Вид – Крячок малий (Sterna Albifrons) Рід – Крячок (Sterna) Родина – Мартинові (Laridae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Гніздовий ареал крячка малого охоплює Європу, Азію, Північну Африку, центральну частину Західної Африки, атлантичне та тихоокеанське узбережжя півдня Північної Америки, східне узбережжя Австралії. На зимівлю ці птахи відлітають в Західну, Південну та Східну Африку, на узбережжя Червоного моря, Перської затоки та західне узбережжя Індії. В Україні крячок малий гніздиться вздовж Азово-Чорноморського узбережжя, у басейнах великих рік, на берегах озер. Селяться ці крячки на великих відкритих річкових косах та піщаних островах, відмілинах з дрібної обкатаної водою гальки, а на морському узбережжі - на піщано-черепашкових прибійних валах і на голих піщаних косах. Гніздяться малі крячки здебільшого колоніями; іноді колонії бувають спільними з річковими крячками, і в них, крім того, роблять гнізда окремі пари малих пісочників.

Опис

Довжина тіла – 22 – 24 см
Розмах крил – 48 – 55 см
Вага – 40 – 60 г

Дорослий птах y весняному оперенні. Смужка від дзьоба до ока на верхній частині уздечки, тім'я, потилиця і задня сторона шиї до середини її довжини чорні. Лоб білий; по боках білий колір виступає назад кутами над очима. Боки голови і шиї, надхвістя і весь низ теж білі. Спина, плечові пера, махові третього порядку, поперек і верхні покривні пера крила світло-сірі, світліші, ніж у річкового крячка. Перше і друге махові пера сіро-чорні з білим полем вздовж краю внутрішнього опахала; стрижні чорні. Решта першорядних махових пер світло-сірого кольору з білими краями внутрішніх опахал; другорядні махові пера світло-сірі з білими кінцями і внутрішніми опахалами. Стернові пера білі, середні їх пари із слабим сірим нальотом на зовнішніх опахалах. Дзьоб жовтий з чорним кінцем, ноги жовті або оранжеві. Весняне оперення малі крячки носять з березня до серпня.

Дорослий птах у зимовому оперенні. Відрізняється тим, що білий колір лоба заходить далі назад, до середини тім'я, уздечка біла, потилиця і задня сторона шиї не чорні, а бурі з білими поздовжніми плямами. Дзьоб чорнуватий. Зимове оперення птахи носять з вересня до лютого.

Молодий птах. Лоб і тім'я вохристі, останнє з чорними плямками. На потилиці пера чорні з вохристими кінцями. Пера на спині, плечові і верхні покривні пера крила вохристі з чорними півмісячними або кутоподібними плямами. Поперек і надхвістя світло-сірі. Нижня сторона тіла біла. Першорядні махові пера, як у дорослих птахів, з темно-сірими смужками вздовж стрижнів. Зовнішні стернові пера чисто-білі, решта з темно-бурими плямками перед вершинами. Дзьоб бурий, ноги брудно-жовті. Гніздове оперення молоді птахи носять до серпня — вересня.

Спосіб життя

В живленні малих крячків риба займає ще більше місце, ніж у живленні річкових крячків: це майже цілком рибоїдні птахи, які тільки зрідка ловлять водяних личинок комах і ще рідше — наземних комах, які потрапили у воду. Крячки, які живуть на морі, крім дрібної риби, в незначній кількості їдять морських ракоподібних. При розшуках їжі малі крячки летять звичайно на висоті близько 10 м над водою і часто «повисають» у повітрі на одному місці, працюючи крилами і тримаючись проти вітру. При цьому вони нахиляють голову вниз і розглядають воду. Помітивши рибу, малий крячок падає вертикально головою вниз і звичайно ц:лком занурюється у воду. Піймавши рибу, птах відлітає з місця полювання, деякий час тримаючи її у дзьобі, потім у повітрі повертає її головою вперед і ковтає, а в разі промаху (не менше 90 % кидків за рибою бувають невдалими) крячок кількома змахами крил піднімається на попередню висоту і знов затримується у повітрі на віддалі кількох десятків метрів від першого місця. Коли побачити здобич у воді не вдається, такі зупинки в повітрі повторюються через кожні 5—10м, і крячок іноді «висить» у повітрі до однієї хвилини, ретельно розглядаючи воду.

Розмноження

Малі крячки належать до найпізніших прилітних наших птахів. На місця гніздування в Україні прилітають тільки в першій половині травня. Під час весняного перельоту найчастіше доводиться бачити поодиноких птахів і пари, які летять невисоко над водою, дотримуючись течії Дніпра і полюючи по дорозі на дрібну рибу. Шлюбні ігри на початку гніздування виражені у крячків цього виду не так сильно, як у річкових крячків, але малі крячки все ж ганяються в повітрі один за одним, токують і на землі. Нерідко можна спостерігати, як самець з пари приносить рибу самці, яка чекає його, сидячи на косі біля води. Передача риби супроводжується, як і у річкових крячків, сильним галасом обох птахів. У малих крячків одним з елементів шлюбних ігор є також виривання гніздових ямок, яких у колоніях завжди у 5—10 раз більше, ніж гнізд з яйцями. Гнізда крячків цього виду являють собою ямки в піску завжди без будь-якої підстилки. Відкладання яєць відбувається в проміжку від середини травня до середини червня, залежно від регіону. В повній кладці у малих крячків майже завжди буває три яйця, в повторних кладках три або два. Кожне яйце відкладається через добу після попереднього. Насиджують і самець, і самка протягом 20—22 днів з часу відкладання першого яйця. В теплу сонячну погоду птахи нерідко залишають кладку яєць під сонячним промінням. В перший день після вилуплення пташеня залишає гніздо і, ховаючись під корчами або стеблами різних рослин, поступово пересувається ближче до води. 15—17-денні крячки вже літають.

Залицяння самців до самки

Вигодовують пташенят обидва батьки, приносячи їм по одній рибинці у дзьобі. Старі птахи продовжують годувати молодих ще досить довго після того, як останні почнуть літати. При наближенні людини до колонії малі крячки здалека злітають з гнізд і весь час з тривожним криком літають над головою, іноді низько, іноді піднімаючись на значну висоту. Вони не роблять спроб нападати на людину, але ворон, сорок, шулік та інших небезпечних для гнізд птахів переслідують дуже енергійно і звичайно відганяють від колоній. Повне післяшлюбне линяння у дорослих птахів починається після закінчення розмноження — у серпні. Закінчується воно зміною крупного оперення тільки у грудні, на зимовищах. У молодих птахів часткове линяння починається незабаром після того, як вони стають льотними. У вересні частина молоді вже має повне зимове оперення. Осінній переліт починається з середини, іноді з початку серпня. Під час осіннього перельоту частіше, ніж весною, малі крячки тримаються зграйками, нерідко об'єднуючись з іншими видами, особливо з річковими крячками. Весь переліт іде вздовж Дніпра, і тільки окремі птахи відхиляються від його течії. Як і річкові крячки, малі крячки летять низько над водою, затримуючись для живлення на місцях, багатих на поживу, вночі відпочиваючи на березі піщаних кіс.

Пташення маскується в піску

Охорона

Основними загрозами для крячка малого є деградація місць гніздування внаслідок господарської діяльності людини та чинник неспокою. Для збереження виду слід на місцях гніздування обмежити господарську діяльність, особливо видобуток каменю та гравію в долинах річок, та провадити інші заходи з охорони водно-болотних угідь. Крячок малий занесений до Червоної книги України (статус - рідкісний), Переліку видів фауни Європи, що підлягають особливій охороні (SPEC), Бонської та Бернської конвенцій, охороняється Угодою AEWA та Директивою ЄС про захист диких птахів.