Вид – Горобець польовий (Passer Montanus) Рід – Горобець (Passer) Родина – Горобцеві (Passeridae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

 Горобець польовий поширений майже на всій території Європи і більшій частині Азії, за винятком районів Крайньої Півночі та Близького Сходу. У другій половині XX століття кілька видів птахів були спеціально інтродуковані в Північну Америку. Будучи відпочатково євразійським видом, горобець польовий був інтродукований в Північну Америку, Австралію та деякі острови Тихого океану. На території України існує скрізь. На відміну від горобця хатнього меншою мірою залежний від людини. Трапляється на околицях населених пунктів, в покинутих оселях і поблизу від посівів зернових культур, садів і виноградників. У дикій природі поширений у світлих лісах, чагарниках і степу. Горобець польовий утворює великі зграє, веде осілий або кочівний спосіб життя. Ніколи не трапляється на одному клаптику землі з більш забіякуватим хатнім горобцем, з яким конкурує. У місцях, де популяції обох видів перетинаються, польовий і хатній горобці тримаються порізно, хоч і поряд. Гніздиться в дуплах дерев, старих норах птахів і ссавців, у населених пунктах під дахами будинків. Охоче займає дуплянки. 

Опис

Довжина тіла – 14 см
Розмах крил – 20 – 22 см
Вага - 17 – 29 г

Зовнішньо схожий на самця горобця хатнього, з яким його об’єднують буро-руда спина з широкими чорними смужками, білувате черево, чорні горло і вуздечка, а також біла смуга на крилі. Верх голови і потилиці каштанового кольору, щоки білі з виразною чорною плямою на покривних вуха. Передня частина шиї теж чорна, проте на відміну від хатнього горобця пляма не така велика і не займає груди. Поперек і надхвістя охристо-бурі. Крила темно-бурі з двома тонкими білими смужками на покривних перах. Черево сірувато-біле. Дзьоб влітку грифельно-сірий, взимку темніє і стає майже чорним. Райдужна оболонка ока кара. З боку зграйку польових горобців можна визначити за монотонністю забарвлення, на відміну від добре вираженого статевого диморфізму у хатнього горобця самці і самки польового один від одного не відрізняються. Дуже схожі на дорослих і молоді птахи, виділяючись дещо блідішим оперенням і менш вираженим малюнком на голові.

Спосіб життя

Однією з причин широкого розповсюдження польового горобця є його широкий розмах у виборі поживи, легко змінюваний залежно від доступності в даному районі і в певну пору року. У сезон розмноження харчується переважно тваринною їжею, у великих кількостях знищуючи дрібних безхребетних: комах та їх личинок, павуків, багатоніжок, тощо. Восени переходить на насіння і плоди рослин, часто відкочовуючи в місця збору врожаю - плодові сади, поля зернових і олійних культур, виноградники. Взимку включає до свого раціону насіння бур'янів та бруньки на деревах. У населених пунктах горобець не боїться присутності людини і в пошуках поживи іноді залітає всередину приміщень. При цьому він проявляє кмітливість, пристосовуючись навіть до автоматичних дверей.

Розмноження

Початок сезону розмноження залежить від кліматичних чинників та доступності поживи. У Європі він зазвичай припадає на другу половину березня - початок квітня і триває до липня. Переважно, горобець польовий вважається моногамним видом. Зазвичай горобці гніздиться парами, рідше колоніями від кількох до декількох десятків пар. Гніздо облаштовує в різних нішах, як природних, так і штучних. Оселяється в дуплах дерев, порожнинах пеньків, ущелинах скель, норах птахів і ссавців, під дахами будинків і в інших затишних місцях. На старому дереві з численними пустотами одночасно можуть гніздиться до десятка пар. Відомі випадки облаштування свого гнізда в основі гнізд деяких хижих птахів - таким чином горобці забезпечують собі захист від непрошених гостей і живляться комахами, які злітаються на залишки їжі. Охоче займають шпаківні та дуплянки. Гніздо – дбайливо сплетена куляста споруда з невеликим льотним отвором, звита зі стебел злаків чи інших трав'янистих рослин, з домішкою вовни, пір'я та іншого м'якого матеріалу. Воно будується досить довго (іноді близько місяця) і зовні схоже на гніздо хатнього горобця, хоча і дещо грубіше. Зсередини гніздо вистелене пухом і пір'ям. У році дві, рідше три кладки, кожна з яких містить 3-7 (зазвичай 5-6) яєць. У нашій місцевості яйця зазвичай відкладаються в кінці квітня або початку травня, а в липні з'являються перші поршки. Забарвлення яєць мінливе, найчастіше білого, сірого або жовтувато-сірого кольору з густими дрібними цятками і плямами від темно-сірого до рудувато-бурого кольору. Насиджують обидва птахи пари по черзі, починаючи з останнього яйця або трохи раніше, протягом 11-14 днів. Пташенята, які щойно з'явилися на світ, голі й безпорадні, за ними доглядають обидва батьків, обігріваючи і вигодовуючи переважно тваринною поживою - комахами і їх личинками, павукоподібними та іншими дрібними безхребетними. У віці 15-20 днів пташенята, що вже підросли і оперилися, набувають здатності літати, хоча ще протягом близько двох тижнів підгодовуються батьками, після чого згуртовуються в зграйки і до морозів тримаються недалеко від гніздівель.

Охорона

Горобець польовий в цілому звичний і численний вид, однак слід зауважити, що останнім часом чисельність цього виду зазнала вкрай негативних змін. Так, в Західній Європі в XX столітті траплялися значні коливання чисельності, зокрема, у Великобританії з 1970 по 1998 роки популяція польового горобця скоротилася на 95%. Такі зміни спричинені рядом чинників серед яких знищення місць придатних для гніздування (в наслідок зміни традиційних архітектурних форм в містах, вирубки дерев в населених пунктах), застосуванням пестицидів, що позбавляє горобців кормової бази, електро-магнітне забруднення атмосфери, спричинене зростанням кількості мобільних телефонів, зміни в сільському господарстві, пов’язані зі зникненням традиційних культур та старовинних методів господарювання, тощо. Для збереження виду необхідне застосування комплексних заходів, зокрема впровадження природовідповідних методів в сільському господарстві, міські архітектурі, популяризація «садівництва для дикої природи» серед населення, заборона пестицидів, та обмеження використання пристроїв, що здійснюють електро-магнітне випромінювання. Горобець польовий занесений до Бернської конвенції.