Вид – Деркач (Crex crex) Рід – Деркач (Crex) Родина – Пастушкові (Rallidae) Ряд – Журавлеподібні (Gruiformes)

Середовище існування

Деркач поширений від Піренейських гір і Британських островів на заході до верхів`їв Лени, Нижньої Тунгуски і до Республіки Тува на сході. На півдні зустрічається до Балканського півострова, Кавказу, Малої Азії, Ірану та Кашміру. На північ ареал сягає Скандинавії до полярного кола, далі на схід – до гирла Північної Двіни, на Уралі – до 64°, в Західному Сибіру – до 60°, на Нижній Тунгусці – до 62° півн. широти. Зимує на Синайському півострові, переважно в східній частині Африки, від Судану і Ніасса на південь до Капської провінції, на Мадагаскарі. В Україні гніздиться на всій території, крім високогір`я та деяких приморських районів. Мігрує скрізь. Його улюблені місця – вологі луки з пишною травою, чагарниками, осокові болота та лісові поруби. На прольоті деркача можна побачити на полях, городах з чагарниками, узліссях, лісосмугах і біля озер.

Опис

Довжина тіла – 27-30 см
Розмах крил – 46-53 см
Вага – 120-200 г

Деркач – невеликий птах, трохи більший за дрозда. Тіло здається сплющеним з боків. Хвіст дещо звисає вниз. Крила широкі і короткі. У шлюбному оперенні забарвлення верху голови, шиї, спини і надхвістя строкате рудувато-буре, з чорнуватими центрами пір`їв і сіруватими їх кінцями. Верхні і нижні махові пера крил іржасто-руді. Горло і груди сірі, боки і черево вохристо-білі, з рудими смугами. Райдужна оболонка ока червоно-бура. Дзьоб і ноги світло-бурі. Самка відрізняється від самця тільки вохристо-рудим відтінком вола. У шлюбному вбранні птахів можна побачити з лютого до липня. Взимку сіре забарвлення голови, шиї, вола і грудей замінюється бурим. На верхній частині тіла переважає вохристо-бурий колір. Молодий птах схожий на дорослого, але строкатість верху і смуги на боках стають менш помітними, майже непомітний сірий колір на голові.

Спосіб життя

Птах активний переважно вночі і дуже потайний. Побачити його досить складно, проте можна легко впізнати за характерним голосом, який подає переважно в сутінках і вночі. Це дуже крикливий птах. Полюбляє густу траву, в якій можна сховатись. Деркач погано і неохоче літає. Політ повільний, помахи крил часті, ноги незграбно звисають. При наближенні людини до останнього сидить в траві, злітаючи прямо з-під ніг. Бігає швидко, з частими змінами напрямку (з чим пов`язана сплюснута форма тіла), тому при небезпеці вважає за краще втікти і сховатись, аніж злітати. Деркачі живляться переважно комахами та іншими наземними безхребетними. В кінці літа і восени можуть вживати насіння бур`янів, рідше зерна культурних злаків. При перельотах летять низько над землею.

Розмноження

Деркачі – пізні прилітні птахи. З`являються у квітні. Для птахів характерна послідовна полігамія. Самець невпинно кричить, охороняючи територію і приваблюючи самку. Вона тримається з самцем декілька днів, протягом яких він не подає звуків, а під час відкладання яєць пара розпадається і самець знову починає співати, закликаючи нову самку. У гніздових справах він не приймає участі. Самка сама будує гніздо (невеличку ямку на землі, під кущем, вистелену травинками) і насиджує кладку з 7-12 плямистих блідо-голубих яєць з бурими цятками, протягом 16-19 діб. Одразу після вилуплення пташенята залишають гніздо і тримаються виводками неподалік гнізда. Через 10-15 діб вони стають самостійними, а на п`ятий тиждень починають літати. Можлива друга кладка, якщо перший виводок встиг вирости до середини липня. Статева зрілість настає у перший рік життя.

Охорона

Оскільки птах живиться переважно комахами, він знищує величезну кількість форм, які завдають шкоди сільському господарству. При достатній своїй чисельності птахи можуть суттєво зменшити кількість сарани, довгоносиків, хрущів, тощо. Чисельність виду зменшується через полювання, ранні строки сінокосіння (гинуть кладки і пташенята); через використання добрив починається буйний ріст трав, що ускладнює пересування птахам, а інтенсивний випас скоту веде до знищення трав`яного покриву (деркач вже не зможе гніздитись на таких ділянках). Тому для збереження цих птахів слід запровадити консультації щодо раціонального ведення сільського господарства, які будуть спрямовані на збереження деркача і місць його гніздування. Вид перебуває під охороною Бернської (додаток 2) конвенції, Директиви Європейського союзу щодо охорони диких птахів (CEE 1) та до переліку видів, що знаходяться під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища (SPEC 1) .