Вид – Гриф чорний (Aegypius Monachus) Рід – Гриф (Aegypius) Родина – Яструбові (Accipitridae) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Область поширення чорного грифа простягається від Середземномор'я на заході до Монголії та Китаю на сході, охоплюючи гірські райони Європи, Кавказу, Малої, Середньої, Центральної та Південної Азії, Північної Африки і північного заходу Індії. При цьому в межах ареалу вид розподілений досить нерівномірно. Гриф чорний кримської популяції гніздиться в лісах Гірського Криму на висоті 800—1000 м над рівнем моря. Всі відомі місця його гніздування розташовані в межах Головної гряди Кримських гір. Більшість їх зосереджено і охороняється на території Кримського природного заповідника. Кримські грифи будують гнізда виключно на деревах, хоча в Середній і Центральній Азії, а також в Іспанії і на деяких Середземноморських островах відомо гніздування виду на скельних уступах, а то й просто на схилах гір. Увесь рік птахи перебувають на своїх гніздових ділянках та поблизу гнізд, і якщо деякі особини іноді відкочовують у передгір'я або на рівнину, то на короткий час, переважно з кінця листопада і в грудні.

Опис

Довжина тіла – 75—100 см
Розмах крил – 2,5–3 м
Вага – до 12 кг

Дорослий птах темно-бурий, з різними відтінками окремих партій пер, причому оперення верхнього боку темніше від нижнього. Пух на верхній частині голови коричневий, з білуватою основою, біля ока й на потилиці білуватий, а на боках голови і на горлі темно-бурий. Пера коміра світло-бурі. Першорядні махові пера чорні, рульові — чорнувато-бурі. У свіжому оперенні пера мантії мають слабкий металевий бронзовий відблиск. Оперення низу темно-коричневе, з світліши-ми видовженими настрижневими плямами на дрібних перах. Пера гомілки темно-бурі. Боки й задня частина шиї голі, шкіра в цих місцях, як і восковиця, блакитнувато-сіра. Дзьоб бурувато-чорний, майже чорний на гребені, але із світло-бурим піддзьобком. Райдужна оболонка коричнева. Цівка бурувато-біла. Кігті чорні. Статевий диморфізм у забарвленні оперення відсутній. Ніздрі досить великі, широкі, заокруглені або дещо кутасті, іноді наближаються за формою до ромба. Дзьоб дуже масивний, високий, стиснутий з боків, з великим гачком і значними округлими виступами на ріжучих краях наддзьобка. Голова широка. Шия товста. Верхня частина шиї і голова вкриті пухом, який на потилиці довший, якщо не стертий. Комір із загострених, довгих, з розсуканими вершинами пер оточує середню частину шиї і спускається по її боках. При основі кожного крила є пучок видовжених пер, вершини яких спадають по боках вола. Вершини стернових пер часто бувають обтріпані — з голими гострими кінцями стрижнів. Пера гомілки видовжені, але «штани» невеликі. Цівка у верхній частині оперена спереду і з боків до половини. Ноги порівняно короткі, товсті й дуже масивні. Цівка трохи довша від середнього пальця без кігтя. Пальці довгі. Кігті порівняно короткі, тупі й мало зігнуті; кігті заднього, внутрішнього і середнього пальців завдовжки майже однакові.

Молодий птах. Помітний віковий диморфізм у забарвленні оперення. Молодий птах у першому річному вбранні значно темніший від дорослого і загалом чорно-бурий. Бурий колір помітніший на перах спини і покривних крила. Окремі ділянки пуху й партії пер, а саме на боках голови, горлі й волі, наближаються до чорного кольору. Махові й стернові пера чорні. На відміну від дорослих птахів, пера коміра довші, а колір їх такий самий темний, як і все оперення. Ноги світліші від ніг дорослих птахів. У всьому іншому від дорослого не відрізняється.

Спосіб життя

Гриф чорний живиться тільки трупами різних свійських і диких тварин, переважно великих. Відомо поїдання трупів собаки, кішки, косулі, оленя й різних свійських копитних тварин. Випадки нападу грифа на живих тварин в Україні не спостерігалися. При поїданні падла гриф віддає перевагу м'ясу, разом з яким їсть шкіру й шерсть. У невеликій кількості їсть і кістки. Як і всі некрофаги, багато п'є. Розшукує падло, невтомно і високо ширяючи великими кругами і користуючись, очевидно, дуже гострим зором. На падлі зустрічається іноді разом із сипом білоголовим. Наїдається на місці знаходження падла. Перенесення їжі в кігтях або дзьобі не спостерігалося, але в гніздах і під ними часто знаходились уламки кісток значних розмірів. Тривалий час може лишатися без їжі.

Розмноження

Пари птахів починають частіше зустрічатися біля гнізда уже в січні, але відбудова й ремонт старих гнізд звичайно помічаються в другій половині лютого. На тимчасове похолодання і випадання снігу птахи не звертають уваги. Гніздиться гриф чорний окремими парами, але в деяких місцевостях зустрічається відносно значна густота гніздових пар. Гніздові ділянки грифа невеликі. Гніздові пари, очевидно, постійні, бо тримаються біля гнізд не тільки в період розмноження і використовують одне гніздо по кілька років. Гніздовий консерватизм великий — гніздування на окремих, досить обмежених ділянках відомі протягом кількох десятиріч. Усі гнізда облаштовуються тільки на сосні кримській (Pinus laricio Poir., var. pallasiana Lamb.). Останні мають своєрідну будову плоскої верхівки із скупченими, схиленими на один бік, майже горизонтальними гілками; саме на них і будується гніздо, від чого воно виявляється зсунутим вбік щодо центрального стовбура дерева. Звичайно гнізда розміщуються або на південних кам'янистих, досить крутих схилах гір, або на ділянках, завжди добре освітлених сонцем під захистом сусідніх підвищень. Гнізда перебувають на висоті 5—14 м. Вибір для будування гнізд дерев, що ростуть на крутих схилах або над обривами, і розташування гнізда в найвищій точці дерева є, мабуть, пристосуванням для полегшення важкого зльоту великого грифа. Специфічне розміщення гнізд грифів дозволяє спостерігачеві без великих зусиль зблизька стежити за птахами у гнізді з вищої точки схилу, на якому знаходиться дерево з гніздом.

Нещодавно збудоване гніздо має діаметр загальний близько 1350, висоту близько 750 і діаметр лотка близько 650 мм. Такі гнізда відносно невеликі: вони значно менші від багатьох гнізд орлана-білохвоста. Багаторічні гнізда грифів часто досягають величезних розмірів: два з таких мали, за нашими вимірами, діаметр загальний 2130—2450, висоту 860—1010, діаметр лотка 500—540, глибину лотка 50—60 мм. Усе гніздо, крім лотка, будується з сухих товстих, як правило, позбавлених кори гілок сосни, дуба і ялівця деревовидного (Juniperus excelsa М. В.) діаметром близько 60 мм, та з коренів цих дерев. Гілки поблизу лотка дрібніші. Досить плоский, порівняно малий лоток складається з дрібних гілок, струхлявілих рослинних решток; вистелений він частинами сухих трав'янистих рослин або цілими рослинами, вирваними з корінням, деревною корою і корінцями, гноєм і шерстю тварин; часто в лотку ще бувають цілі або розтовчені пелетки самого грифа, його світло-сірий пух та великі й дрібні контурні пера. їх іноді досить багато, але вони, безумовно, з'яв-ляються внаслідок линяння птахів під час насиджування і не є будівельним матеріалом гнізда. Пізніше, після появи пташеняти, в гнізді, як правило, знаходяться залишки їжі — шматки падла, які приваблюють, між іншим, різних комах-некрофагів. Підстилку поповнюють протягом усього гніздового періоду, часто птахи приносять і свіжі зелені рослини. Гілки дерева, на якому знаходиться гніздо, краї його і ґрунт під ним бувають вкриті білими екскрементами.

Шлюбний політ спостерігається наприкінці лютого й у березні. У спостережуваному випадку парування відбулося при наявності в гнізді вже відкладеного яйця. Отже, починається воно, оче-видно, наприкінці лютого. Поява кладки в різні роки різна, розтягнута до місяця — від початку березня до початку квітня. Це залежить, можливо, частково від метеорологічних умов, а головне — від забезпечення птахів кормом. Насиджування кладки триває 55 діб. Насиджують обидва птахи. Напередодні появи пташеняти і в перші дні після цього самка сидить на гнізді надзвичайно вперто і злітає тільки тоді, коли людина починає лізти на дерево. Під час спеки самка, яка насиджує, часто дещо схиляється в гнізді набік і простягає по поверхні гнізда одне крило, що забезпечує їй найзручнішу позу. Помітивши людину, що наближається до дерева з гніздом, птах, пильно стежачи, припадає до лотка, витягнувши шию; така реакція припадання властива і пташенятам-підросткам. Пташенята з'являються з кінця квітня до кінця травня. Протягом принаймні першого місяця після їх появи батьки майже не залишають гнізда, підміняючи один одного в денні часи. Коли пташеня лишається одне, то видає іноді дзвінкий своєрідний писк. Поки пташеня мале, батьки захищають його від сонця і дощу своїми тілом і крильми. Старі птахи дуже прив'язані до свого гнізда і не покидають його, навіть при частому огляді людиною кладки й пташеняти. Відомий випадок, коли при загибелі одного птаха другий вигодував пташеня. Годують падлом, яке приносять у волі й відригують, причому пташеня встромляє свій дзьоб у дзьоб старого птаха; пташенятам-підросткам їжу відригають на край лотка; здебільшого її більше, ніж потребує пташеня.

У 2—2,5 місяця пташеня вже часто і подовгу лишається саме. Двомісячний молодий птах уже вкритий контурними перами в трубках, між ними ще лишається бурувато-сірий пух. Пізніше, неза-довго до вильоту з гнізда, він подовгу тримає крила розпущеними і махає ними. Покидають гніздо молоді птахи з другої половини серпня й у вересні у віці 3,5—4 місяці. Після вильоту ще довго лишається в районі гнізда, ночує в ньому, звичайно з одним із старих птахів, зрідка з обома. Значна кількість різних контурних пер у гнізді і під ним свідчить про те, що старі птахи у гніздовий період досить інтенсивно линяють, особливо у другій половині липня. Восени і взимку під час снігопадів у горах старі й молоді птахи тимчасово покидають гніздовий район і спускаються в передгір'я. Залітні птахи відмічені в різних областях України у різні пори року, що свідчить про випадковість їх появи. У з'ясуванні місць, звідки залетів птах, велику роль могло б відіграти кільцювання птахів кримської популяції, яке, на жаль, не провадилось.

Охорона

Основними загрозами для чорного грифа скорочення кормової бази (зокрема через зникнення традиційного тваринництва, зменшення кількості копитних та деградації біорізноманіття в горах Криму), зростання фактору неспокою з боку людини, зокрема через туристичну діяльність, пряме переслідування людиною (вбивство птахів мисливцями, викрадення з метою продажу, використання отруєних приманок та пасток). Для збереження виду необхідна підгодівля птахів, сувора охорона можливих місць гніздування, боротьба з торгівцями птахів та браконьєрами. Чорний гриф перебуває під захистом Червоного списку МСОП (статус – близький до загрозливого), Червоної книги України (статус – вразливий), Директиви ЄС про захист диких птахів, Бонської та Бернської конвенцій, та конвенції CITES.