 |
Ігор Землянських
Про автора: Художник-анімаліст. Орнітолог-аматор високого рівня. Автор переважної більшості мальованих ілюстрацій до книг та плакатів про птахів, виданих в Україні за останнє десятиліття. Винахідник ряду методик приваблення та допомоги диким птахам. Художній керівник проекту "Пернаті друзі".
Інтереси: кільцювання, післятравматична реабілізація птахів, анімалістичний живопис, етологія
Види, які цікавлять:
|
Матеріали автора на сайті:
 Із художником і орнітологом Ігорем Землянських ми зустрілися у сільському парку його рідного села Вороньків, що на Київщині. Спостерігали за мухоловкою, горихвісткою і синичатами, які тільки-но залишили гніздо. Вчилися розрізняти пісню дрозда і зяблика, туркотіння горлиці садової, яку всі плутають із диким голубом. Ігор надзвичайно любить і добре знає не тільки про птахів, а й про все, що літає: бабок, метеликів, жуків. Можливо, тому, що й сам має романтичну натуру і постійно літає у мріях і думках. Він настільки захоплено розповідає про своїх друзів-птахів, що слухач мимоволі закохується у них також. :: детальніше
 Якось під час планового кільцювання птахів у мої павутинні сітки втрапили синиці довгохвості. Про їх присутність я почув ще здаля за характерним писком. Четверо синичок потрапили в сітку, а дві літали навколо, сідали на капронові нитки натягнутих сіток так, що можна й рукою було схопити. Ці птахи надзвичайно дружні в ставленні один до одного. За моїми спостереженнями, такої дружби, як у довгохвостих синиць, у інших птахів немає. Яким би гуртовим не був вид, наприклад, чиж, зграї якого іноді літають цілими хмарами, але і вони часом б'ються... :: детальніше
 Популярна давня приказка-порівняння "сивий, як лунь" стосується більше не очеретяного луня, а його близьких родичів — лучного, польового та степового лунів. Самці цих пернатих хижаків дійсно мають сріблясто-сиве оперення. На жаль, останнім часом вони стали рідкісними. Тільки очеретяний лунь пережив страшні гоніння мисливців у минулі роки та зберіг свою чисельність. :: детальніше
 Багато навкруги нас цікавих птахів. Та, без сумніву, дрімлюга - один з найбільш оригінальних, незвичних зовні, а надто для тих, хто бачить його вперше і не підозрює, що такі пернаті взагалі бувають. Набагато менший від голуба, він має довгі крилата хвіст, носить велику пласку голову, великі чорні очі, маленькі та слабкі ноги. Та найбільше вражає дзьоб. Такий собі крихітний дзьобик, проте варто птахові розкрити... :: детальніше
 Насправді вона не відноситься до справжніх синиць, ця своєрідна крихітна пташка. Зустрівши довгохвосту синицю лише одного разу, запам'ятаєте її надовго. Пташка має яскраво-біле пухнасте оперення з рожевим відтінком на спині та боках, крила та непомірно довгий хвіст — чорні, з домішкою білого кольору. Лапки та крихітний дзьобик також чорні. В усьому вигляді та поведінці цієї пташки є щось дитяче. Довірливий погляд намистинок-оченят, постійне копирсання... :: детальніше
Брижач (рос. турухтан) — Philomachus Pugnax — найбільший і найнезвичайніший з побережників. Розміром трохи крупніший за дрозда, довжина самців 28-33 см, маса 120- 310 г, розмах крил 50-58 см. Самки помітно менше — довжина 22-27 см, маса 70-150 г, розмах крил 46-52 см. Стрункий довгоногий кулик, його можна зустріти в тундровій і лісовій зонах Євразії, на схід до Чукотки. Брижачів бачили навіть на Алясці. Епізодично гніздиться на о. Врангеля. В Україні гніздиться на Поліссі... :: детальніше
Сіра гуска (Anser anser) — добре відомий вид в Україні. Це великі птахи, дуже схожі на свійську гуску. Вага дорослих самців досягає 3,6-4,2 кг, самок 3,0-3,8 кг. Це суспільний птах: поза періодом розмноження тримається зграями. Під час перельотів утворюють кут або у лінію, а попереду летять по черзі найсильніші птахи. Швидкість під час перельотів досягає 90 км на годину. Відмінно плавають і ходять по землі. Пірнають рідко, тільки рятуючись від небезпеки. Сміливо захищають своє потомство і можуть наносити ворогові сильні удари крилами. :: детальніше
 Серед сумного та хмарного зимового спокою раптом настане сліпучий сонячний ранок з пекучим морозцем та глибоко-синім небом без жодної хмаринки. І неможливо втриматися, щоб не підвести очі й подивитися у нескінчену блакитну височину. Якщо бути уважним, майже обов'язково погляд зачепиться за силует чималого хижого птаха, який поволі пливе у рідній стихії. Широкі крила, розгорнутий віялом хвіст, а колір оперення - ну, майже білий, на морозі - аж золотавий, як усе навкруги. Привертають увагу темні плями - по одному на крилі, такі ж темні черево та смуга на кінці хвоста. :: детальніше
|