Вид – Гуска гірська (Eulabeia іndica) Рід – Гірська гуска (Eulabeia) Родина – Качкові (Anatidae) Ряд – Гусеподібні (Anseriformes)

Середовище існування

 Гуска гірська гніздиться в горах Центральної Азії на висоті 1000 - 5000 м. Зимує в Індії, в низинних, заболочених місцевостях. В Україні рідкісний залітний птах, реєструвавсь на Одещині; можливо, особини, які втекли з неволі. У гірському ландшафті біотоп виду становлять різноманітні високогірні водойми - озера, річки, відкриті купинясті болота у витоках річок і струмків з наявними поблизу них скелями або великими урвищами. На високогірних плоскогір'ях відкриті рівнинні прісноводні або солонуватоводні водойми, болота і річки з островами на них або з високими деревами на берегах.  

Опис

Довжина тіла – 70 - 85 см
Розмах крил – 142 - 167 см
Вага – 2,0 - 3,2 кг

Дорослий птах сірий; голова біла, з двома чорно-бурими поперечними смугами на тім’ї й потилиці; шия темно-бура, з білими смугами на боках; задня частина черева і підхвістя білі; першорядні махові пера сірі, з чорно-бурою верхівкою, другорядні - цілком чорно-бурі; стернові пера сірі, з білою верхівкою; дзьоб і ноги жовті. У молодих птахів темних поперечних смуг на голові немає; потилиця цілком темно-бура.

Спосіб життя

По суті гірські гуси є наземними птахами, оскільки велику частину свого життя проводять на землі. Але в той же час вони абсолютно вільно почуваються на воді, і саме на ній у багатьох випадках шукають порятунку. Основною харчового раціону гірських гусей є наземні рослини, що здобуваються ними на берегах різноманітних водойм або ж на віддалі від них. У великій кількості вони споживають злаки і осоки з прибережних лук, поїдають насіння злаків і бобових, на зимівлях живляться врунами хлібних злаків. Крім цього, їх часто можна зустріти на узбережжях водойм біля смуги прибою, де вони, перевертаючи наноси, проїдають водорості, різних ракоподібних та інших безхребетних.

Розмноження

Спершу після прильоту на місця гніздування гірські гуси тримаються невеликими групами або зграйками чисельністю до 20 особин. Через деякий час спостерігається в гніздових місцях розбивка на пари, а разом з тим і повітряні ігри, що полягають в тому, що - самець на льоту мчить за самкою, перевертаючись при цьому в повітрі. Гніздиться колоніями або невеликими в 3-5-7 гнізд, розташованих неподалік одне від іншого, або ж досить великими. Гнізда облаштовуються на скелях, на високих деревах чи на землі на островах, поблизу берегів водойм або на відкритих заболочених просторах. На скелях гнізда розташовуються на виступах одне неподалік від іншого. Гнізда на деревах, зводяться на висоті 4-6 м від землі. Іноді гірських гусей зводять своє житло біля гнізда канюка. Гнізда на деревах і на скелях споруджуються з тонких гілок, мають неглибокий лоток і вирізняються недбалістю споруди.

Гнізда, розташовані на сухих болотах, становлять заглибину в моху, вистелену сухими залишками рослин і рясно вкриту пухом. На вологих болотах гніздо виглядають як купу моху, перемішана із стеблами злаків, з великою кількістю пуху в лотку і на краях гнізда. Кладка складається з 4-8, частіше 4-6, білих з матовим відтінком і шорсткою шкаралупою яєць. Часто молоді гуски підкладають свої яйця в гнізда своїх батьків. Пташенята вилуплюються через 32-34 дня. Біля виводку весь час перебувають і самець і самка. У разі небезпеки батьки переводять пташенят на воду, і сім'я відпливає в недоступне місце. Зазвичай стадо пасеться на сухопутті, але, помітивши небезпеку, всі гуси кидаються до водойми і швидко відпливають подалі від берега.

Гуска гірська перебуває під захистом Бонської конвенції та рядку червоних книг азійських країн. Страждає від браконьєрства, господарчої та реакційної діяльності людини.