звичні сиплі вигуки.

У ситуаціях, що спричиняють оборонні дії, сипуха, як і інші сови, різко клацає дзьобом. При цьому нижня частина її лицевого диску кумедно рухається разом з підборідям. Одразу зазначимо, що ефектна і характерна для багатьох представників родини справжніх сов поза загрози – відсутня. Замість цього вона розпускає крила в горизонтальній площині і лягає, припадаючи до землі, щільно притискаючи оперення на тілі.

Весь день сипуха перебуває десь у затіненому місці і тільки в глибоких сутінках вилітає на полювання. Для цієї сови характерний суто нічний спосіб життя.

Коли птах ходить по землі або карнизах будинків, три пальці ноги вона спрямовує вперед і один назад. Пересуваючись по гілках, вона ставить лапу інакше: перший і другий пальці розташовані з одного боку сучка, третій і четвертий - з іншого. Якщо ж сова просто відпочиває на гілці, то найчастіше вперед спрямовані другий і третій пальці, в той час як перший і четвертий – обернені назад.

Коли сипуха споживає свій харч, то здається, що вона невтомно гримасує. Так виходить тому, що відкриваючи та закриваючи рота разом із дзьобом автоматично приводиться в рух пір'я лицевого диска. Вони – то відхиляються назад, від чого птах набуває дивовижно скуйовдженого вигляду, а дзьоб ніби висувається вперед; то повертаються на попереднє положення. При «висуненні» дзьоба вперед нижні повіки підтягуються нагору й очі прикриваються. Проковтне сова шматочок м'яса - і вираз її «обличчя» знову стає звичайним.

Від інших сов сипуху відрізняє лицевий диск трикутної форми й легка статура. Маючи довгу рухому шию, вона може, майже не нагинаючись, шматувати жертву, притиснуту лапою до землі.

Їжа сипухи досить різноманітна. Однак найчастіше жертвами цієї сови стають мишоподібні гризуни і землерийки. Сови, які живуть в містах, інтенсивно полюють за горобцями, що ночують на деревах. В пелетках сипухи виявляють також земноводних, зокрема залишки часничниць. Найбільший вид здобичі, з якою сипуха справляється у нас, – сірий пацюк. У прикордонному з Україною районі Польщі в пелектах цих сов, крім дрібних гризунів, які склали дві третини жертв, були виявлені залишки ласки, білки, кролика і ондатри.

Як і всі сови, сипуха періодично відригує пелетки. В пелетках сипух іноді знаходять безліч хітинових залишків дрібних комах. Це, ймовірно, тому, що сови, харчуючись, наприклад, горобцями, заковтують їх разом зі шлунком, наповненим комахами. Сама ж сипуха якщо і ловить комах, то переважно найбільших - хрущів, бражників та інших.

Весняне збудження сипухи, що супроводжується регулярними криками, відзначається в більшості районів її поширення вже в березні. З кінця квітня самка береться за кладку. Яйця її відносно невеликого розміру - 41x30 міліметрів й вагою близько 18 грамів, матово-білого кольору й довгастої форми. Повна кладка містить 6-8 яєць. Розвиток ембріонів триває близько тридцяти діб. Зростають пташенята не дуже швидко, набираючи остаточну вагу лише до тримісячного віку.

Є дані, що самка сипухи активно сприяє якнайшвидшому вилупленню пташенят. Іноді вона заходиться обламувати краї шкаралупи навколо отвору, що був подзьобаний пташеням. Збільшення дірки і писк совеняти в яйці стимулюють її діяльність. Коли пташеня звільниться наполовину, мати обламує ще більші шматочки шкаралупи, доки, нарешті, не зніме її повністю. Така поведінка для птахів взагалі мало характерна. Пташенята зазвичай вилуплюються самі, без допомоги батьків.

З двотижневого віку пташенята сипухи із зацікавленням стежать за тим, що діється навколо. Приблизно тоді ж вони починають розхитувати головами, набуваючи навичок визначення місцезнаходження жертви. У цьому віці совеня з'їдає зараз мишу цілком і може робити це п'ять-шість разів за ніч. Залишають гніздо молоді сови через 35-45 діб, будучи далекими від розмірів дорослого птаха.

Джерела: Пукинский Ю. Б., Жизнь сов; Червона книга України (2009 р.)