Вид – Дятел білоспинний (Dendrocopos Leucotos) Рід – Дятел (Dendrocopos) Родина – Дятлові (Picidae) Ряд – Дятлоподібні (Piciformes)

Середовище існування

 Дятел білоспинний поширений у південній частині лісової зони Євразії, проте всюди нерівномірно. У Західній і Центральній Європі основні популяції прив'язані до гірських районів, у Східній Європі та Азії зустрічається як на височинах, так і на рівнині. На території України ареал виду охоплює лісову та частково лістостепову смугу північніше Волинсько-Подільської височини, крім високогір’я Карпат. Білоспинний дятел населяє старі, але досить світлі листяні і мішані ліси з великою кількістю сухих дерев. Передовсім надає перевагу березнякам, але також трапляється в лісах, де присутні бук, ясен, тополя, клен, вільха, дуб, граб чи верба. Іноді трапляється й на ділянках переважно хвойного лісу, там де є великі прогнилі дерева, повалені буревієм. Часто оселяється в заплавах річок і озер, на заболочених і затоплених повінню ділянках лісу, а також на гірських схилах.  

Опис

Довжина тіла – 26—31 см
Розмах крил – 44—49 см
Вага - 100—130 г

Дещо більший за великого строкатого дятла, в порівнянні з ним має довшу шию, довший дзьоб і голову неправильної форми. У самця лоб, вуздечка і боки голови білі, верх голови від лоба до верхньої частини потилиці («шапочка») червона з білявими вкрапленнями, нижня частина потилиці і спина чорні. З боків горла і шиї, а також від зобу до основи дзьоба тягнеться чорна смуга. Верхня частина спини чорна і трохи блискуча, нижня біла. Черево біле, часто з помітним вохристим нальотом; боки з темними поздовжніми смугами. Підхвістя червонувато-рожеве, має нечіткі межі. Махові пера чорні, з білими плямами, які на розгорнутих крилах утворюють смуги. Доросла самка в цілому схожа на самця, проте має чорну, а не червону шапочку. Молоді птахи виглядають більш тьмяно: чорна спина має буруватий відтінок, черево сіре, рожева пляма на підхвісті має менші розміри. Основні зовнішні відмінності від великого строкатого дятла: біла або смугаста нижня частина спини, темні поздовжні смуги на боках, відсутність білих плям на лопатках і рожеве (але не червонувате) підхвістя.

Спосіб життя

Основу раціону складають личинки великих комах, що живуть під корою і в підгнилій деревині, серед яких переважають жуки-вусачі (аромії, короткокрили, рагії, скрипуни, странгалії), та личинки і лялечки деяких видів молі (шашелі, вовнянки, п'ядуна, серпокрилої молі). Крім личинок іноді вживає в їжу дорослих особин, а також представників інших родин жуків - турунів, коваликів, златок, пластинчатовусих, листоїдів, довгоносиків, короїдів. Рідше поїдає імаго і личинок рогохвостів, справжніх пильщиків і мурах. В кінці літа до тваринних кормів додаються рослинні - ягоди, горіхи, жолуді, насіння ліщини, крушини, терену, черемхи та ін. На відміну від інших дятлів, шишок не довбають. Їжу найчастіше видобуває на стовбурах гнилих і всохлих дерев, часто повалених, або в пнях. Зазвичай здобуває поживу на висоті до 3 м від поверхні землі, вибираючи найбільш прогнилу нижню частину стовбура. Серед порід дерев переважають листяні, такі як береза, бук, осика, вільха чорна та ін. На відміну від великого і середнього строкатих дятлів, видобуває комах з під кори і в глибині деревини, а не з її поверхні. Комахи що повзають на відкритій поверхні становлять лише незначну частину раціону. Так само як і чорний дятел залишає після себе помітні сліди діяльності у вигляді великих і глибоких кратерів.

Розмноження

Моногам. Для розмноження птахи зазвичай повертаються в один і той же район, іноді на одну і ту ж ділянку - з цієї причини пари нерідко возз'єднуються, незважаючи на те що самець і самка ведуть відокремлений спосіб життя в іншу пору року. Терміни розмноження приблизно на два тижні випереджають терміни інших видів дятлів, що гніздяться в аналогічних біотопах. Шлюбна активність починається в лютому і триває до травня або червня, досягаючи піку в квітні. Токування виражається частими криками та активним барабанним дробом, що виконуються представниками обох статей; птахи, що зауважили один одного нерідко перестукуються дуетом. Демонстративні пози - витягнутий уздовж стовбура дзьоб, повільне погойдування з боку в бік, пурхання на зразок метелика; самець нерідко переслідує самку, пурхаючи з одного стовбура на інший. Утворення пари може відбутися вже на початку березня, принаймні у тих дятлів, які парувалися минулого року. Незважаючи на те, що гніздова територія часто залишається тією ж самою, птахи щорічно видовбують нове дупло. На його облаштування зазвичай іде від двох тижнів, довбають по черзі обидва птаха в парі. Дупло роблять в підгнилій частині дерева, де деревина достатньо м'яка; воно може бути розташоване у стовбурі, товстій боковій гілці або навіть у пні. Відомо про гнізда, облаштовані на стовпах ліній електропередач. Висота особливого значення не має, проте зазвичай не перевищує 20 м над поверхнею землі. Дупло досить просторе, значно вище і більше, ніж у великого строкатого дятла. Яйця відкладають з кінця квітня, повна кладка містить 3-7 (зазвичай 4-6) продовгуватих яєць білого кольору. Висиджують по черзі обидва птаха в парі, в тому числі і вночі. Найбільш щільно сидить самка, в той час як самець постійно визирає назовні і відлучається з гнізда на 2-10 хвилин. Пташенята з'являються на світ синхронно через 14-16 днів, в окремих випадках через 12 днів. Обігрівають і вигодовують нащадків по черзі обоє батьків - поки один добуває поживу, інший сидить з пташенятами, після чого ролі міняються. Приблизно з 8-го дня життя дятленят батьки обігрівають лише ночами. На відміну від молодняка інших дятлів, пташенята білоспинного кричать мало, здебільшого тільки під час годівлі. Через 27-28 днів вони вже стають на крило, хоча якийсь час ще підгодовуються дорослими птахами.

Охорона

Дятел білоспинний зазнає зниження чисельності, зокрема й на території України. Причиною цього є практика суцільних рубок старих лісів. Слід зауважити, що експлуатація лісових масивів особливо зросла за останні два десятиліття. Крім цього в силу гніздової філології даний вид потребує великих просторів незайманого захаращеного лісу, з цієї причини чутливий до будь-яких робіт щодо його розчищення і оновлення. Для ефективнішої охорони необхідні спеціальні менеджмент плани для підтримки природних лісостанів з високим відсотком старих дерев м'яких порід як на незаповідних, так і на заповідних територіях, провадження природовідповідного лісового господарства, усунення фактору неспокою з боку людини в період гніздування. Дятел біло спинний перебуває під захистом Червоної книги України (статус — рідкісний) та Бернської конвенції.