Вид – Горлиця садова (Streptopelia decaocto) Рід – Горлиця (Streptopelia) Родина – Голубові (Columbidae) Ряд – Голубоподібні (Columbiformes)

Середовище існування

 Садова горлиця, починаючи з 1930-х років, розселилася з Передньої Азії і Балканського півострова на всю Європу та Центральну Азію, і продовжує розширювати свій ареал. Перші птахи в Україні з'явилися в Ужгороді в 1944 році. Через три роки вона вже гніздилася в Мукачевому і Чопі. Невдовзі перелетіла через Карпатські гори на Львівщину. Далі поступово освоювала Волинь, Рівненщину, Житомирщину. 1955 року цей вид уперше спостерігали в Києві, 1960 – в Сумах. Потім було освоєння півдня України. Наразі горлиця садова є загальнопоширеним видом в Україні. Мешкає виключно в населених пунктах — як у невеликих селах, так і великих містах. Заселяє ділянки з добре розвиненою деревною рослинністю. Частіше гніздиться в старих парках, на цвинтарях, ділянках старої житлової забудови з дворовими насадженнями, вуличних алеях. У літньо-осінній період трапляється в сільськогосподарських угіддях.  

Опис

Довжина тіла – 31 – 33 см
Розмах крил – 47 – 55 см
Вага - 140 – 240 г

Дорослий птах. Верх голови і зашийок блідо-сіробурого кольору з рожевим нальотом. Поперек верхньої сторони шиї іде чорне півкільце. Решта верху тіла, крім сіро-голубих зовнішніх верхніх покривних пер крила, пісочно-сірого кольору. Нижня сторона тіла, боки голови і шиї рожево-сірі, горло білувате, нижні покривні пера хвоста і крила сірі. Першорядні махові пера бурі з світлішими облямівками, другорядні — сірі. Стернові пера сірі з білими кінцями, тільки середня пара їх пісочно-сірого кольору. Дзьоб чорний, ноги червоні. Молодий птах схожий на дорослого, але голова і нижня сторона тіла буріші, зовнішні верхні покривні пера крила з облямівками пісочного кольору, чорне півкільце на задній стороні шиї вузьке і слабо виражене.  

Спосіб життя

Мешкає поряд із людськими оселями. Полюбляє місця з високими деревами. Зазвичай — це старі парки, сквери, бульвари, алеї, ділянки старих житлових забудов із присадибними насадженнями. Гніздиться птах окремими парами. Улюбленими місцями для облаштування гнізда є високі, переважно листяні дерева з густими кронами. Але трапляються гнізда й на будівлях, телеграфних стовпах, і навіть на стрілах підйомних кранів. Горлиця садова птах зерноїдний, харчується різноманітним насінням, а також дрібними фруктами та ягодами. Взимку горлиці часто тримається зграями і кочують в пошуках поживи.

Розмноження

До будівництва гнізда багато зусиль не докладають. Складуть у розвилці дерева трохи гілок, гніздо й готове. Виглядає як решето. Часто просвічує наскрізь, якщо дивитися на нього знизу. Іноді для будівлі використовують сухі травинки, солому, а за браком матеріалів навіть з металевого і дроту. Перші гнізда горлиці будують у березні-травні. Відразу після завершення будівництва свого простенького гнізда самка відкладає й насиджує яйця. Зазвичай у кладці два яйця білого кольору. Пташенята з'являються через два тижні. Вилуплюються вони зовсім безпомічними сліпими. Але через п'ять днів після народження прозрівають, а ще через 20 — уже добре літають. Вивівши в самостійне життя своїх перших пташенят, горлиці відкладають другу кладку. Для окремих пар горлиць другий виводок — це ще не межа. Після вильоту молоді другого виводку, вони відкладають третю кладку. В окремих випадках може бути й четверта. Щоправда, в третіх-четвертих кладках зазвичай по одному яйцю. Виводячи по 2-4 виводки, одна пара горлиць загалом дає потомство з 4-6 пташенят. Це і є та середня продуктивність, котра гарантує виду стабільність його існування в умовах людського середовища.

Охорона

Попри швидке розселення горлиці садової в минулому та досить значну чисельність в містах, щодо цього птаха існує ряд загроз, зокрема через вирубування дерев на вулицях та лісо-паркових зонах, збільшення кількості здичавілих котів, токсичне сміття, фактор неспокою. Для збереження виду необхідне збереження старих дерев міських садах і парках, відмова від використання пестицидів та гербіцидів, контроль за здичавілими домашніми тваринами. Горлиця садова перебуває під захистом Бернської конвенції.