Вид – Балабан (Falco Cherrug) Рід – Сокіл (Falco) Родина – Соколові (Falconidae) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Ареал балабана охоплює південну частину Центральної та Східної Європи, а також Азію (лісову, степову та пустельну смуги, а також гірські райони). Гніздовим біотопом балабана в Україні є листяні та хвойні (соснові) ліси, переважно Лісостепу, зрідка Степу та Полісся. Гніздовий біотоп кримської популяції — мішані ліси гір та гірських долин. Гнізда балабана знаходяться завжди на ділянках високостовбурного або (в усякому разі) досить старого лісу. Площа таких ділянок буває й невеликою — іноді це окремі острівці старого лісу, що залишилися після вирубки. Гнізда балабана здебільшого розташовані досить близько від узлісся, однак зустрічаються і в глибині лісових масивів (поблизу долин, просік або великих галявин і зрубів). Гніздиться балабан і в старих полезахисних смугах, у лісосмугах степової зони. Часто знаходили його на гніздуванні в заплавних лісах, які навесні заливає вода, у деяких випадках близько від ріки.

Опис

Довжина тіла – 480–570 мм
Розмах крил - 1100–1250 мм
Вага - 800–1100 г

 Оперення верхнього боку тіла коричнювато-буре з рудуватими або коричнювато-вохристими облямівками пер крила, другорядних махових і плечових, а також пер спини і попереку, такими великими, що мантія здається вкритою рудими плямами. Пера лоба білі або сірувато-білі, з вузькими чорними настрижневими рисками. Пера тім'я та потилиці вохристо- або коричнювато-білі з настрижневими клиновидними або дещо округлими, поздовжньо розташованими темно-коричневими або бурими плямами, такими великими, що коричневий чи бурий колір стає тут переважаючим. У деяких екземплярів пера потилиці мають рудуватий відтінок, який у напрямку до шиї густішає або навіть перетворюється в пляму. Зовнішні опахала й кінці першорядних махових пер мають темніший порівняно з мантією коричневий чи бурий колір. Оперення нижнього боку тіла біле або вохристо-біле, іноді з легким рожевуватим відтінком, помережане темно-коричневими чи бурими заокругленими або клиноподібними плямами. Коричневі чи бурі пера боків і «штанів» часто з рудуватими облямівками. Підборіддя й горло білі. У більшості особин над оком є світла «брова», а дрібні чорні пір'їнки навколо ока утворюють темне кільце. «Вуса» виражені відносно слабо, у деяких особин вони відсутні або замість них є лише кілька бурих пер. Щоки білі або жовтувато-білі, іноді з бурими або чорнуватими вузькими смужками. Покривні пера вуха білуваті з рудуватими або коричнюватими вершинами й чорними рисками. Нижні покривні крила і пахвові пера часто з рудуватими облямівками або плямами. Пір'я цівки біле або сірувато-біле. Райдужна оболонка темно- або чорнувато-бура. Восковиця, неоперене кільце навколо ока й ноги жовті. Основа дзьоба блакитнувато-сіра, вершина наддзьобка і гачок чорнуваті або майже чорні. Кігті сірувато-чорні. Доросла самка забарвленням оперення від дорослого самця взагалі не відрізняється, однак за розміром самки значно більші від самців.  

Спосіб життя

Балабан здобуває їжу переважно на відкритому просторі, не уникаючи культурного ландшафту. До мисливських ділянок балабана належать також узлісся, великі лісові галявини, зруби та долини. Полюючи в умовах відкритого ландшафту на наземних тварин, балабан літає дуже швидко, часом низько над землею або злітає ковзним польотом вгору, сідає на ріллю, стовпи та стоги і звідти виглядає здобич. Дрібних гризунів хапає на льоту, без спеціального кидка. Птахів у польоті б'є стрімким кидком. Полює, здебільшого, наодинці. Їжа балабана складається з дрібних ссавців (гризунів) і різних птахів. Особливе місце в живленні балабана займають ховрахи. Він тяжіє до цієї поживи, полюючи на них з перших днів появи після зимової сплячки до нового залягання. Рано навесні, до появи ховрахів, живиться переважно птахами і частково дрібними мишовидними гризунами. Під час висиджування кладки їжа, яку самець приносить самці, складається майже виключно з ховрахів; переважно з шерсті та дрібних кісток ховрахів складаються в цей час і пелетки балабана, значна кількість яких є в гнізді та внизу під ним. Навіть коли місця, заселені ховрахами, знаходяться порівняно далеко від гніздової ділянки балабана, він літає туди для полювання. Це дозволяє судити про розмір можливої мисливської ділянки балабана, яка за інших обставин буває звичайно меншою. Наявність зручних, властивих балабанові гніздових біотопів, розташованих поблизу місць, заселених ховрахами, є тією умовою, від якої переважно залежить виживання популяцій балабана. З інших ссавців, крім ховрахів, за їжу балабану служать різні дрібні мишовидні гризуни. Кількість птахів у їжі балабана зростає в гніздовий період, в міру росту його пташенят (у друге півріччя). У зв’язку з депресією чисельності гризунів останнім часом живиться граками, мартинами, голубами та іншими птахами. Рештки ссавців і птахів у волі та шлунку балабана свідчать про те, що він роздирає здобич на дрібні шматки.

Розмноження

Майже на всій території України, крім Криму, балабан є птахом перелітним. У місцях гніздування він з'являється дуже рано навесні. Зазвичай, прилітає між протягом перших трьох тижнів березня. Балабани утворюють постійні пари, які щороку займають те саме гніздо або одне з гнізд на гніздовій ділянці. Власні гнізда балабан будує надзвичайно рідко, звичайно користується старими гніздами різних хижих птахів, воронових та деяких інших. Іноді таке гніздо значно зруйноване, тоді балабан добудовує його. Використовує не тільки старі, залишені гнізда, які нікому не належать, а й часто такі, що мають хазяїв; їх балабан виганяє, незважаючи на те, що вони іноді більші за нього й дужчі. Тому архітектурні особливості гнізд балабана відсутні; іноді це величезні, майже не змінені соколом гнізда, які належали раніше великим орлам, іноді порівняно зовсім невеликі гнізда ворони сірої, дещо підновлені й збільшені соколом. У лотку гнізда можна знайти тонкі гілки дерев і невеликі уламки гілок, перекушених самкою балабана, жолуді, соснові гілки з зеленою хвоєю, гілки дерев із зів'ялим зеленим листям, шерсть і кістки ховрахів, пелетки балабана (такі, що розвалилися, іноді цілі), пухові пера балабана й великі його пера, торішні соснові шишки та хвоя, лико й грудочки землі. Переважно зайняті балабаном гнізда знаходилися на дубах і соснах; з інших дерев відмічено осику, липу, ясен, вільху, тополю та осокір (Populus nigra).

Із середини березня і до початку квітня біля гнізда та в районі, де воно знаходиться, відбуваються шлюбні ігри; це виявляється в особливому польоті пари птахів, що супроводжується криком: птахи високо літають великими кругами над гніздовою ділянкою, ганяються один за одним у повітрі низько над лісом, проносяться серед вершин дерев і часом сідають на гніздо. Відкладання яєць починається в перших числах квітня, інтервал у відкладанні яєць однієї кладки 24— 48 год. У південних областях України перші кладки з'являються у третій декаді березня. Насиджує самка з першого яйця, однак до появи другого або навіть третього самка вдень робить значні перерви у насиджуванні. У на-сиджуванні бере участь і самець, але він замінює самку на порівняно короткий час, причому, здебільшого, в першу половину дня. Балабани ревно охороняють гніздо з кладкою, жорстоко нападаючи на шулік, орлів-могильників, ворон та інших великих птахів, коли ті з'являються поблизу гнізда. Тривалість насиджування становить, за нашими спостереженнями, 30 діб: перше пташеня в гнізді з'явилося на 30-ту добу після появи в кладці першого яйця.

Через наявність інтервалів у відкладанні яєць пташенята вилуплюються неодночасно. Останнє пташеня у розвитку значно, а іноді дуже відстає від інших. Очевидно, воно інколи гине. Звичайно на момент вильоту молодих птахів з гнізда їх буває три або чотири, хоч пташенят у першому пуховому вбранні буває п'ять. В період вилуплювання пташенят з яєць самка не кидає гнізда і сидить дуже тривко. Пухових пташенят знаходять у гніздах з перших днів травня. У перші дні після появи пташенят корм у гніздо приносить один самець, а потім — обидва батьки. Пташенята лишаються в гнізді приблизно півтора місяця. Коли старші починають літати, молодші тільки вибираються з гнізда на сусідні гілки. Добувати корм починають не раніше як через два тижні після залишення гнізда. Молоді птахи, що вибралися з гнізда, довго тримаються біля нього, батьки продовжують годувати їх ще й тоді, коли вони вже самостійно добувають корм. Молоді вилітають з гнізд переважно в другій половині червня. Молоді птахи того самого виводка іноді значно відрізняються за кольором оперення. Ті, що відлітають від нас на зимівлю, повертаються наступної весни із слідами линяння, що почалося наприкінці зимівлі. Деякі молоді починають линяти після повернення на батьківщину. Наші балабани (старі й молоді) з центральних областей України відлітають поступово, непомітно, з перших днів вересня до другої половини жовтня.

Охорона

На більшій частині світового ареалу чисельність балабана зменшується через різке скорочення кормової бази (навмисне знищення ховрахів людиною), знищення птахів так зв. «мисливцями» та малограмотними селянами й голубівниками, нелегальний відлов самок та вилучення з гнізд пташенят з метою контрабандного вивезення за кордон. Для збереження виду необхідна просвітницька робота серед населення, охорона місцевостей, де гніздуються ці птахи, забезпечення умов для розмноження ховрахів, заборона використання пестицидів, криміналізація викрадення пташенят та самок виду. Балабан занесений до Червоного переліку МСОП (статус - вразливий), Європейського червоного списку, Червоної книги України (статус - вразливий), включений до Конвенції CІTES, Бернської та Бонської конвенцій.