Вид – Погонич малий (Porzana parva) Рід – Погонич (Porzana) Родина – Пастушкові (Rallidae) Ряд – Журавлеподібні (Gruiformes)

Середовище існування

Ареал малого погонича простягається від Східної Європи до Західного Сибіру, в Центральній Європі цей трапляється тільки на сході і південному сході. На території України гніздиться скрізь крім гір, під час міграції може траплятись на всій території. Малий погонич оселяється в період гніздування на рівнинних водойми різного типу і площі - від крихітних ставків до великих озер і плавнів великих південних річок, як мілководних, так і глибоких з внутрішньоозерними сплавинами і заломами. Уникає швидкотічних річок, але оселяється біля повільних проток і рівчаків. Основна умова - присутність достатньо великої площі, покритої високою густою надводною рослинністю з мулистими мілководдями і мілинами. Однаково охоче займає очеретяні, рогозові, осокові зарості, рідше мешкає в заплавних вільхових лісах, вербових хащах і на лісових водоймах. Під час польоту іноді зупиняється на днювання в нетипових, сухих місцях далеко від водойм, в кущах і траві або, навпаки, серед широких відкритих просторів води, ховаючись у кущах.

Опис

Довжина тіла – 18 – 20 см
Розмах крил – 34 – 39 см
Вага – 30 – 50 г

Дорослий самець у весняному оперенні. Тім'я, потилиця, шия зверху і решта верхньої сторони тіла оливково-бурого кольору з широкими поздовжніми чорно-бурими плямами на спині та плечових перах й з рідкими білими рисками на спині. Лоб, брови, боки голови і нижня сторона тіла до черева темно-сірі. Задня частина черева і хвіст знизу темно-бурі з білими поперечними смужками. Крила знизу темно-бурого кольору без плямок. Махові пера бурі із світлішими оливковими краями зовнішніх опахал. Стернові пера темно-бурі з оливково-бурими облямівками. Дзьоб при основі червоний, на кінці жовто-зелений; ноги буро-зелені. Весняне оперення самці носять з січня або з лютого до липня.

Дорослий самець у зимовому оперенні відрізняється білуватим горлом і неясними білуватими кінцями сірого пір'я на нижній стороні тіла. Це оперення дорослі самці носять з серпня або з вересня до грудня — січня.

 Доросла самка різко відрізняється від самця тим, що в неї горло біле, а воло, груди і передня частина черева вохристого (а не сірого, як у самця) кольору; брови і боки голови сірі, світліші, ніж у самця. Зимове оперення, видимо, істотно не відрізняється від весняного. 

Молодий птах схожий на дорослу самку, але білих плям зверху більше, вони є і на кінцях махових пер; нижня сторона тіла не вохриста, а брудно-білувата з нечіткими бурими поперечними плямками. Дзьоб бурий.

Спосіб життя

 Малі погоничі активні цілодобово, але максимум активності припадає на сутінки та темний час доби. У ці години погоничі охоче з'являються на межі заростей і на відкритих мулистих мілинах, де шукають собі поживу. Добування поживи можна спостерігати і вдень. Поза періодом розмноження тримаються поодинці, утворюючи на місцях багатих на поживу розріджені скупчення з 4-10 птахів, особливо під час прольоту і на зимівниках. Сплять, як і інші дрібні пастушкові, на похилих стеблах або заломах, в гніздовий час - на гнізді. При цьому дорослий птах втягує голову в плечі, настовбурчує пір’я й завмирає на 5-20 хв., рідше засовує дзьоб в пір'я спини, повертає голову набік. Основу раціону малого погонича складає тваринна їжа: комахи та їхні личинки, черв'яки, молюски, а також насіння і ніжні пагони водних рослин; за гастроліти птахам слугують дрібний пісок і дрібні камінчики. Малі погоничі розшукують їжу в густих прибережних заростях або на поверхні води, там де є зарості латаття та інших рослин. 

Розмноження

Малі погоничі прилітають на Україну у квітні. Летять ці птахи поодинці або парами тільки вночі; на день зупиняються для живлення на болотах. Селяться ці птахи на водоймах різних типів, болотах, ставках, в заростях рогозу і очеретів, по берегах річок тощо. Тут вони мостять гнізда на торішньому зламаному очереті, на плаву або в кущі осоки частіше над водою, ніж на березі. Гніздо укріплені на прим'ятому листі осоки і рогозу на висоті близько 20 см над водою і звите з листків рогозу, очерету і осоки. Самка відкладає сім-вісім яєць, які насиджують обидва батьки протягом 21—22 днів. Яйця в гніздах малих погоничів можна знайти в різні числа травня. Пухові пташенята з’являються зазвичай в червні, але оскільки чимало гнізд птахів цього виду гине від різних причин, то пуховички часто зустрічаються ще і в першій половині серпня. За наближення небезпеки птах, який насиджує, завчасно залишає гніздо, разом з партнером бігає з галасом за 0.5 - 2 метри від гнізда, не з'являючись однак на очі на відкритих місцях. У зв'язку з тим, що птахи починають насиджувати ще до закінчення відкладання яєць, пташенята вилуплюються не одночасно. Після вилуплення перших пташенят, їх водить один з батьків, а другий продовжує насиджувати решту яєць. У липні, коли пташенята ще не літають, у старих птахів починається повне линяння, під час якого вони на деякий час втрачають здатність літати; закінчується воно у вересні. Молодь восени линяє, одягаючи зимове оперення дорослих птахів. Осінній відліт малих погоничів починається у вересні. На півдні пролітні малі погоничі зустрічаються протягом жовтня, а останні затримуються до середини листопада. На зимівлях, у грудні - січні, у малих курочок відбувається неповне линяння, після якого вони одягають шлюбне вбрання.

Охорона

Погоничу малому загрожує ряд чинників, таких як знищення водно-болотних угідь під приводом так зв. меліорації, знищення заплав та вологих луків, осінні пали очеретів, раптовий спуск води з водосховищ, відстріл птахів мисливцями чи полюванні чи заради розваги. Для збереження виду необхідне раціональне ведення сільського господарства та вологих луках, збереження та відновлення водно-болотних угідь (боліт, малих річок, тощо), заборона полювання та випалів очерету. Погонич малий охороняється Бонською та Бернською конвенціями, Директивою ЄС про охорону диких птахів, а також Угодою щодо охорони афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів.