Каченята, які щойно вилупились, не здатні впізнати підставну матір одним оком, якщо бачили її вперше іншим.

Каченята та пташенята інших водоплавних птахів вчаться прямувати за своєю матір'ю, вперше її побачивши, протягом кількох хвилин. Цей феномен був відкритий видатний австрійським науковцем Конрадом Лоренцом, і отримав назву "імпринтинг". Цей процес дає змогу каченятам швидко навчитись розпізнавати будь-який рухомий предмет, який потрапляє в поле їх зору, протягом їх "вразливого" періоду - зазвичай йдеться про перші кілька тижнів після появи на світ.

В дослідженні, оприлюдненому в часописі "Animal Behaviour" ("Поведінка тварин"), каченятам спершу показували підсадну качку червоного або блакитного кольору, яка рухалась по колу. При цьому їм затуляли одне з очей.

Каченята запам'ятали, "імпринтували" цей замінник матері, навчаючись відкритим оком прямувати за кольоровою підсадною качкою, яку їм показали. За три години качанятам показували блакитну та червону підміну одночасно, в той час вони не мали пов'язки на жодному з очей, на оці якому показували "качку" або ж на оці яке було заплющене.

Каченята, які мали змогу зробити свій вибір двома очима або ж за допомогою ока, яким вони тренувались, чітко надавали перевагу підставній качці, яку вони побачили вперше. Каченята який закрили око яким вони навчались, натомість відкритим було раніше заплющене око, не виказали жодної уваги до обох підставних качок.

Дослідники заявляють, що дані результати чимало говорять про особливості роботи пташиного мозку. В більшості ссавців існує місток - мозолисте тіло - що з'єднує дві половини мозку. Ця структура забезпечує швидку передачу інформації між двома півкулями мозку, включно з інформацією від органів зору. В птахів, та інших хребетних, однак, подібного засобу не існує, тому сигнал від одного ока прямує тільки у відповідну сторону мозку. Це значить, що інформація отримана з одного з очей має пройти складнішими анатомічними шляхами, щоб стати доступною в протилежній півкулі мозку.

Цей експеримент показує, що дана анатомічна відмінність означає, що качка, збираючи інформацію одним оком - навіть такі важливі речі як здатність визначати свою матір - не може, принаймні деякий час, використовувати її, якщо в цей час її поведінка контролюється іншим оком. Отож, принаймні на певний період часу, птах маючи інформацію від одного ока, лишається байдужою до інформації з іншого.

Більше того, ці два конкуруючи банки інформації спричиняли внутрішні конфлікти. В другому експерименті, каченятам "імпринтували" дві різних підставних качки на кожне окреме око (наприклад, блакитну на ліве око, а червону - на праве). Коли їх перевірили на кожне око окремо, каченята обирали підставну качку відповідно до того ока, та все ж гірше аніж в першому експерименті, так ніби вони діставали одне представлення своєї матері з лівого ока, а друге - з правого. Коли ж їх перевіряли на обидва ока, вони не виказували жодного уваги, що дозволяє зробити припущення, що лівий і правий імпринт нейтралізують один одного.



Результати експерименту цікаві тим, що демонструють різноманітність влаштування розумових процесів в різних організмів. Діяльність мозку в птахів докорінно відрізняється від людської, та й загалом надає чимало загадок для науковців. Ідея того, що побачене одним оком, не надається до розпізнання іншим, звучить дивно у випадку ссавців, та схоже є нормою для більшості інших хребетних, включаючи плазунів, земноводних та риб. Тільки вищі звірі, за винятком сумчастих (напр.кенгуру) та однопрохідних (напр.качконіс) мають мозолисте тіло в мозку, що уможливлює об'єднаний зір, і є очевидно еволюційним "винаходом" ссавців.

Коли птах бачитись певний об'єкт двома очима одночасно, кожен банк пам'яті може отримувати ту саму нову інформацію, відповідно качка діє відповідного до того, що обидві півкулі її мозку однаково освідомлені. Що вражає в результатах цього дослідження, так це те, що такий монокулярний зір часто є нормою для багатьох птахів, особливо тих, очі яких розташовані збоку голови. Відповідно, випадок, за якого в птаху ці два банки пам'яті відрізняється, має не цілісну візуальну інформацію, і цілому досить таки поширена.

Більшість птахів живе швидкоплинним життям. Більшість з них є здобиччю для інших птахів чи звірів, а тому має потребу миттєво реагувати на побаченого хижака, в той час як кожне око надсилає різну картинку в мозок. Більше того, більшість птахів літає. Є загадкою як птахи діють у високоскоординований спосіб маючи окремі банки інформації в своєму мозку, які до того ще й конкурують за контроль за поведінкою птаха.

Джерело: Antone Martinho, Alex Kacelnik. Swapping mallards: monocular imprints in ducklings are unavailable to the opposite eye. Animal Behaviour, 2016; 122: 99 DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.anbehav.2016.10.010