Вид – Канюк степовий (Buteo Rufinus) Рід – Канюк (Buteo) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Середовищами існування степового канюка є гористі та відкриті ландшафти, а також степи і напівпустелі. При достатку здобичі він може гніздитися навіть у справжніх пустелях. У цілому, необхідною умовою для його присутності є відкриті простори для полювання, а також відповідні місця для гніздування. Такі місця можуть бути розташовані до висоти 2700 м над рівнем моря. Ареал степового канюка простягається Середземноморським регіоном, зокрема в Північній Африці, в Греції, Туреччині, а також на Кавказі, на Аравійському півострові, в Середній Азії. В Україні цей вид трапляється у лісостеповій, степовій смугах і Криму. Окремі пари гніздяться в лісовій смузі.

Опис

Довжина тіла – 500– 650 мм
Розмах крил – 1260–1550 мм
Вага – близько 1,5 кг

У забарвленні оперення канюків степових дуже велика індивідуальна мінливість. Серед численних варіантів можна досить приблизно виділити два типи забарвлення — темний і світлий. Оперення птахів темного типу (трапляється зрідка) однотонно темно-буре або з домішкою вохристих і рудуватих кольорів. Хвіст однотонно сірувато-бурий або з темними поперечними смугами. Оперення птахів світлого типу білувато-вохристе зверху і знизу, але світлі пера голови, шиї, грудей та боків мають темні настрижневі плями, спина і покривні крила бурі з світлими облямівками. Махові пера темно-бурі, першорядні при основі білі. Надхвістя руде. Хвіст вохристий, рудувато-вохристий або рудий з яскравішою і темнішою вершиною або з бурими поперечними смугами, а може бути без смуг і однотонний. Часто внутрішні опахала стернових пер від основи частково білі. Черево вохристе, з тьмяними поперечними бурими або рудуватими плямами. «Штани» темніші від іншого оперення низу — вохристо- або рудувато-бурі з поперечними смугами. Окремі особини мають винятково світле забарвлення оперення, особливо нижньої частини тіла. Трапляються екземпляри з відмінним забарвленням оперення; воно здебільшого вохристо-руде з бурими плямами на перах мантії, боків і черева, темніше зверху і світліше знизу. Визначити за забарвленням оперення самців і самок не можна. Райдужна оболонка жовтувато-бура або коричнева. Дзьоб чорний, при основі блакитнувато-темно-сірий. Кігті чорні. Восковиця, розріз рота і ноги світло-жовті. Молодий птах темної варіації за забарвленням оперення майже не відрізняється від дорослого.

Спосіб життя

Більшу частину здобичі степового канюка складають невеликі ссавці. Типовою здобиччю є полівки, хом'яки і ховрахи. Канюк степовий полює також на плазунів, земноводних і комах, наприклад саранових. У зимовий час, коли таку поживу дістати важко, птах не гребує й падлом. канюк степовий розшукує здобич, ширяючи кругами, і нападає на тварин з повітря або вистежує їх, сидячи на землі на підвищенні. Добре ходить, може бігати.

Розмноження

Гніздиться на узліссях байрачних та штучних лісів, у старих лісосмугах, рідше на поодиноких деревах і опорах ЛЕП, в Криму — на вапнякових урвищах і скелях. З’являється на гніздових ділянках у березні — на початку квітня. На деревах гнізда будує у верхньому розгалуженні стовбура або на бічних гілках (4–20 м від землі). У кладці 2–5 яєць, які відкладаються наприкінці березня — на початку квітня. Насиджування триває біля 40 діб. Пташенята залишають гніздо наприкінці червня — на початку липня. Під час міграцій трапляється майже на усій території України. Мігрує переважно поодинці. Невелика частина популяції зимує на пд. України.

Охорона

Основні причини падіння чисельності канюка степового є розорювання цілинних земель (ХІХ–ХХ ст.), злочинний спланований відстріл хижих птахів у 1950–1969 роках, та скорочення кормової бази (в наслідок не відповідного екологічним принципам сільського господарства). Для збереження виду необхідне пов’язане з відновленням кормової бази (сліпаки, дрібні мишоподібні гризуни), збереження гніздопридатних угідь (байрачних лісів, стиглих лісосмуг), суворими покаранням за відстріл хижих птахів. Канюка степового включено до Червоної книги України (статус - рідкісний), Конвенції CITES, Боннської та Бернської конвенцій.