Вид – Баранець малий (Lymnocryptes minimus) Рід – Малий баранець (Lymnocryptes) Родина - Баранцеві (Scolopacidae) Ряд - Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Ареал баранця малого охоплює тайгову і тундрову зони Європи і Азії. За деякими даними цей вид гніздився й в Україні, зокрема на Волині, проте зник через навмисне знищення боліт під приводом так зв. «меліорації». Зимує малий баранець в Західній Європі, Середземномор'ї, Прикаспії, тропічній Африці, Індії. В Україні мігрує на всій території, інколи трапляється взимку на півдні країни біля незамерзаючих вод. Біотоп виду: відкриті, не вельми покриті травою і брудні трясовини, іржаві плеса, мулисті береги озер, болота, порослі хвощем, осокою або очеретом. Особливо любить зростаючі у мілкій воді хвощівники з оголеним, місцями мулистим дном і з відкритими кореневищами. Для гнізда обирає сухіші місцини.

Опис

Довжина тіла – 17—19 см
Розмах крил – 30 - 36
Вага – 40 - 60 г

Зверху темно-бурий, зі світлою строкатістю; спина з зеленим і пурпуровим полиском та поздовжніми вохристо-жовтими смугами; через лоб, тім'я і потилицю проходить темна смуга; воло буре, з темними рисками; решта низу біла, на боках жовтий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з вузькою білуватою верхівкою; хвіст загострений, темно-бурий, з іржастими плямами; дзьоб і ноги зеленкувато-бурі.

Спосіб життя

Весняний переліт територією України триває з кінця лютого до кінця квітня, осінній - в кінці жовтня – початку листопада. На весняному прольоті малі баранці летять виключно вночі. Зупиняються не тільки біля прісної води, але і на морському узбережжі та на багнистих берегах солоних водойм. Під час осіннього перельоту ці кулики також вдаються до нічних перельотів, а на день зупиняються в заболочених місцях. Найчастіше вони трапляються там, де не весь ґрунт вкритий болотяною рослинністю, а залишаються клаптики голого іржастого багна, а також на скупченнях різних водяних рослин, які плавають на поверхні води, утворюючи щільний килим. В час осіннього перельоту малі баранці сидять вдень дуже міцно і злітають тільки з-під самих ніг. Живляться баранці малі переважно водяними безхребетними, комахами, їх личинками, молюсками, рідше їдять наземних комах. З рослинної поживи споживають насіння та стебла різних болотяних рослин.

Розмноження

Токувати птахи починають одразу після прильоту, причому токування дуже характерне. Зазвичай токування можна чути в тиху дуже похмуру погоду, причому голос баранця малого немов дещо приглушений, чутний поперемінно з різних місць або, точніше кажучи, з різних напрямків. Це відбувається у зв'язку з тим, що баранець малий токує високо в повітрі і при цьому швидко змінює місце. Витворивши ряд токових звуків над одним місцем, він перелітає високо в повітрі на півкілометра або далі, там видає свої крики і знову перелітає, іноді вже в новому. Токування малого баранця дуже нагадує стукіт копит по щільно утрамбованій дорозі, так ніби десь далеко скаче кінь. Гнізда розташовуються на болоті, зазвичай на купині, яка оточена водою, іноді в сухіших місцях - серед карликових беріз і вересу, що ростуть на болотистих ґрунтах. У гнізді зазвичай 4 яйця. Час інкубації становить близько 24 днів. Наприкінці липня - початку серпня молоді птахи покидають мохові болота і з'являються біля берегів річок і озер.

На виживання малого баранця негативно впливає порушення гідрологічного режиму боліт внаслідок осушення, навіть часткового, з причини впливу прилеглих меліоративних систем. Небезпечними чинниками також є торф'яні пожежі, весняне випалювання трави на болотах, та винищення птахів браконьєрами. Вид перебуває під захистом Червоної книги Республіки Білорусь, Латвії та Польщі, Бернської та Бонської конвенції, а також Директиви ЄС про захист диких птахів.