Вид – Баклан малий (Phalacrocorax Pygmaeus) Рід – Баклан (Phalacrocorax) Родина – Бакланові (Phalacrocoracidae) Ряд – Пеліканоподібні або веслоногі (Pelecaniformes)

Середовище існування

Ареал баклана малого охоплює Південно-Східну Європу, Північно-Східну Африку, Малу Азію, райони Каспійського та Аральського морів. Зимує там само і дещо південніше. В Україні гніздиться на Азово-Чорноморському узбережжі, переважно у дельтах Дунаю, Дністра, Дніпра та на Східному Сиваші, невеликі поселення є в інших місцях півдні країни. Зрідка трапляється на півночі, зокрема у Київській області, та на Закарпатті. Окремі реєстрації можливі на всій території країни, особливо у басейні Дніпра. Оселяється баклан малий в плавнях невеликими колоніями або окремими парами на деревах і кущах. Гніздяться тут птахи разом з бакланом великим, коровайкою, кваком, чаплями малою білою і жовтою. Дотримуються найщільніших поселень цих птахів. Гнізда будують якнайвище на сухих і зелених деревах, а іноді на верхівках кущів верби.

Опис

Довжина тіла – 45–55 см
Розмах крил – 75–90 см
Вага – 650–800 г

Дорослий птах. У весняному оперенні забарвлення самця і самки однакове. Загальний колір оперення чорний з буруватим відтінком і з зеленкуватим металевим блиском. Нижній бік тіла дещо світліший, ніж верхній. По всьому тілу розкидані білі ниткоподібні дрібні пера, які на голові при основі дзьоба ще менші. Пера верхньої частини тіла мають вузькі темні облямівки. Дзьоб темно-бурий. Ноги чорні. Це оперення птахи носять протягом січня — червня. У зимовому оперенні відрізняється від весняного відсутністю білих ниткоподібних пер, розкиданих по всьому тілу, особливо на голові й шиї. Це оперення баклан малий носить з липня до листопада — грудня.

Молодий птах. Верхня частина голови й шиї бурі. Решта верху тіла і боки темно-бурі з світло-бурими торочками. Плечові й верхні покривні крила з темними торочками. Горло брудно-біле, шия зверху світло-бура. Низ тіла бурувато-білий з чорнувато-бурими плямами на черевному боці. Підхвістя темно-буре. Оперення менш блискуче, ніж у дорослих.

Спосіб життя

Баклан малий птах осілий, кочівний або перелітний. Під час кочівель, особливо осінніх, залітає далеко від своїх гніздівель, залітаючи навіть в центральні регіони України. Йому властивий дуже швидкий і легкий політ. У плаванні малий баклан не відрізняється від баклана великого. Як і всі баклани, малий є рибоїдним птахом, проте може їсти земноводних , креветок та водяних комах. Основу раціону малого баклана становить дрібна риба (до 12-15 см): краснопірка, сазан, щука, вобла, тощо. Якщо у знайденому місці виявляється достатньо їжі, баклани проводять там тривалий час. Зазвичай вони двічі на добу вилітають на ловлю риби. Тільки-но у водоймі риби меншає, баклани починають кочувати в пошуку рибних місць, залітаючи іноді навіть на рисові поля.

Розмноження

До гніздування малий баклан береться у другій половині березня ? першій половині квітня. На Дунаї яйця відкладають у першій половині травня. У кладці, як правило, чотири — сім яєць, які насиджують обидва птахи, починаючи з першого, тому в одному гнізді пташенята різні за розміром. Яйця відкладають не щодня, це збільшує різницю в розвитку пташенят. Матеріалом для гнізда служать тоненькі гілочки. Діаметр його близько 30 см, глибина лотка біля 10 см. Пташенята вилуплюються в травні — червні, вигодовують обидва птахи. Перший час батьки годують пташенят відригнутою напівперетравленою їжею. Доки пташенята не підростуть, батьки зігрівають їх, завжди один з дорослих птахів залишається біля гнізда, другий летить здобувати їжу. Лише після того, як пташенята підростуть, обидва птахи можуть залишати гніздо. У цей час батьки приносять їм уже цілу рибу. У період насиджування і вигодовування пташенят дорослі птахи здобувають їжу поодиноко, а в післягніздовий, починаючи з липня, спостерігаються зграйки до 10 особин і більше. Молоді після вильоту з гнізда тримаються разом з дорослими. їх можна зустріти іноді по річках на північ від місць гніздування, на що вказують їх міграції аж до Харківської, Запорізької, Київської областей.

Охорона

Виживанню баклана малого як виду загрожує освоєння водно-болотних угідь, каналізацію і «виправлення» русел Дунаю та його приток, загибель птахів у знаряддях риболовного промислу, відстріл на полюванні так зв. «мисливцями» та несвідомими рибалками, зростання фактору непокою, зокрема й збоку туристів. Для збереження виду необхідне надання і суворе дотримання заповідного режиму в місцях гніздування виду, недопущення відстрілу бакланів взагалі (адже не фахівцям важко вирізнити рідкісні види), сувора охорона водно-болотних угідь та недопущення повальної комерціалізації їх використання. Баклан малий включений до Червоного списку МСОП (статус – близький до загрозливого), Європейського червоного списку, Червоної книги України (статус - зникаючий), охороняється Бонською та Бернською конвенціями.