Вид – Брижач (Philomachus pugnax) Рід – Брижач (Philomachus) Родина - Баранцеві (Scolopacidae) Ряд - Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Брижач - перелітний птах, гніздиться на болотах і вологих трав'яних луках в північній частині Євразії, зимує в тропіках на південь від гніздового ареалу. У Європі та Азії турухтан поширений на більшій частині лісової і тундрової зон від Великобританії і Північно-західній Франції на схід до Чукотки і узбереж Берингової і Охотського морів. На території України гніздиться на півночі Поліського регіону; взимку іноді трапляється біля морських узбереж. У гніздовий період населяє трав'янисті або мохово-трав'янисті болота, вологі луки. Трапляється також в заплавах річок, а в лісах тайгового типу і лісостепу також і на плоских вододілах. Самки брижачів надають перевагу сирим, нерідко багнистим низин, порослим осокою, ситнком і злаками, в той час як самці навпаки обирають сухі майданчики, галявини і мохові болота. Живиться поблизу стоячих калюж і водойм з мулистими берегами. На зимівниках птахи тримаються на луках поблизу водойм з прісною або солонуватою водою, на тимчасових розливах, спричинених сезонними дощами, рисових полях.

Опис

Довжина тіла – 26 – 30 см
Розмах крил – 48 – 58 см
Вага – 75 – 230 г

Середнього розміру кулик зі витонченою статурою, яка поєднується з маленькою головою, вузьким і злегка загнутим вниз дзьобом, витягнутою шиєю і кряжистим тулубом. Крила дещо вужчі, ніж у інших куликів, хвіст злегка закруглений . Між підставами середнього і зовнішнього пальців розвинена невелика перетинка. Ноги у дорослих птахів помаранчеві або майже червоні.

У розмірах і забарвленні добре виражений статевий диморфізм; навіть у зимовому вбранні, коли обидві статі забарвлені більш-менш однаково, самців виділяють більші габарити.Тому самці в середньому виглядають вдвічі важче своїх партнерок. Нетиповим для куликів є шлюбне оперення самця, прикрашене пишним коміром і своєрідними «вухами» з боків голови. Крім того, в цей період самцям притаманний яскравий дзьоб і шкірясті складки у вигляді бородавок навколо очей. Забарвлення коміру, а також грудей, спини і крил, може бути настільки різноманітним, що в одній зграї рідко трапляються самці, схожі один на одного. Трапляються білі, блідо-вохристі, яскраво-і темно-руді, оливкові, коричневі, чорно-сині з зеленкуватим або пурпуровим відливом, чорні кулики, а також з будь-якою комбінацією цих тонів. Інші частини тіла також строкаті, але виглядають однаково у всіх самців - задня частина спини, надхвістя та центральні покривні хвоста сірувато-бурі, черево і крайні покривні хвоста білі. Н думку орнітологів, різноманітність нарядів допомагає мовчазним від природи птахам розпізнавати один одного під час шлюбних церемоній.

Самець у позашлюбному вбранні

Після завершення літньої линьки у самців зникають пір'яні прикраси та шкірясті бородавки на голові, дзьоб і ноги стають блідішими. Оперення набуває захиснів тони - сірувато-бурі у верхній частині тіла і білувато-сірі з темними цятками знизу і з боків. Самки в будь-яку пору року мають забарвлення, схожа на осіннє вбрання самця, проте в шлюбний сезон воно можу бути темніше й строкатіше. Молоді птахи схожі на дорослих взимку, однак мають виразний лускатий малюнок з рудими і вохристими облямівками на темних пір'їнах на спині і крилах, а також легкий вохристий відтінок на череві.

Самка

Спосіб життя

На відміну від більшості куликів, у брижача розвинений чіткий сезонний поділ між тваринною і рослинною поживою. Влітку основу харчування становлять водні і наземні комахи та їхні личинки: жуки, двокрилі (мухи, комарі, довгоніжки), водяні клопи, личинки волохокрильців, хірономід, акроцерид, тощо. Також харчуються молюсками й ракоподібними. Крім білкових кормів, іноді вживають в їжу насіння деяких рослин, таких як осока і ломикамінь, а також цибулин гірчака. У зимовий час на більшій частині території переважають рослинні корми: насіння трав, водних рослин, осоки. Активний як у світлу, так і в темну частину доби. Поживу здобуває брижач з поверхні землі або рослин, іноді занурює дзьоб у рідку гразюку або шукає їжу на мілководді.

Розмноження

На місцях гніздування брижачі з’являються залежно від регіону з середини березня до середини квітня. Самки брижачів прилітають весною значно пізніше, ніж самці. Закінчується весняний переліт брижачів на півдні України на початку, на півночі — в кінці травня. Перелітні зграї летять низько над водою, звичайно не вище 20—З0 м, видимо, тільки вдень. Особливо охоче вони зупиняються і відпочивають на маленьких плоских острівцях, які ледве височать над водою серед річкового розливу. Коли вода спадає, такі острівці бувають вкриті зеленою невисокою, але досить густою травою і, видимо, багаті на тваринну їжу.

Вже під час перельоту можна спостерігати токові «ігри» брижачів самців. У них існують тільки групові токування; ніколи не доводиться спостерігати поодинокого брижача в характерній токовій позі, тобто з розпущеними «коміром» і «вухами». Зате при зустрічі з іншим самцем брижач розправляє всі пера-прикраси і починається те, що звичайно називають «бійками». Насправді це просто серія своєрідних рухів і поз птахів, що токують, їх не можна навіть порівняти із справжніми бійками самців багатьох птахів-полігамів, наприклад, тетеруків або глухарів. На токовищах брижачів ніколи не доводиться знаходити вирваних під час бійки пер. Слід відзначити, що дзьоб брижачів м'який і гнучкий, зовсім непридатний для бійки. Сильнішою зброєю могли б бути у них ноги, але ними птахи під час токування ніколи не роблять ніяких загрозливих рухів. Під час токування самці брижачів розпускають комір, бігають туди й назад, при зустрічі один з одним пригинають голови до землі або підскакують один напроти одного. На відміну від інших птахів брижачі токують мовчки. Токовища брижачів знаходяться на берегах, вкритих невисокою травичкою, біля самої води, іноді птахи під час токування вибігають на горбки; особливо часто вони токують на маленьких острівцях, що ледве височать над водою, з яких далеко видно все навкруги. Місця токовищ не постійні. Якщо токовиків зігнати з токовища, то вони, перелетівши на інше придатне місце, починають токувати там. Токуючі брижачі звичайно бувають необережними і підпускають човен дуже близько; вони бояться тільки постаті пішохода і при його наближенні злітають. На токовищах нерідко можна спостерігати самок,— очевидно, тут відбувається їх запліднення.

Самки мостять гнізда на луці в місцях, які недавно звільнилися від весняної води, серед трави, причому вони вибирають місця з густішою рослинністю. Саме гніздо — це невеличка ямка, добре замаскована кущиком трави і вимощена завжди зеленою свіжою травою. Коли трава в гнізді засохла, то це означає, що гніздо збудоване давно, а яйця, якщо вони є, із зародками. Відкладання яєць на півночі України починається в другій половині травня. Насиджування у брижачів триває 21 день. Самка сидить на яйцях дуже міцно і злітає з гнізда з-під самих ніг. Іноді насиджування починається зразу після відкладання першого яйця. Пташенят самка відводить так само, як чайки та травники, на вологі місця з густою рослинністю. Від пташенят самка відводить ворогів, літаючи колами з тихим хорканням і часом ненадовго сідаючи в траву. Розвиток пташенят триває близько місяця. Самці, які не беруть ніякої участі у турботах про нащадків, дуже скоро після початку гніздування, звичайно ще в середині червня, зникають з місць, де вони токували.

Осінній переліт брижачів починається на півночі і сході республіки тільки в середині, а іноді і в кінці серпня, а на півдні — в другій половині серпня, частіше тільки у вересні. Закінчується переліт звичайно в кінці вересня, але відсталі птахи іноді зустрічаються значно пізніше. Під час осіннього перельоту брижачі іноді збираються у величезні зграї з кількох сотень, можливо, до тисячі екземплярів, але найчастіше тримаються невеличкими зграйками з 10—30 птахів. На відміну від весни, коли брижачі майже завжди тримаються окремо від інших куликів, восени вони часто об'єднуються з чайками, грициками та коловодниками. Частина птахів весь час проводить на піщаних і мулистих косах, тут і живиться, і спочиває, частина ж щодня вилітає разом з чайками живитися на луки з викошеною травою, на вигони і навіть на поля — на стерню, ріллю тощо, прилітаючи до води тільки на кілька годин в середині дня і на ночівлю. Летять брижачі вдень, невисоко над землею вздовж Дніпра на південь і вздовж морського узбережжя на південний схід.

Охорона

Стан популяції брижача в багатьох країнах Європи, в тому числі й України викликає серйозні побоювання. В місцях масового скупчення токуючих брижачів їх смертність зростає, оскільки токовища становлять зручний майданчик для полювання, а збуджені птахи частково втрачають пильність. Однак основною загрозою для цього птаха є деградація середовищ існування спричинена осушення боліт (так зв. «меліорацією»), інтенсивним використання мінеральних добрив, зменшенням площ для пасовищ та заготівлі сіна. Для збереження виду необхідна заборона полювання на нього, припинення злочинної практики меліорації, відновлення водно-болотних угідь, сприяння традиційному веденню сільського господарства. Брижач оберігається Бонською та Бернською конвенціями, Директивою ЄС про захист диких птахів та Угодою AEWA.