Вид – Чечітка звичайна (Acanthis Flammea) Рід – Чечітка (Acanthis) Родина – В'юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Ареал чечітки звичайної охоплює тундру і тайгові ліси Європи, Азії та Північної Америки. В Україні зимуючий птах на всій території, крім Карпат. Гніздовий біотоп - чагарникова тундра, поросла сланцевим верболозом і березами; тайга з невеликими заболоченими галявинами, приозерні й прирічні заболочені луки.

Опис

Довжина тіла – 11,5 – 14,5 см
Розмах крил – 20 – 25 см
Вага – 9 – 18 г

У самців - тім'я червоне, шия і спина білуваті, з більш-менш широкими не різко окресленими сірувато-бурими плямами, що звужуються на нижній частині спини і на надхвістя, що має рожевий відтінок; стернові, махові, так само як і великі покривні крила, темно-бурі з білуватими облямівками; на горлі темно-бура пляма, більш-менш прикрите білуватими краями пер; горло, груди і воло білі з рожево-червоним відтінком, різної інтенсивності, нижня частина грудей і черево білі. Навесні, після зношування вершин пер, червоний колір шапочки, вола і грудей стає яскравішим, у деяких густого карміно-червоного кольору.

Самки забарвлені подібно до самців, але у них відсутній червоний колір на горлі, волі і грудях. Молоді птахи схожі на самок, але не мають червоного кольору і на голові. Широкі темні надстовбурні плями присутні в них на перах голови, грудей і боків.

Дзьоб жовтуватий з темною вершиною, ноги темно-бурі, райдужна оболонка очей бура.

Спосіб життя

Зграйний птах. Основна пожива чечітки звичайної - насіння різних деревних і чагарникових рослин, переважно берези і меншою мірою насіння ялини, в серпні-вересні також насіння осок (зокрема С. rostrata), злаків (Deschampsia flexuosa, Millium effosum), брусниці і водянки; в серпні спостерігали чечіток, що харчувались на кущиках вересу, а навесні на вершинах сосен; споживають ці птахи і комах, найчастіше попелиць; в шлунках, крім залишків їжі, науковці виявляли також і дрібний пісок. Взимку чечітки часто здобувають поживу на дорогах.

Розмноження

У шлюбний період пари і невеликі зграйки чечіток гасають в повітрі, сідають на вершини дерев і чагарників, весь час видаючи закличні крики. Самотній самець при токовому польоті кружляє в повітрі хвилястими лініями, щебечучи свою пісню. До нього часто долучаються й інші самці. Гнізда будують невисоко над землею, на різних деревах (береза, вільха). Часто трапляються гнізда в кущах серед лісу. Гніздо має вигляд м'якої товстостінної чаші. Його основна маса складається з тонких гілочок, трави, моху, лишайників, рослинного пуху, листяної хвої.

У лотку переважають м’якіші матеріали, але здебільшого воно вистелене пір'ям, шерстю, рослинним пухом. У кладці 3-7 (частіше 4-5) біло-блакитних з темними плямами яєць. Насиджує самка протягом 12-14 днів. Самець приносить їй поживу в гніздо. Пташенят вигодовують обоє батьків. Основу їхнього харчування складають комахи, здебільшого дрібні, а також насіння осок, пухівок, тощо. Молодь залишає гніздо через 10-14 днів. Після вильоту і догодовування пташенят частина пар береться до другого гніздування.

Для збереження виду необхідне природо відповідне ведення сільського господарства, та збереження популяцій комах та рослин, що складають кормову базу виду. Чечітка звичайна перебуває під захистом Бернської конвенції.