Із настанням осені, птахи, що мешкають у помірних широтах змушені приймати «рішення» про те, де надалі їм залишатися. Під час міграції на них чекає тривалий переліт через часто негостинні або небезпечні території, де практично нічим поживитися, до місцевостей, у яких ще ніколи не бували молоді птахи. З іншого боку, залишитися означає особисто відчути немилосердя зими, водночас сподіваючись, що вона не буде занадто лютою.

Звісно щороку їх вибір припадає на «не залишатися», проте внаслідок природного відбору, кожен вид виробив власну поведінку, яка довела свою найбільшу безпечність. Для декотрих цей вибір є доволі чітким: птахи, котрі мешкають в Арктиці, або ті, чий раціон повністю залежить від комах, змушені відлітати. Інші просто переміщуються південніше, коли джерела їх корму потроху виснажуються. Таких птахів ми називаємо кочовими. У цій категорії чимало видів, що живляться насінням, наприклад різні види синиць і зябликів, а також деякі хижаки, зокрема, сова біла й зимняк.

Зимняк (Buteo lagopus) – вид птахів родини Яструбові, ряду Соколоподібні. В Україні належить до пролітних та зимуючих птахів.

Перед іншою групою птахів, відомою як часткові мігранти, постає дещо інша дилема. У таких видів, як зяблик, дрізд чорний і вільшанка, одні особини мігрують, тоді як інші залишаються зимувати поблизу своїх місць появи нас світ або гніздових територій. Про зяблика, зокрема, можна сказати, що в його поведінці спостерігається баланс двох альтернатив: упродовж кількох м'яких зим усе більше й більше птахів починає залишатися на гніздовій території, одначе після однієї суворої зими майже всі зяблики стають мігруючими. Якщо погод ні умови взимку залишаються сприятливими, ті птахи, що залишилися, виживають краще, ніж ті, котрі наражаються на небезпеки міграції, але якщо панує люта зима, міграція доводить свою меншу небезпеку, ніж зимівля. Ймовірно, що нащадки кожного типу птахів успадковують ту поведінку, яка властива їхнім батькам, і відносна кількість особин кожного типу залежатиме від погодних умов зими.

Помічено, що у видів, котрим притаманна часткова міграція, частіше мігрує молодь, аніж дорослі птахи, а також самки в порівнянні з самцями. Як молодь, так і самки, є менш успішними в конкуренції за поживу; наприклад, у бійці за їжу, дорослі птахи та самці частіше стають переможцями. А отже молодь та самки є тією групою, що певно не здатна вижити взимку на гніздовій території, а тому й не дивно, що мігрують переважно саме вони.

Гагара червоношия (на фото в позашлюбному оперенні) - мешканка півночі Євразії - обирає місцем зимівлі північні береги Чорного та Азовського морів

Птахи, що мешкають у помірних широтах, мусять важко трудитися в пошуках їжі; зникають комахи та плоди, а тому пернаті, котрі споживають їх улітку, просто вимушені змінювати свій раціон. Більшість птахів, що залишаються зимувати, — це водоплавні. Фактично переважна частина цих птахів проводить ліго дещо північніше, а з настанням несприятливої погоди переміщується в південному напрямку й зимує в помірному кліматі. На узбережжях узимку перебуває більше птахів, ніж влітку. Оскільки цим птахам необхідні незамерзаючі водойми, вони рухаються не на північ чи південь, а від центру континенту до його країв, де погодні умови через вплив теплих океанічних течій менш суворі й не такі безжальні. Приміром, птахи зі сходу, в тому числі й з України, наприклад, чайки, шпаки і дрозди, переміщуються на захід Європи, а на південь України прилітають зимувати мешканці тундри та Сибіру.

Волові очка кожного зимового вечора, коли навколо лютує мороз, збираються в ластівчине гніздо, мов у казці про рукавичку, і таким чином зігрівають один одного

Отак догори хвостами вони іноді сплять. В одному гнізі ластівки може зігріватись до 7 (а іноді й більше) волових очок

Згодом вони можуть надбудувати своє гніздо над ластівчиним, але ніколи його не використовують