Вид – Жовна зелена (Picus Viridis) Рід – Жовна (Picus) Родина – Дятлові (Picidae) Ряд – Дятлоподібні (Piciformes)

Середовище існування

Основним середовищем існування жовни зеленої є широколистяні ліси, сади і парки. У змішаних або хвойних лісах майже не трапляється, бо надає перевагу напіввідкритим ландшафтам. Селиться уздовж лісових ярів, а також у заплавах і вільшаниках. Часто трапляється на лісових галявинах, у лісках, в лісових острівцях поблизу відкритої місцевості. Обов'язковою умовою для гніздування жовни зеленої є наявність великих земляних мурашників, мешканцями яких харчуються птахи. Через тривале перебування у своєму гнізді, птахи не часто бувають на виду. Цей різновид жовни поширений у західній частині Євразії від Шотландії і південної частини Скандинавії на півночі до середземноморського узбережжя Туреччини, країн Закавказзя, Північного Ірану і Туркменістану на півдні. В Україні птахи гніздиться на Поліссі, в західних районах і, спорадично, в низинах Дунаю і Дністра.

Опис

Довжина тіла – 31 – 33 см
Розмах крил – 40 – 42 см
Вага - 140 – 200 г

Оперення верхньої частини тулуба і крил оливково-зеленого кольору, нижня частина більш бліда - зеленувато-сіра або світло-зелена з темними поперечними плямами. З боків голови і шиї пір'я також зелене, темніше ззаду і світлі спереду. У верхній частині голови і на потилиці є вузька шапочка яскраво-червоного пір'я. Передня частина голови, включаючи обрамлення навколо очей, чорна і виглядає контрастною «чорною маскою» на тлі червоного верху і зелених щік. Під дзьобом є смужка пір'я у вигляді «вусів», у самців вона червона з чорною облямівкою, а у самок чорна. Облямування жовтувато-біле. Дзьоб свинцево-сірий, а під дзьобом жовтий. Надхвістя жовто-зелене. Статевий диморфізм виражений слабко, самці і самки розрізняються здебільшого за забарвленням «вусів». У молодих птахів, які не досягли статевої зрілості, оперення з темними плямами, «вуса» не розвинені.

Спосіб життя

На відміну від інших видів дятлів, зелені жовни шукають собі прихисток на землі частіше, ніж на деревах. Улюбленою поживою зеленої жовни є мурашки і їхні лялечки, яких птах витягає з мурашника своїм довгим 10-сантиметровим липким язиком. Серед видів мурах основу харчування складають руді лісові мурашки (Formica rufa) та інші види роду Formica, а також мурашки роду Lasius. Крім мурах, птахи споживають бджіл, яких дістають з підвішених в лісі бортях або ловлять біля вуликів, дощових черв'яків, личинок дроворубів, гусениць бражників і равликів. Зрідка жовна навіть ловить плазунів. Дещо рідше вдається до рослинної поживи - підбирає з землі опале плоди яблуні, груші, вишні, черешні, винограду, шовковиці; живиться ягодами горобини звичайної і тиса ягідного й іноді насінням. У зимовий час, коли земля вкривається снігом, а мурахи ховаються в землю, птахи проривають глибокі нори в заметах в пошуках їжі. У цей період вони також шукають поснулих комах в ущелинах скель і різних затишних місцях. При облаштуванні гнізда віддають перевагу старому дуплу; одне і те ж дупло може використовуватися до 10 і більше років підряд, хоча й необов'язково одними і тими ж птахами. У разі потреби нового дупла на його будівництво жовна витрачає від двох до чотирьох тижнів. Зазвичай воно розташоване в стовбурі або бічному суку мертвого або з підгнилою серцевиною дерева на висоті від 2-х до 10-ти, іноді до 12-м від землі. Найчастіше використовуються листяні породи дерев з м'якою деревиною - тополя, бук, осика, береза, верба. Зсередини дупло вкрите товстим шаром стружки деревини, яка виконує роль підстилки. У довбанні дупла беруть участь обидві птахи, хоча більшу частину часу цим займається самець.

Розмноження

До розмноження жовна зелена береться в кінці першого року життя. Шлюбне збудження у птахів починається вже в лютому і триває до середини травня, досягаючи свого піку в другій половині березня і початку квітня. У цей період самець і самка виглядають дуже жвавими, часто перелітають з гілки на гілку, і голосно кричать, рекламуючи вибране місце під майбутнє гніздо. Іноді трапляється й барабанний стукіт, проте не так часто, як у інших дятлів. Зустрівшись птахи спочатку ганяються один за одним, а сидячи поряд, похитують головами і доторкаються дзьобами. В остаточно сформованій парі самець ритуально годує самку, що зазвичай передує спаруванню. Пара утворюється в кінці березня або першій половині квітня, і тільки на один сезон. Тим не менше, зважаючи прив’язаність зеленої жовни до певної гніздової ділянки одні й ті ж птахи нерідко возз'єднуються знову в наступні роки. Строки відкладання яєць змінюються географічно - з кінця березня по червень. Повна кладка найчастіше містить 5-8 яєць. Насиджування починається з останнього яйця і триває 14-17 днів; сидять обидва птахи пари, змінюючись кожних 1,5-2,5 години. У темний час доби в гнізді здебільшого присутній самець. Пташенята з'являються на світ синхронно, при вилупленні пуховий покрив відсутній. Доглядають і годують нащадків обидвоє батьків, відригуючи їм принесену їжу з дзьоба в дзьоб. Лише за кілька днів до вильоту, який припадає на 23-27-й день життя, пташенята починають визирати назовні і кричати, привертаючи до себе увагу. Після цього пташенята періодично вилазять з дупла і повзають по дереву, потім роблять короткі перельоти, проте кожного разу повертаються назад у гніздо. Навчившись літати, птахи покидають свої гнізда і виводки розпадаються на дві частини - частина пташенят прямують за самкою, інша за самцем. Таким чином, зграйки птахів ще 3-7 тижнів тримаються разом з батьками, після чого остаточно розлітаються.

Охорона

Виживання жовни зеленої загрожує вирубування заплавних лісів та використання пестицидів. В лісостеповій смузі України жовна зелена зникла ще в 20-ті роки ХХ століття, на території Східному Поліссі за останні десятиріччя чисельність скоротились втричі. Для збереження виду необхідна сувора охорона лісів, старих та дуплистих дерев, а також відмова від використання пестицидів. Жовна зелена охороняється Червоною книгою України (статус - вразливий) та Бернською конвенцією.