Вид – Слуква (Scolopax Rusticola) Рід – Слуква (Accipiter) Родина – Баранцеві (Scolopacidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Ареал слукви простягається лісовою і лісостеповою смугою Євразії від Піренейських гір на заході до тихоокеанського узбережжя на сході. На території України гніздиться на Поліссі, в Лісостепу, в деяких районах степової смуги, та в Гірському Криму; під час міграцій трапляється скрізь; регулярно зимує в Гірському Криму, рідше – в заплаві Дунаю. Для створення гніздівлі слукви обирають різні місця, аби тільки там був ліс з підліском або зарості високих чагарників і нетвердий, багатий на гумус ґрунт. Слукв на гніздуванні можна знайти в старому сосновому лісі з кущами ліщини у підліску і на порубках з молодим паростям близько 3 м заввишки, на майже сухому вільховому болоті серед полів, але недалеко від узлісся з паростям вільхи 3—4 м заввишки і на сухому болоті з густими і високими заростями лози, до якої місцями домішувався очерет. На Київщині гнізда слукви знаходили в листяній ділянці (осика, дуб, клен і т. д.) мішаного лісу. У Волинській області гнізда цього птаха можна натрапити у молодому мішаному лісі з густим підліском, біля якого були великі площі чагарників на місці порубок і який перетинала канава з вільхами по краях. В Карпатах слуква може гніздитись в старому мішаному, але переважно ялиново-смерековому лісі тільки з незначною домішкою бука, з кущами у підліску і заростями папороті на крутому схилі гори. Знаходили цього птаха і в чистому буковому лісі в Карпатах.

Опис

Довжина тіла – 33 – 35 см
Розмах крил – 56 – 60 см
Вага - 130 – 420 г

Лоб до тімені бурувато-сірий з темно-бурими нечисленними плямками. Задня частина тім'я, потилиця і передня частина верхньої сторони шиї чорні з чотирма вузькими світлими бурувато-вохристими поперечними смужками; перша з цих смужок відділяє чорне оперення від сірого лоба; основи пер іржасто-руді. Оперення спини, плечові пера, частина верхніх покривних пер крила і махові третього порядку рябі з рудими, чорними, буро-сірими і вохристими плямами і поперечними смужками. Верхні покривні пера вздовж краю крила, поперек і надхвістя рудого кольору з темно-сірими поперечними смужками, обмеженими чорним. Верхні покривні пера хвоста руді з чорними поперечними смужками і крапками, частина покривних із світлими буро-вохристими кінцями. Боки голови сірувато-вохристі; від кута рота до ока і від боків горла під покривними перами вуха до потилиці проходять дві чорно-бурі смуги. Горло білувате або вершкового відтінку, решта низу і боків тіла світло-вохриста з вузькими темно-бурими поперечними смужками. На боках шиї по рудій плямі з темно-бурим рисунком. Такі самі, але більші плями на боках вола. Спід крила і пахові пера забарвлені, як тіло знизу, але з іржастим відтінком і ширшими темно-бурими смугами. Нижні покривні пера хвоста вохристі з іржастим відтінком, чорно-бурими стрижньовими плямами і світлими білуватими кінцями опахал. Махові пера темні сіро-бурі; перше махове перо з білуватою облямівкою вздовж краю зовнішнього опахала; зовнішні опахала інших махових пер, а також всі внутрішні опахала з трикутними рудими плямами вздовж країв. Стернові пера чорні з вузенькими рудими облямівками або з зубчастим рисунком на краях. Дзьоб світло-бурий, на кінці темніший, при основі майже м'ясного кольору. Ноги м'ясного кольору або буруваті. Між зимовим і весняним оперенням нема ніякої різниці, хоч линяють ці птахи двічі на рік.

Спосіб життя

Весняний приліт слукви в Україну триває протягом березня і першої половини квітня. Летять слукви виключно вночі, а вдень зупиняються для відпочинку і живлення. Летять поодинці, але на місцях відпочинку ці птахи іноді збираються парами і групами до 5—10 птахів, так званими висипками. Проте ці групи не постійні, і сполохані птахи звичайно розлітаються в різні сторони. Для зупинок слукви використовують ліси різних типів, але переважно ділянки не з піскуватим, а з багатим на гумус ґрунтом і з підліском або принаймні з окремими кущами чи заростями папороті. Часто в цей час слукви зустрічаються на окраїнах вільхових боліт. В степових місцях перелітних слукв найчастіше доводиться зустрічати весною в садках під ягідними кущами, іноді на болотах. Якщо в час перельоту цих птахів випаде сніг (а це буває досить часто), то вони концентруються біля води — лісових струмочків, незамерзаючих лісових боліт тощо. Добуває слуква собі їжу з верхніх шарів ґрунту за допомогою свого довгого чутливого м'якого дзьоба. В основному вона керується чуттям дотику, намацуючи дзьобом личинок комах та інших безхребетних, які живуть у ґрунті.

В місцях живлення слукви іноді можна помітити округлі дірочки в ґрунті — сліди її дзьоба. Доводилося також бачити слукв, у яких на дзьобі були нанизані листочки, проткнуті при розшуках їжі. У зв'язку з таким способом живлення слукви уникають ділянок лісу з твердим ґрунтом, який неприступний для їх м'якого дзьоба; неохоче вони тримаються також і на піскуватих грунтах з бідною ґрунтовою фауною. Не менше значення має і інший спосіб живлення слукви — вибирання різних комах з-під лісової підстилки. Наявність слукв у лісі часто можна встановити по переворушеній лісовій підстилці під кущами (дрозди, які теж ворушать опале листя, частіше роблять це на більш відкритих місцях). Такий спосіб живлення визначає і склад їжі слукви. Вона живиться переважно личинками різних комах, які живуть в лісовому ґрунті, а саме: личинками жуків-коваликів, різних двокрилих, а також дорослими комахами, які ховаються у лісовій підстилці,— переважно коротконадкриловими і жужелицями. Крім комах, слуква часто їсть багатоніжок — ківсяків і сколопендр, іноді — дощових червів. З рослинної їжі в шлунках слукв іноді трапляється насіння, яке, видимо, заковтується замість камінців, а також детрит (рештки листя, корінців тощо, що майже перегнили). Іноді детрит становить більшу частину вмісту шлунка, і розглядати його як механічну домішку не можна; безсумнівно, він є поживою слукви. Початок осіннього перельоту слукв в Україні спостерігається на півночі нашої Батьківщини у вересні, на півдні — зазвичай в жовтні. Закінчується переліт на півночі і сході Україна в кінці жовтня або на початку листопада, на півдні—в середині або в кінці листопада. Під час осіннього перельоту, так само як і весною, слукви летять виключно вночі і поодинці, утворюючи тільки тимчасові скупчення — «висипки» — в місцях живлення. В суху осінь в найбільшій кількості вони зустрічаються на вологих вільхових болотах і у вільхових лісах, після дощів переходять на більш підвищені ділянки лісу, тримаючись тут під кущами ліщини, бузини та інших чагарників, в заростях папороті, в молодих соснових і дубових насадженнях тощо. Напрямок осіннього перельоту слукв — на захід і південний захід, але на крайньому півдні, очевидно, також на південь.

Розмноження

Ще під час весняного перельоту починається тяга, тобто токовий політ самців. Вона триває цілий квітень і травень і закінчується тільки в червні. На гніздових місцях слукви починають тягу з першого ж дня прильоту, якщо тільки стоїть сприятлива тиха і нехолодна погода. Під час тяги самці літають своєрідним нешвидким польотом, з глибокими змахами крил, над узліссями, старими порубками, просіками, іноді просто над лісами і з 10—20-секундними перервами видають своє характерне «цікання» і «хоркання». Над чагарниками вони літають звичайно на висоті 10— 15 м, над лісом летять над самими верхівками дерев, в Карпатах іноді можна спостерігати тягу на висоті 100—200 м над долиною, коли птах перелітає через неї із схилу гори на протилежний бік гірської долини. Маршрут самця на тязі чималий: кілометр або і кілька кілометрів від місця зльоту. Починається тяга через 10—20 хв. після заходу сонця і триває до повної темряви. Вранці тяга починається на світанку і закінчується до того, як зовсім розвидниться, тобто задовго до сходу сонця. Ранкова тяга буває не менш інтенсивною, ніж вечірня. Самки іноді теж «тягнуть», але тільки «цікають», а не «хоркають». Зрідка самець токує на землі, видимо, в присутності самки. Звичайно самка, сидячи на землі, озивається на голос самця, що «тягне», і він спускається до неї на землю, де і відбувається запліднення. Ніяких навіть тимчасових пар у цих птахів не утворюється, і самець не бере участі у піклуванні про потомство.

Гніздо самка мостить звичайно під кущем на підстилці з сухого листя. Будує вона його так: використовуючи наметену восени купку сухого листя або штучно збільшуючи товщину шару листя, на світанку починає лапками витоптувати лоток і дзьобом виправляти сухе листя, що не укладається; після цього вона сідає і передньою частиною тіла починає видавлювати ямку; повертаючись збоку на бік, вона надає лотку правильної більше ніж напівкулеподібної форми Сухе листя як вистилка зустрічається в гніздах слукв майже завжди. Самка відкладає у гніздо чотири яйця, які так само, як у інших куликів, лежать гострими кінцями до середини. Сидить на кладці вона дуже міцно, простягнувши шию по землі, і сходить з гнізда ненадовго тільки вранці і в час вечірніх сутінок. Насиджування починається тільки після відкладання останнього яйця і триває 22—24 дні. Пташенята, що вилупилися, залишають гніздо, як тільки обсохнуть, але тримаються потім разом з самкою недалеко від місця, де було гніздо. Не раз спостерігали слукв, які, перелітаючи в інше місце, переносили своїх пташенят. Самка тримає пташеня, видимо, притискуючи його цівками підігнутих лап до черева. Причини таких перенесень неясні. Пташенята тримаються вкупі ще деякий час після того, як почнуть літати. На території України відкладання яєць у слукви припадає на квітень, ви-луплювання пташенят — звичайно на травень. У липні починається повне післяшлюбне линяння дорослих слукв. Воно закінчується ще до відльоту. Линяння молодих птахів починається трохи пізніше, але закінчується теж до відльоту.

Охорона

Виживанню слукви загрожує ряд чинників, однакових для багатьох водно-болотних птахів. Ці птахи стають жертвами так званих «мисливців». А злочинна меліорація в лісовому господарстві, суцільні вирубки лісу і знищення підліску позбавляє птахів середовища для існування. Для збереження виду необхідна сувора заборона полювання та впровадження природовідновідних методів лісового господарства. Слуква охороняється Бонською та Бернською конвенціями, а також Директивою ЄС про захист диких птахів