Заплавні луки Подесення. Весна у повному розпалі. Вже забулись нічні заморозки, безлисті гілки дерев, похмурі чорні поля з пожовклою торічною травою та інші зимові радощі, що вже добряче набридли. Дедалі сильніше пригріває сонце, навкруги розмаїття зелені, а талі води починають потихеньку залишати тимчасово зайняті шматочки суходолу. Більшість птахів вже прилетіли, самці зайняли свої ділянки і активно охороняють їх від конкурентів, виголошуючи свої піснеспіви. Райський час для орнітолога! Та й будь-яка людина, що потрапила на цей святковий карнавал, навряд залишиться байдужою, натомість довго зберігатиме в собі часточку весни.

Ми йдемо вологою лукою, яка тільки-но звільнилася від паводку, і спостерігаємо за тутешніми мешканцями. Небом несуться зграйки качок і куликів, злітають сірі чаплі (Ardea cinerea), тиняються крячки і звичайні мартини (Larus ridibundus), кричать пастушки і співають численні дрібні співочі пташки. Увагу відволікає виразне «бекання», що час від часу лунає звідкись згори. Це токує самець баранця звичайного (Gallinago gallinago), і робить він це досить оригінальним способом – розпускає пір`я хвоста і крил, що голосно вібрують під час польоту. Їх наречені в цей час сидять в болотній траві і насолоджуються “солодким співом” кавалерів. Час від часу самки з різкими криками обурення вилітають з-під ваших ніг і, зробивши декілька вигадливих піруетів, падають десь посеред дальніх купин.

Просуваємось далі серед весняного різнотрав’я. Знову з-під ніг виривається якийсь кулик. “Ще один баранець”, - подумаєте ви. Але тут щось не так. Зовні він виглядає більшим, злетів мовчки, політ важчий і рівний, без викрутасів. Птах сідає недалеко, метрів за 20-30, і ми йдемо ще раз подивитись на цього “нестандартного” баранця. Дивимось уважніше й, повторно сполохавши птаха, помічаємо білу смугу по краю хвоста. Сумнівів немає, це він – баранець великий – окраса боліт і заплавних луків Полісся!

Баранець великий (Gallinago media) – найрідкісніший представник родини Баранцевих (Scolopacidae), разом з баранцем малим (Lymnocryptes minimus), що трапляється в Україні тільки під час міграцій, тривалий час безжально винищувавсь мисливцями (нажаль мусимо визначити, ця злочинна практика триває подекуди і до нині). Четвертим представником родини є слуква (Scolopax rusticola), яка мешкає виключно в лісових угіддях, чим суттєво відрізняється від своїх водно-болотних братів.

Якщо слуква і звичайний баранець ще більш-менш відомі деяким людям, окрім затятих шанувальників світу пернатих, то великий баранець залишається беззаперечною загадкою.

Мешкає великий баранець виключно в лісовій і лісостеповій смузі від Скандинавії і Данії на заході і до р.Єнісей на сході. На півночі Європи проникає аж до тундрової зони Росії та берегів Баренцевого моря. А от південна межа в Європі проходить через південь Воронезької області, північ України, Західну Польщу і Прибалтику. Зимують птахи здебільшого в східній та південно-східній Африці, а також в Палестині і Месопотамії.

Прикро, але з початку ХХ століття в Європі відбувається постійне скорочення чисельності та зникнення мість проживання баранця великого. В останні десятиліття цей процес настільки загострився, що в більшості країн цей птах став видом, що перебуває під особливою охороною і, крім того, занесеним до Червоної книги Міжнародного Союзу Охорони Природи (IUCN) і списків птахів Європи, що перебувають під глобальною загрозою (Globally threatened birds in Europe) та на межі зникнення. Між іншим, “честі” опинитись в згаданому списку, крім баранця великого, “заслужили” ще 22 птахи з 523 представників європейської орнітофауни.

Зараз більшість з цих куликів мешкає в Росії (150-250 тис. пар), Білорусії (15-20 тис. пар) і Норвегії (5-15 тис. пар). Краще всього поки що ці птахи почувають себе в Норвегії і Швеції, де зниження чисельності взагалі не спостерігається.

На жаль, загальна тенденція скорочення місць проживання баранця великого не обійшла стороною і нашу країну. В порівнянні з початком ХХ ст. його ареал зсунувся далеко на північ України. Птахи зникли в Харківській, Полтавській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій та Вінницькій областях. Також останній часом не траплялось відомостей про знахідки вида в Черкаській області та Карпатах. Місця гніздування баранця великого зараз залишились практично тільки в Поліссі: в долинах Дніпра, Десни, Прип`яті. Чисельність цього колись звичного мешканця боліт і річних заплав не перевищує 500-700 пар, і це вкрай низький показник навіть для поліської частини України.

Гаразд, досить про сумне. Краще згадати про деякі особливості життя цього цікавого зі всіх боків кулика. Тим паче, що багато рис його поведінки до сьогодні залишаються загадкою, навіть для фахівців – орнітологів. Як ми вже згадували, оселяється птах на вологих заболочених ділянках луків, в річкових долинах з купинами і добре розвиненим деревостаном, а також поліських болотах різних типів, переважно мохових або осокових. До речі, в порівнянні з баранцем звичайним, він обирає менш заводнені місця. І прилітає сюди великий баранець десь на два тижні пізніше, ніж звичайний, приблизно в середині квітня.

Одразу після прильоту відбувається найцікавіше явище в житті великих баранців – групове токування самців. Вражаюче видовище, що нагадує добре зрежесований спектакль! А те, що дійство починається в сутінках і триває всю ніч, додає йому казкового відтінку. Хто хоч раз бував на такому току, ніколи вже не забуде цього справжнього свята життя!

Мені довелось побувати на декількох токовищах, а одного разу навіть провести декілька годин в його центрі, куди я прокрався до настання сутінків. Озброївшись біноклем і фотоапаратом, я лежав непорушно, а навколо, на відстані декількох метрів, самовіддано токували великі баранці – підстрибували, змахували крилами, перебігали з місця на місце, ганялись один за одним, влаштовували бійки й мелодично клацали дзьобами.

В кінці кожної токової демонстрації самець підводився на ногах, наче вигинався назад, розкривав віялом хвіст і тоді в темряві на мить яскраво спалахувала біла пляма його підхвістя.

Кожен самець займає токову ділянку приблизно 1 м2 і активно її охороняє, очікуючи, коли з`явиться довгоочікувана обраниця. Однак, тут буде більш доречно слово “виборниця”, так як самки самі обирають собі партнера і тут же зникають з ним в темряві з метою продовження роду. А в цілому, самці баранця великого відзначаються серед своїх родичів достатньо безладною шлюбною поведінкою, яка в науковій термінології хитромудро зветься “проміскуїтет”. А, простіше кажучи, вони не мають постійних пар і абсолютно не приймають участі в будівництві гнізда і виведенні пташенят. Самки давно вже насиджують кладку, а самці все ще токують, очікуючи запізнілих потенційних наречених. Але не варто засуджувати недбалих татусів, якщо природа так придумала, значить так було потрібно. До речі, до сьогодні ще не знайдено точного пояснення причин такої поведінки великих баранців. Також точно невідомо, чи відвідують самці інші токовища, а якщо і відвідують, то на якій максимальній відстані один від одного. Загалом, суцільні загадки!

Гніздо баранця великого

Вже давно відійшли в небуття ті часи, коли токовища були звичним явищем, і на них збирались сотні птахів. Навіть відомий орнітолог А.Б. Кістяківський, що підготував розділ “Кулики” в 4 томі “Фауни України” (1957), писав: “Групові токовища баранця великого в останні роки трапляються рідко, в УРСР їх взагалі ніхто не спостерігав; ці птахи тепер токують завжди або майже завжди поодинці”.

І це зрозуміло – глобальна осушувальна меліорація, розорювання заплавних луків, гідробудівництво, ранній сінокос, перевипас худоби – ось ті “блага цивілізації”, які за останні 50 років практично звели нанівець популяцію великих баранців як у нас, так і в багатьох європейських країнах. Якщо враховувати, що місця токування у баранця великого постійні і багаторічні, то, наприклад, розорювання такої ділянки не залишить птахам вибору і вони змушені шукати щось схоже, або назавжди покинути цю територію.

Схоже, що в даний час одним із небагатьох районів України, який найменше постраждав від “благ цивілізації”, є заплава середньої течії Десни, де до сих пір гніздиться баранець великий і існують токовища на два і більше десятків птахів. Мало того, зараз чисельність стала подекуди збільшуватись. Птах став з`являтись і на Правобережному Поліссі на Волині в долині Прип`яті та її притоків. Швидше за все, тут зіграло позитивну роль суттєве падіння рівня промислового і сільськогосподарського використання заплавних земель за останні десятиліття, особливо в прикордонних поліських регіонах.

Полювання на баранця великого також вплинуло на його теперішній плачевний стан в нашій країні. Баранець великий завжди був улюбленим об`єктом полювання на болоті, особливо з мисливськими собаками. Важко зрозуміти, чому люди надають перевагу вбивству цього рідкісного кулика, замість того, щоб дати кожному надію хоч раз в житті побачити одне з чудес природи – токування великого баранця.

Хоча зараз ще рано говорити про початок якогось процесу відновлення популяції цього виду баранців в нашій країні, але вже необхідно вжити всіх можливих заходів щодо його захисту і охорони місць існування. Першим кроком до цього стало занесення баранця великого до Червоної книги України за 2009 рік. І цей процес слід продовжити у вигляді створення орнітологічних заказників в місцях гніздування і токовищ, широкомасштабних робіт з вивчення сучасного стану цього виду в Україні, довгострокових моніторингових досліджень та приєднання до міжнародних природоохоронних програм.

Хочеться вірити, що в далекому майбутньому відродяться осушені поліські біотопи, в заплавах відновиться нормальний водний режим, і чудовий представник світу пернатих – баранець великий – знову повернеться на свої одвічні місця існування, щоб виводити пташенят, влаштовувати токовища і прикрашати своєю присутністю наші луки і болота.