Бобер за споживанням водної рослинності

Ареал та середовище існування бобра

Ареал виду займає помітно великий обшир. Від Норвегії та Данії та північно-західному кутку Європи він простягається через Німеччину до озера Байкал та Монголії в Центральній Азії, від Скандинавії на півночі до Альп на півдні. Бобер провадить навколоводний спосіб життя, оселяючись на тихих струмках, річка, озерах та низових болотах. Зазвичай, він надає перевагу прісноводним біотопам оточеним лісом, хоча іноді трапляється на с\г угіддях та навіть урбанізованих територіях.


Бобер європейський (Castor fiber)

Опис бобра

Довжина тіла: 80 - 120 см
Довжина хвоста: 25 - 50 см
Вага: 30 кг

Будучи найбільшим грузином на світі, бобер відомий також як найбільш активний ссавець-будівельник. Звір просто створений інженером водно-болотних угідь, адже наділений широким станом та широкорозведеними куцоватими ногами, ідеальними для зведення гребель та гострі зуби-різці для ефективного розгризання деревини потрібної для його будівель. Передні лами бобра маленькі, вправні, наділені добре розвиненими пазурями, в той час як задні лапи призначені для плавання.

Крім цього бобер має ще ряд пристосувань до навколоводного способу життя. Широкий хвіст, покритий лускуватою чорною шкіркою, яка є стостосованою формою шерсті, нагадує весло і використовується як кермо при плаванні. Густа підшерстка та довгі, шорсткі захисні волосини не тільки захищають тварину від холоду, але також забезпечують захист "шубки" бобра від води. Особливі залози бобра виробляють жир для змазки хутра, який бобер розмазує по тілу під час того, як чепуриться. Ця ж олія, з притаманним їй виразним мусускним запахом, слугує для спілкування між особинами протилежної статі.

Бобер здатен також затуляти ніс та вуха, знаходячись під водою, для захисту зору під водою в нього на очах є спеціальна мембрана. Більше того, для розкризання деревини під водою, щоб запобігти потраплянню воду в рот, в бобер наділений внутрішніми губами одразу за зубами.




Хатка бобра

Біологія бобра

Побудова гребель та хаток, мабуть, найвідоміші сторони поведінки бобра. Греблі він зводить для створеня закутків зі стоячою, глибокою водою, відносно захищених від суходільних хижаків, і як місце для побудови "хатки". Гребля також забезпечує місце для збереження будівельких матеріалів і харчів, звідки їх не змиє потік води. Гребля зводится з гілок, які бобер зріає своїми зубами-різцями з повалених ним же дерев та перетягує шматками на потрібне йому місце. Більшість гребель 22 метра завдовжки, хоча траплялись і велетнські споруди до 600 метрів.

Хатку бобер зводить з колод, гілок та гіллячок, ущільнених грязюкою та камінням, для отримання товстих, добре ізольованих стін. Хатка завширшки досягає 11 м, і 2 м заввишки, і складається з центральної камери над рівнем води, і одним або кількома тунелями під водою, а також вертиальним вентиляційним отвором для регулювання внутрішньої температури.

Іноді, бобер європейський риє нори, замість побудови хатки. Довжина нір може досягти 10 м, а вхід розташовано на рівні води чи під водою.

Бобер переважно нічна тварина: будівельні справи як і пошук поживи він провадить здебільшого вночі, хоч іноді може бути активний і в день. Споживає бобер кору, гіллячки та листя листяних дерев та кущів, таких як верба, вільха, береза, осика, а також водну рослинність. До зими звір створює запаси-склади гілляк та колодок в підводних купах. Ці запаси забезпечують бобру виживання в зимові місяці, коли його активність падає.

Завдяки своїй ролі в підтримці структури екосистем, бобер розглядається як "ключовий вид". Зводячи греблі, бобер створює нові ставки та загати, даючи змогу багатьом іншим тваринам та рослинам отримати потрібний їм біотоп на нових територіях.


Пара бобрів

Бобри створюють пари на все життя. Дорослий самець і самка зазвичай живуть в невеликій сімейні групі з дітьми з виводів за два попередні роки. Кожна бобряча сім'я займає невелику окрему територію навколо своєї хатки або нори.

Парування відбувається взимку, в січні-лютому, а в квітні-червні народжуються їхні малюки. На рік в бобрів один виводок, чисельністю від 1 до 9 дитинчат, які перебувають під турботою матері близько трьох місяців, а загалом в з батьками до двох років, коли стають статевозрілими і створюють власну сім'ю.


Бобер з малятами в хатці



Загрози існуванню бобра

Протягом ХІХ-поч.ХХ століття бобра зник в багатьох країнах Європи через надмірне полювання та знищення водно-болотних угідь. На бобра полювали заради м'яса, хутра та "бобрової струї". Нащастя завдяки реінтродукції та охороні бобер відновився в більшості частин свого колишнього ареалу.

Нині бобру загрожує браконьєрство, свідоме винищення людиною через вигадану "загрозу лісовому господарству", забрудення водойм та знищення водно-болотних угідь. У Фінляндії та північно-західних регіонах Росії європейському бобру загрожує конкуренція з боку інтродукованого канадського бобра (Castor canadensis).


Бобер випливає з підводного входу в хатку

Охорона бобрів

Для збереження виду необхідна охорона водно-болотних угідь від забрудення та припинення так зв. "меліорації", інформування населення про ключову роль бобра для здоров'я екосистем, обмеження на полювання.