Досвідом науковців, які опікуються збереженням природи, встановлено, що в межах будь-якої значної за площею території (країни, регіону) в сучасних умовах рідкісними стають 10–15% видів тварин та рослин, які потрапляють врешті до Червоної книги. Цей висновок у цілому підтверджується на прикладі птахів фауни України-Русі: з усього теперішнього складу у 427 видів до третьої редакції Червоної книги України (2009) потрапило 87 видів, тобто 18%. Частка червонокнижних видів птахів дещо вища від прийнятої норми, але не дуже.

Утім часто в узагальненні губляться вкрай важливі деталі. Це стосується в першу чергу складу денних хижих птахів у загальному переліку фауни і в Червоній книзі України. Соколоподібні складають майже 25% від усіх червонокнижних видів, тоді як їх частка у фауні птахів становить тільки 8,1 %, тобто вони найпершими опиняються на межі зникнення.

Навіть якщо підходити формально до визначення частки червонокнижних видів у загальному складі соколоподібних нашої країни, окреслюється разюча картина: з усього складу в 35 видів, які будь-коли траплялися у нас, на сьогодні червонокнижними є 22 види – 62,85%, що в 5–6 разів більше за визнану норму. І така частка виникла не з чиєїсь примхи, а сформувалася через реально загрозливий стан хижих птахів.

Деякі голубівники не соромляться демонструвати своє злочинне ставлення до пернатих хижаків, вихваляючись тим, що знищують їх за літо десятками. Тоді, мабуть, у наші розрахунки, зроблені вище, варто внести поправку на літню пору. Із загального складу у 35 видів виключимо три дуже рідкісні залітні види (орлана-довгохвоста, ягнятника, кречета) і два види, які з’являються у нас тільки на міграції і зимівлі (зимняка і підсоколика малого). У такому разі з 30 видів три чверті – 73,3% є червонокнижними.



Зимняк (Buteo lagopus)

Крізь незворушні цифри наведених розрахунків дивляться на нас ще живі зеленоокі, жовтоокі, червоноокі, кароокі птахи, одні – гордо і впевнено, інші – насторожено чи відсторонено. Усіх їх створила природа за своїм вишуканим смаком і зобов’язала виконувати певні призначення.

Давно стала аксіомою думка, що жоден зниклий вид людина не зможе відтворити в усій його фізичній і функціональній цілісності, як то було закладено природою. Методами генної інженерії, мабуть, колись можна буде фізично відновити якихось птахів, та вони стануть лише живими ляльками, а не повноцінними відновленими видами, як харчі з вмістом ГМО практично перестають бути абсолютно безпечним продуктом.

Сторінки Червоної книги застерігають, що наразі в нашій країні до зникаючих належать сім видів соколоподібних. У нас зовсім перестали гніздитися шуліка рудий, лунь степовий, орел степовий і стерв’ятник. Гніздування боривітра степового лише припускається, можливо він ще трапляється в окремих місцях Криму. Останні поодинокі пари яструба коротконогого можна спостерігати лише на Луганщині, і тільки одна–дві пари скопи, можливо, гніздяться на Поліссі.



Яструб коротконогий (Accipiter brevipes)

До групи значного ризику зникнення належать дев’ять інших рідкісних гніздових видів денних хижих птахів: лунь польовий, канюк степовий, змієїд, орел-карлик, підорлик великий, підорлик малий, могильник, орлан-білохвіст і сапсан. Чисельність більшості з них оцінюють у межах від сотні до півтисячі пар. Але у цій групі є й такі види, які представлені лише 10–20 парами: це лунь польовий і підорлик великий; вони опинилися на лінії переходу до зникаючих на гніздуванні видів.

У Червоній книзі України вразливими визнано шуліку чорного, луня лучного, беркута, грифа чорного, сипа білоголового та балабана, причому чисельність грифа чорного – тільки до 50 особин, а беркута – 10–15 пар. Перший з цих нечисельних птахів гніздиться виключно в Криму, другий – винятково в Карпатах.

Повертаючись до цифр, підкреслимо, що до 60% щойно перелічених птахів потерпають від прямого знищення з боку людини. Не зайве ще раз назвати їх: скопа, шуліка рудий, шуліка чорний, лунь лучний, змієїд, орел-карлик, підорлик великий, орел степовий, могильник, беркут, орлан-білохвіст, гриф чорний, сип білоголовий, сапсан. До них треба додати і балабана, що зазнає втрат через нелегальний відлов для ловецького полювання. Хіба такий стан речей не спонукає до захисту соколоподібних?!

Важливо, що й серед видів, які не увійшли до червонокнижних, є малочисельні – осоїд, підсоколик великий. З решти шести видів, що знаходяться у відносно задовільному стані, певну загрозу для голубів можуть становити яструби – малий і великий.



Осоїд (Реrnis аріvоrus)

Вдумливі голубівники розуміють, що охорона хижих птахів – це не забаганка захисників природи, а дійсно необхідна справа у цивілізованому суспільстві, тому знаходять засоби для безпечного утримування голубів без знищення хижих птахів, яке, до речі, є грубим порушенням чинного законодавства з охорони природи.

Заклики до захисту соколів, орлів чи шулік можуть відлетіти у небуття тієї миті, коли зникне останній хижий птах, та доки існуватиме цивілізація, природа щоденно закликатиме: „Не руш!” До певного часу вона попереджатиме, що після знищення кожної наступної ланки живого людство невідворотно наближається до того самого небуття. Згадаймо це, коли у нас виникатиме агресія до будь-чого живого.