Довідка з Вікіпедії; Близько 270 видів птахів гніздиться в весняно-літній період на території України. До 140 видів можна зустріти в осінньо-зимовий період на території нашої країни, з них 20 видів відвідують нашу країну тільки в цей період.

Якщо таке різноманіття видів гніздиться та зимує в наших краях, то чому ми так мало знаємо їх? Можливо вам, як і мені, теж цікаво довідатися які вони, де живуть і чим живляться? Така цікавість дуже швидко веде до відкриття, що не тільки горобці й ворони мешкають у нашому дворі, сквері, парку, лісі, на озері чи річці.



  Придивляємося, аж тут дивина: навіть такі знайомі нам горобці хатні не є однаковісінькими. Одні більші, яскравіші, на сіро-бурому горлі мають чорні смужки, та й більш задиристі вони. Самці багатьох птахів мають яскравіше забарвлення, ніж самки. Зміни в забарвленні й поведінці відбуваються в залежності від зміни періодів — шлюбний, гніздовий, період линьки чи зимівлі. Отож, ми вже можемо помітити, що зграйка горобців, яка раптово налетіла на сухі гілки бур'янів на найближчому пустирі й прожерливо видзьобує насінини, має коричнево-бурий верх голови, плями на щоках, сірувато-чорні вуздечку й горло. Це горобці польові. Польовий визначник «Птахи фауни України» пише, що в Україні зустрічається 5 видів горобців—хатній, польовий, чорногрудий і в'юрок сніговий, а також горобець скельний — рідкісний, залітний, що траплявся в Карпатах. 

Звичайно, ми вже відшукуємо визначники, читаємо книги, відвідуємо інтернет-сторінки про птахів, фотографуємо, малюємо, записуємо, одним словом спостерігаємо.

Уже й годівниця стоїть перед нашим вікном. Дзвінко і регулярно нагадують про себе синиці великі. Схопивши насінину вони відлітають на найближчу галузку дерева. Міцно притиснувши кігтями насіння до гілки, роздзьобують його — трапезують. Починаємо помічати, що чорна смужка на черевці нашого жовтогрудого самця ширша, ніж у самки. Деколи, серед 6-8 великих синиць розрізняємо меншу та спритнішу синичку в блакитному «береті» з блакитними крильми й хвостом. Це синиця блакитна. А ще на наших теренах трапляється ремез, синиці біла, чубата та чорна, гаїчка-пухляк та гаїчка болотяна.



А ще ж як багато різнобарвних, красивих, малих І великих птахів зимують поруч із нами. І нам все частіше щастить — вдається помітити зграйку чижів, що артистично зависли на тоненьких гілках берези, вискубують насінини з березових сережок, засипаючи білий сніг бурими, пустими крилатками. Дроздів-омелюхів на верхівках кленів порослих омелою. Чикотнів, що об'їдають горбину до останньої ягоди. Дроздів чорних, що збирають якісь наїдки з землі. Сойку з жолудем у дзьобі, що несе його сховати про запас, таким чином розсаджуючи дубки. Чути її різке скреготання, що змусить нас відшукати й зрештою добре роздивитися сойку. Сороку, що зранку, облітає територію, вишукуючи здобич. Щигликів, можна зустріти на сухих будяках, реп'яхах, на зарослих бур’янами пустирях, кочують вони полями, садками, лісовими галявинами. Дятла, що обстукує стовбури дерев, або видовбує на своїй кузні насінини з принесеної шишки. Крижнів, що залишилися зимувати на незамерзаючій затоці Дніпра. Граки, ворони сірі, галки щодня трапляються нам на очі обабіч доріг, на смітниках, у наших дворах або на високих деревах. Потроху перестаємо називати граків воронами, адже здалеку помічаємо, що вони цілком чорні, а ворони сіріють і з верху, і з низу, та і профілі, дзьоби в них різні. Галку, що менша, з сірою голівкою (здається, що цей птах має блакитні очі, хоча вони насправді білі) теж уже визначаєш навіть при швидкому погляді на птаха.

Тепер ми пильно придивляємося, дослухаємося в своєму дворі, йдучи дорогою чи на прогулянці в парку. Ходимо з фотоапаратом і диктофоном, робимо вилазки на околиці, до озера, річки, недалекого лісочку. Не завжди вдається одразу визначити почутого, побаченого здалеку або вперше птаха. Тому ілюстрації з визначника допомагають швидко розставити все на свої місця. Зазираємо на веб-сайти професіоналів або таких же захоплених спостерігачів, як і ми, й дізнаємося, що вже з'явилися снігурі, а посмітюха, зграї омелюхів, чечітки, вівсянки... не такі вже й рідкісні гості поблизу нашого житла.



Сови, яструби, канюки й навіть орли, куріпки, тетеруки, костогризи, шишкарі, повзики, підкоришники, золотомушки жовточубі, волове очко, рибалочки, горлиці, деякі крячки, мартини, гуси... вже потрапили цього сезону в об'єктиви більш досвідчених спостерігачів.

Приєднуйтесь до спільноти птахолюбів, розширюйте можливості, отримуйте й діліться знаннями, спостереженнями, готуйтеся до Великого зимового обліку птахів, що пройде в останні вихідні січня - 25-26 січня 2014 року. Спостереження не мають кордонів, не залежать від віку й часу. Отримана інформація є корисною як для нас, так і для вчених, які об'єднують, аналізують, зіставляють багато показників. Допомагають швидко виявити локальні й глобальні загрози, зміни в популяціях, середовищах існування. Тоді є можливість організувати підгодівлю в скрутний зимовий період, не руйнувати, а оберігати і відновлювати території, важливі в житті птахів.

Незалежно від того звертаємо ми на них увагу чи ні, птахи є невід'ємною частиною нашого життя. Споконвіку люди придивляються, прислуховуються, спостерігають, вивчають, малюють, описують, фотографують та оспівують цих володарів піднебесся.