Жовтневий падолист швидко обшарпав, обірвав і розкидав шати золотої осені, оголив березняки і діброви, заспокоїв осичняки. У місті її строкатолисте одіння протрималося трохи довше. І тільки у старих тополь вистачило сил, не змінюючи кольору листя, чинити спротив до перших морозів і хуртовин. Пам'ять ще довго зберігала промайнулі картини сонячних днів: величезні багаття кленів, м'які килими на доріжках скверів, останній шерех вишневих садів. За браком барв непогожі дні перез зимою особливо сумні, але тільки не там, де росте горобина. :: детальніше
Поки обсипалося строкате вбрання кленів, в'язів і лип, скидали зелене листя вільха і ясен, але тримався дуб, не було у осені повної влади над лісом. Вітру вдавалося збити трохи пожовклого листя, проте решта сиділа міцно, і він летів вище лісу, втамовуючи лють на оголених осиках, яким вже і тремтіти було нічим. Нарешті, настав день, коли без вітру зашурхотів заключним акордом золотої осені дубовий листопад. Лягало на землю міцне, побуріле листя... :: детальніше