1. Загальна характеристика та географічні особливості регіону

Міграції птахів тісно пов’язані з умовами середовища, які в комплексі діють на них під час перельоту. Території, через які мігрують птахи, мають забезпечувати їх кормом з одного боку і створювати захисні умови – з іншого. Західна Україна та Львівщина зокрема, з огляду на зручне географічне положення і значну різноманітність природних умов є важливим регіоном для поселення багатьох видів птахів та їхніх міграцій. Її територія вкрита густою мережею річок басейнів Дністра та Західного Бугу, що дуже важливо для формування міграційних шляхів гідрофільних та багатьох як не горобцеподібних, так і горобцеподібних птахів. Через захід України, як і Львів у тому числі, проходить Головний європейський вододіл, що має особливе значення для формування міграційних шляхів та сезонних міграцій.

В географічному плані Львівщина розташована в межах Подільської височини, Прикарпаття та Українських Карпат. Подільська височина піднята до 350–400 м н.р.м, має вигляд глибоко розчленованої рівнини. Простягається на 500 км в довжину i на 150 км в ширину, в межах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Хмельницької областей. На північному заході обривається крутим уступом до Малого Полісся, на північному сходi її межа з Придніпровською височиною проходить по долині Південного Бугу. На південному заході по долині Днiстра межує з Прикарпаттям. Височина має нахил на південь i південний схід. Характерне поєднання плоских межиріч i глибоких каньйоноподiбних долин. В рельєфі чітко виділяють окремі масиви – Гологори, Вороняки, Кременецькi гори, Опiлля та смуга Товтр. Пiвнiчно-захiдним продовженням Подільської височини є Розточчя. Прикарпаття – система горбистих височин i плоских низовин розташованих мiж Карпатами i Подільською височиною. Становить собою порівняно вузьку (25–40 км) смугу, яка простягається вiд Сян-Днiстровського межиріччя до Буковинського передгір’я. Українські Карпати - складають частину Східних Карпат i знаходяться в межах Львівської, Івано-франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. У структурному вiдношеннi вони належать Карпатській складчастій системі. Це середньовисокi гори зі звичайною висотою 1000 м. н.р.м.

У межах України виділено декілька зон, які відіграють важливу роль у підтриманні життєдіяльності птахів, що мігрують. До однієї з таких зон належить і територія заходу України зі значними площами Полісся та долинами річок Прип’яті й Дністра, де проходять важливі міграційні шляхи. Тут найпотужніші міграційні шляхи – схід-захід, північний схід-південний захід, північний захід-південний схід.

Львівський аеропорт знаходиться у лісовій природній зоні, біля головного Європейського вододілу, що проходить по території Розточчя і розділяє між собою басейни Чорного та Балтійського морів. Аеропорт прилягає до міста Львів з південно-західної сторони. Злітно-посадкова смуга аеродрому орієнтована у північно-західному – південно-східному напрямку. Лісистість даної території становить біля 18%. У 15-ти кілометрову зону аеропорту входять біля 60 сільських населених пунктів. Майже половину даної території займають сільськогосподарські угіддя, садки та луки. Решта ділянок – слабо горбиста місцевість з багатьма малими річками, меліоративними каналами, ставками і болотами.



2. Часова характеристика міграційних переміщень на Львівщині та в межах аеродрому «Львів».

Весняні міграції починаються головним чином на початку березня і тривають до середини травня. Виключення становлять роки з теплими зимами і ранньою весною, коли весняна міграція починається у середині – наприкінці лютого. Пік міграції спостерігається у квітні. Слід відмітити, що весняні міграції знаходяться у значній залежності від становлення весняної погоди. Не рідко, спостерігаються зворотні процеси, коли у квітні настає похолодання, для частини видів птахів характерні так звані «зворотні» міграції, коли птахи знову летять або відкочовують у більш південні райони. Це зокрема характерно для: лелеки білого (Ciconia ciconia), чайки (Vanellus vanellus), ластівок сільської (Hirundo rustica) та міської (Delichon urbica), жайворонка польового (Alauda arvensis). Осінні перельоти починаються у ІІІ декаді липня і тривають майже до кінця листопада. Найінтенсивніший осінній проліт спостерігається з кінця серпня до середини жовтня.

Приклади ходу міграцій деяких характерних видів (груп) птахів нашої території, які можуть знаходитися в межах аеропорту «Львів» наведені нижче. Характер і терміни весняної міграції сірих чапель (Ardea cinerea) залежать від метеоумов. Перші особини яких з’являються з кінця лютого – початку березня і до першої декади квітня (у середньому 16.03). На другу декаду квітня припадає масовий приліт і проліт виду. Під час весняної міграції птахи летять поодинці або малими зграями (по кілька особин). Часто цей проліт відбувається вночі, про що свідчить ранкова поява сірих чапель у місцях, де їх не було під час спостережень проведених днем раніше. Тривалість весняної міграції також залежить від погодних умов. Як правило, наприкінці квітня – початку травня вона закінчується і птахи приступають до розмноження.

У червні – липні у сірих чапель спостерігаються післягніздові кочівлі. Вони притаманні в основному молодим птахам, які постійно кочують неподалік місць гніздування у пошуках корму. Справжня осіння міграція починається наприкінці липня, і триває протягом серпня – жовтня. У цей час птахи летять зграями по кілька десятків особин у південному та південно-західному напрямках, рідше – західному. Осінній міграції характерна більша чисельність птахів у зграях і висота прольоту до 100 м. Часто такий проліт, особливо у темну частину доби, супроводжується вокалізацією (окриками). Для осінніх міграцій сірої чаплі характерними є зупинки птахів для накопичення жирових запасів необхідних для наступного перельоту. Птахи, здатні зупинятися на кілька днів (або до одного – двох тижнів) на різного роду ставах, відстійниках і озерах, де активно годуються. При цьому на день зграї розпорошуються, а на ніч, як правило, злітаються на спільне місце ночівлі, яким слугують заломи очеретів чи глухий, малодоступний куточок на мілководді. Ночівлі можуть бути моно- і полівидовими. Поруч із сірою чаплею на місця ночівлі можуть прилітати і чепури (Egretta sp.), а іноді разом із сірими можна спостерігати й рудих чапель (Ardea purpurea). Останні сірі чаплі відлітають в середині-кінці жовтня, а найпізніші спостереження датуються початком листопада.

Лелека білий (Сiconia ciconia) прилітає на місця гніздування, в околицях Львова у другій – третій декадах березня. Весною птахи летять невеликими зграями, по кілька десятків особин і майже ніде не затримуються, до прильоту на місця гніздування.

Баклан великий (Phalacrocorax carbo) в околицях Львова не регулярний мігрант. Птахів цього виду, які летять у північно-східному напрямку, спорадично можна спостерігати у ранковий час (до 9 години) на висотах біля 100 м.

Гусеподібні, головним чином качки: крижні (Anas platyrhynchos), чирки більша (Anas querquedula) та менша (Anas crecca), попелюхи (Aythya ferina)) та гуси (сірі (Anser anser) та білолобі (Anser albifrons), рідше гуменники (Anser fabalis)), пролітають в межах Львова по північно-західній окраїні. Частина качок, зокрема крижні, гніздяться у всіх можливих місцях міста та здійснюють свої польоти над жилими районами, навіть там, де немає водойм упродовж цілої доби. Хоч активніше це роблять у ранкові та вечірні години.

Гуси сірі, як і качки, активно мігрують через відмічену територію наприкінці березня – початку квітня. Білолобі гуси відмічені нами на північно-західній околиці Львова на початку квітня. Птахи летять в обідню пору зграями від кількох десятків, до кількох сотень, у західному напрямку на висотах до 70 м. Журавлеподібні, зокрема журавель сірий (Grus grus), здійснює свої міграції на північно-західній околиці Львова. Птахи летять моновидовими зграями переважно у ранковий, вечірній час та вночі. Весняна міграція відбувається у другій половині березня – квітні, а осіння – у вересні – жовтні.

Деркачі (Crex crex), нічні мігранти, які прилітають в околиці Львова на початку травня.

На сьогодні, вважають, що більшість мігрантів території України мають широкий фронт прольоту, але останній проходить не всюди рівномірно, а головним чином вздовж екологічних русел, або, в екологічно сприятливих місцях. Тому міграцію хижих птахів можна спостерігати на всій території України. Однак її інтенсивність відрізняється у різних регіонах та в окремих місцях. На заході України є два основні пролітні шляхи ? Карпатський і Західний.

Звуження фронту міграції обумовлене ландшафтними чи погодно-кліматичними бар’єрами. На заході України виділяють кілька точок звуження міграційних потоків. Це зокрема околиці м. Жовква, де відбувається звуження поліських лісових масивів, які переходять у вигляді перешийку в ліси Розточчя.

В межах нашої ділянки, канюк (Buteo buteo) звичайний починає весняну міграцію у кінці лютого – на початку березня. Вона проходить переважно швидко і у вигляді моно видових зграй. Летять канюки малими зграями, по кілька особин, на північно-західній окраїні міста. Пік прольоту припадає на другу декаду березня. У м’які (ранні) весни спостерігається приліт канюків ще у першій половині лютого. Осіння міграція залежить від строків настання перших заморозків, і коливається в межах вересня-листопада. Вона має більш розтягнуті терміни і полівидовий склад зграй. Їй характерні три піки, два – малі у другій та третій декадах вересня, і основний – у другій декаді жовтня.

Час та тривалість міграції чайок (Vanellus vanellus) тісно пов’язані з кліматичними факторами, особливо весною. Середні терміни весняного прильоту у західних областях України припадають на 8-18 березня. Весняним міграціям характерні невеликі за розміром зграї птахів, часто моновидові, і досить швидкий генералізований проліт з одним піком, що припадає на 21-25 березня. Домінуючим напрямком весняної міграції є східний, куди летять 76,5% птахів. У південно-східному напрямку рухається 11,1% птахів, у північно-східному – 4,8%, а за іншими – летить менше 4%.

Чайкам характерні літні міграції, які здійснюють переважно молоді птахи з ранніх виводків. Під час цих міграцій птахи летять у західному та південно-західному напрямках на малiй висотi (до 45 м, а частiше 12-17 м). Добовий пiк такої мiграцiї, вiдносно весняної, змiщений (переважно зграї спостерiгаються в період з 11год. 30 хв. до 14 год. 30 хв.) Чисельно, зграї під час цiєї мiграцiї подiбнi i навiть ще малочисельнiшi, нiж весною. Рідко у зграї потрапляють птахи віком старші одного року, швидше всього ті, які через загибель гнізда з кладкою або пташенятами, припинили у цьому році процес розмноження. Найінтенсивніше протягом доби проліт чайок відбувається у ранкові години, 70-75% птахів спостерігаються між 1 та 4 годинами після сходу сонця.

Осінні міграції характеризуються чисельними зграями (по 200, 300, 400 особин, а iнколи більше) і розтягнутими термінами прольоту: останніх чайок можна спостерігати у кінці листопада чи на початку грудня. Зграї в цей час часто полівидові. Для чайок спостерiгаються два великi (основнi) і один малий пiки прольоту, якi припадають на середину липня – початок серпня, середину серпня – початок вересня i середину вересня. Пiд час основних пiкiв пролiтає бiля 90% всiх птахiв, що здiйснюють мiграцiю. Середня багаторiчна дата прольоту чайок на дослiджуванiй територiї вiдповiдає 2 декадi серпня. Пролiт чайки проходить в темну i у свiтлу частину доби, але вдень бiльш iнтенсивно. Зранку i в другiй половинi дня птахи зупиняються на вiдпочинок та годівлю.

Мартини звичайний та жовтоногий (Larus ridibundus, Larus cachinans) прилітають в межі нашої території наприкінці лютого – у березні. Масовий проліт відбувається у другій половині березня – на початку квітня. Останні зграї мартинів жовтоногих спостерігали наприкінці листопада.

Основна маса жайворонків польових (Alauda arvensis) весною мігрують у другій декаді березня, хоч початок їхньої міграції припадає да кінець лютого-початок березня. В особливо теплі (м’які) зими вони прилітають у середині, чи й на початку лютого. Восени жайворонки польові масовий проліт здійснюють з другої декаді вересня до другої декади жовтня.

Ластівка сільська (Hirundo rustica), які один із масових мігрантів, які здійснюють колективні перельоти, прилітає на досліджувану територію у середині квітня. До кінця цього місяця відбувається масова міграція виду. Відліт ластівки сільської розпочинається у другій декаді серпня і триває до початку жовтня. У другій декаді вересня цей вид закінчує свої масові переміщення, початок яких припадає на кінець серпня – початок вересня.

Плиска жовта (Motacilla flava) – найчисельніший представник родини плискових у рівнинних лучних екосистемах заходу України. Для жовтої плиски характерний дещо розтягнутий термін осінньої міграції. Початок переміщень виду в різних місцях характеризується збільшенням чисельності особин і формуванням в денний час зграйок. На Львівщині, за нашими даними, проліт триває з середини липня до кінця вересня. Літньо-осіння міграція плисок характеризується постійним зростанням чисельності птахів і має три піки: в межах 10-13, 18-22 та 25-28 серпня. Дуже активними плиски є ввечері, коли летять в пошуках місць колективної ночівлі. Приліт шпаків (Sturnus vulgaris) в межі міста Львова відбувається у другій декаді березня. Масовий проліт шпаків спостерігається з третьої декади березня до початку квітня. Птахи під час цієї міграції летять моновидовими зграями, які налічують по кілька десятків особин птахів. Для шпаків характерні післягніздові кочівлі, які характеризуються об’єднанням виводків молодих та частини дорослих птахів. У цей час птахи переміщаються над відкритими ландшафтами у пошуках корму та збираються у густих заростях чагарників чи очеретів на спільні ночівлі. Осінній відліт шпаків починається з вересня і триває до кінця жовтня. Масовий відліт їх припадає на середину вересня, коли птахи моновидовими згаями, які налічують від кількох до десятків тисяч птахів активно годуються на полях та пасовищах і влаштовують спільні ночівлі у заростях очеретів, що викликає початок добових міграцій. Під час останніх спостерігається переліт птахів з місць ночівлі (від озер і ставів) – зранку, у відриті ландшафти, а ввечері – зворотній процес.

Масовий приліт дроздів відбувається у березні – квітні. На нашій території в час міграцій відмічені: чикотень (Turdus pilaris), дрізд співочий (Turdus philomelos), дрізд-омелюх (Turdus viscivorus) та білобровий дрізд (Turdus iliacus). Усі види летять змішаними зграями, які налічують по кілька десятків особин. Осінній відліт дроздів починається у вересні і триває до кінця жовтня, хоч деякі види можуть затримувати на довше або й зимувати. Представники родини воронових також здійснюють сезонні міграції та кочівлі в межах досліджуваної ділянки. Зокрема, виражені перельоти характерні для граків (Corvus frugilegus) та сорок (Pica pica), а кочівлі та інвазії для сойок (Garrulus glandarius).

Приліт граків відбувається наприкінці лютого – початку березня, хоч у м’які зими ці птахи в наших умовах зимують. Під час міграції граки летять полівидовими зграями, часто з іншими видами родини воронових. Осінній відліт відмічений після настання морозів та утворення стійкого снігового покриву, найчастіше у грудні. Для сороки, в осінньо-зимовий період характерні добові міграції, як пристосування до спільних масових ночівель. Вдень, птахи цього виду розлітаються в межах та за межами населених пунктів, а на ввечері злітаються на окраїні міст та сіл, де є значні зарості верболозів для спільної ночівлі.

Сойки місцевої популяції здійснюють цілком виражені сезонні міграції, які характеризуються не численними зграями, що летять широким фронтом або дуже розтягнуто. Переважна більшість птахів цього виду в час міграції тісно пов’язані з мішаними та листяними лісами, в яких перевагу віддають тим, де є дубові насадження. Крім міграцій, сойки, у роки з неврожаєм дуба можуть здійснювати інвазії, тобто великими зграями переміщатися у райони з достатньою кількістю корму, що й спостерігається в окремі роки на нашій території. Птахи північних популяцій масово прилітають у наші ліси.



3. Просторова характеристика міграційних переміщень.

Як і у всій Україні, на території аеропорту «Львів» виділяють два взаємопротилежних напрямки міграцій птахів. Навесні більшість птахів летять у північному, північно-східному напрямку, а восени – у південному та південно-західному. На даній території важко виділити окремі, добре виражені міграційні потоки (русла). Практично усі мігранти летять широким фронтом, оскільки цьому сприяє висока мозаїчність біотопів. Деякі птахи використовують для міграції русло Дністра. Окремі види облітають Карпати через країни Західної Європи, інші через узбережжя Чорного моря. Крім направлених перельотів птахів – міграцій, на даній території відмічені й кочівлі та інвазії птахів. Кочівлі, на відміну від міграцій не мають виражених напрямків прольоту і відбуваються пізно восени та взимку. Вони притаманні осілим та спорадично зимуючим видам. Інвазіїї – відбуваються сезонно, і характерні для осінніх та зимових місяців, коли відбувається вторгнення великої кількості птахів північних популяцій на нашу територію, з метою добування доступного корму.

На території аеропорту «Львів», як і на всій території України міграції птахів відбуваються і в широтному, і в меридіональному напрямках. А якщо бути точнішим, то у різних напрямках, не залежно від осей географічних координат, але усі вони мають характерні пріоритети (переважаючі напрями) і залежать від виду птаха та його біології.

Весна. Лелекоподібні, зокрема лелека білий та чорний (Ciconia nigra) переміщаються на нашій території зграями по кілька десятків особин або ж парами. Переважаючий напрям руху східний та північно-східний.

Весною, на початку квітня, гуси в околицях Львова летять у північному, північно-східному та східному напрямках. Качки в той же час найчастіше обирають південно-східний напрям прольоту.

Журавлеподібні, зокрема журавель сірий під час весняної міграції притримується східного та південного напрямків прольоту, дуже рідко птахи летять строго на північ.

У соколоподібних, зокрема канюка звичайного, осоїда (Pernis apivorus), лунів очеретяного (Circus aeruginosus) та лучного (Circus pygargus), домінуючим напрямком весняної міграції є східний; незначна частина птахів летять у південно- та північно-східному напрямках. За нашими спостереженнями канюк звичайний мігрує весною у північно-східному та східному напрямках.

Загальний напрямок весняної мiграцiї чайки – північно-східний, хоч при цьому постійно проявляються й інші локальні напрямки прольоту. Птахи, якi прилітають на територію України iз заходу, прямують в пiвнiчно-пiвнiчно-схiдному напрямку, а ті, що прилітають з боку Чернівецької області i частково Вінницької (з півдня), переважно – у північному та північно-західному. Для чайки характерне явище “обльоту“ Карпат. Їх приліт у Прикарпаття (Івано-Франківська та частково Чернівецька області) часто відбувається раніше, ніж в Закарпатську область.

Мартин звичайний під час весняної міграції притримується південного, східного та південно-східного напрямів прольоту, а жовтоногий – східного, північно- та південно-східного. В час здійснення добових міграцій – напрямки ранкового (до 10 години) та вечірнього (після 17 години) перельотів строго протилежні. Найчастіше вони проявляються як північно-східний та східний і південно-західний та західний – відповідно. Під час добових міграцій, переважаючим напрямком ранкового прольоту є східний – північно-східний, а вечірнього – західний.

Шпаки – весною переміщаються у північному та північно-східному напрямках.

Представники воронових – граки, здійснюють свої міграції у північному, північно-східному та південно-східному напрямах.

Осінь. Значна частина наших лелекоподібних, зокрема чаплі, лелеки, бугаї летять зграями по кілька десятків особин у південному та південно-західному напрямках, рідше – західному.

Гуси і качки у цей час притримуються західного напряму перельоту. Хоч їх міграційні шляхи тісно пов’язані з наявністю водних артерій та різного роду водойм (включаючи штучні).

У канюка звичайного восени переважає південно-західний напрям міграції, хоч проявляються й інші.

Журавлі сірі осінню летять головним чином у південному, південно-західному та рідше у південно-східному напрямках.

Чайки з території Західної України зимують у Північно-Західній Європі, куди летять Північно-західним пролітним шляхом, рухаючись з територій гніздування у західному та північно-західному напрямках за азимутами від 230 до 270о. Таким чином, птахи цієї частини популяції, ймовірно, оминають гірські системи Європи, здійснюючи перельоти численними долинами річок басейнів Балтійського та Північного морів. Інші птахи, котрі гніздяться в центральній, східній та південній частинах України, для зимівлі обирають Південну Європу, а саме Італію та Грецію, здійснюючи свої міграції Південно-західним пролітним шляхом, який також, ймовірно, пролягає між гірськими системами Карпат і долинами Тиси та Дунаю.

Осіння міграція плисок розпочинається у першій половині серпня і триває до кінця вересня. Пік міграції припадає на другу-третю декаду серпня. Птахи летять малими зграями, але при цьому у вечірні години збираються в очеретяних заростях на спільні ночівлі, які можуть налічувати до кількох тисяч особин. Шпаки в час осінньої міграції летять дуже великими зграями, які налічують від сотень до кількох десятків тисяч особин. Вдень птахи переміщаються невеликими групами над відкритими просторами чи по узліссях, а ввечері об’єднуються у великі зграї й летять до місця спільної ночівлі, найчастіше це зарості очеретів на ріці, озері чи ставку. Для осінньої міграції шпаків характерний західний та південно-західний напрям прольоту.

Воронові, зокрема граки, восени летять у західному та південно-західному напрямах. Їм характерний проліт чисельними зграями (переважно по кілька десятків чи сотень особин) та облаштування спільних масових місць ночівлі. Останні влаштовують птахи переважно на околиці, або ж у населеному пункті.



4. Динаміка міграції протягом доби.

Динаміка прольоту птахів протягом доби залежить від біології виду мігранта, забезпеченості кормом на даній території, погодних умов. Деякі види здійснюють міграційні переміщення лише вночі, а інші – тільки вдень. Проте, інтенсивність прольоту птахів протягом доби є різною. Аналізуючи усіх мігрантів даної території можна виділити два піки добової активності перельотів – години сутінок та ніч, в темну пору доби та ранішні й вечірні години, у світлу пору доби. Хоч за літературними даними і нашими спостереженнями можна стверджувати, що найвищою інтенсивність міграції є у перші кілька годин після сходу сонця, що пов’язане з посадкою та зльотом (зупинкою і стартом перельоту) окремих видів птахів.

Найвища добова інтенсивність прольоту у більшості представників лелекоподібних припадає на нічні години (за виключення лелек, які мігрують вдень). Нами зареєстровано проліт бугаїв та кваків на окраїні Львова в ранішні години (з 6 до 7 год.).

На початку квітня підвищена інтенсивність міграції гусей, в межах Львова, спостерігається у першій (між 7 та 11 год.) та в другій половинах дня (між 16 та 19 год.). У той же час качкам притаманний більш ранішній проліт – до 11 години.

Інтенсивність видимої міграції канюка звичайного, як весною так осінню, має два піки протягом доби. Максимальний припадає на ранковий час – 10-12 години, та дещо слабший після обіду – 15-18 години, проте поодинокі особини виду і невеликі зграї летять протягом усього дня.

Підвищена інтенсивність весняної міграції журавля сірого спостерігається у передвечірній час (після 17 год.), хоч окремі зграї можуть перелітати в обідню пору та зранку.

Найінтенсивніше протягом доби проліт чайок відбувається у ранкові години, 70-75% птахів спостерігаються між 1 та 4 годинами після сходу сонця. Проте, проліт чайки проходить в темну i у світлу частину доби, але у світлу більш інтенсивно. Зранку i в другій половині дня птахи зупиняються на відпочинок та годівлю. Хоч іноді, в межах Львова, спостерігаються мігруючі зграї чайок і в другій половині дня, зокрема в межах 15-19 годин. Для літніх міграцій чайки добовий пік, відносно весняної, зміщений (переважно зграї спостерігаються в період з 11 год. 30 хв. до 14 год. 30 хв.)

Мартини – під час весняної міграції мають найвищу інтенсивність прольоту у першій половині доби (до 12 год.), хоч значна їх кількість може пролітати й пізніше (зокрема, після 17 год.). Для мартинів характерні прояви добових міграцій.

Дослідження добової активності міграції плиски жовтої показали, що у пердвечірні години птахи зграями злітаються на місця масових ночівель, а зранку (6-7 год.) розпорошеними групами покидають їх.

Весняна міграція шпаків вирізняється слабким проявом, оскільки птахи мігрують парами або малими групами, які зупиняються у місцях придатних для гніздування. Проліт птахів відбувається упродовж цілого світлового дня.

У воронових, найвища інтенсивність весняної міграції виражена у граків і припадає на першу половину дня (до 13 год.). Слабше виражена вона у сойок, які летять протягом всього дня. Для сорок характерні добові міграції, які відбуваються у напрямку придатних для цього місць.

5. Висотна характеристика міграцій

Усі птахи – мігранти даної території, використовують для перельоту висоти до 1000 м, хоч є відомості – до 4000 м. Висота прольоту птахів сильно залежить від погодних умов – опадів, атмосферного тиску, сили і напрямку вітру. Проте, за нашими спостереженнями, найбільш використовуваними висотами прольоту над досліджуваною територією є висоти в діапазоні 40-150 м. При попутних вітрах, як правило висота міграцій зростає, і навпаки – при зустрічних. Зростання висоти міграції спостерігається і при незначній швидкості вітру, у той час, коли при її зростанні – висота прольоту знижується.

Осінній міграції лелекоподібних характерні чисельніші зграї, у порівняні з весняними, а висота прольоту варіює від 100 до 200 м.

Наприкінці березня – початку квітня гуси в межах Львова летять на висотах біля 200 м, а качок спостерігали й вище – до 300 м.

Як для весняної, так і для осінньої міграції канюка звичайного характерні висоти прольоту від 25 до 250 м, рідше вище (до 400 м).

Весняній міграції журавля сірого також характерні висоти біля 200 м. Виключення становлять представники родини пастушкових, зокрема деркач, який мігрує у приземному шарі або переміщається пішки.

Зграї чайок весною, за нашими даними, над вiдкритим ландшафтом летять на висоті до 300 м, причому основна маса птахiв (66,4 %) летить на висотах вiд 15 до 40 м. Очевидно саме така висота прольоту є найбiльш зручною для чайок, що мігрують над такими біотопами. Під час літніх міграцій чайки летять на малiй висотi – до 45 м, а частiше 12-17 м. Восени ж чайки летять на подібних висотах, як і весною, але перевагу надають – до 100 м.

Мартини звичайні весною переважно летять на висотах 100-150 м, у той час як мартини жовтоногі – біля 200 м. Під час добових переміщень мартини користуються переважно однаковими висотами, які становлять від 100 до 200 м.

Шпаки летять на висотах до 100 м, інколи восени висота мігруючих зграй збільшується до 200 м, рідко більше.

Воронові, зокрема граки, під час весняної та осінньої міграцій летять переважно на висотах до 200 м, при чому у їх зграях часто спостерігаються галки (Corvus monedula) та ворони сірі (Corvus cornix).

Лисачук Тарас
інженер з авіаційної
орнітології аеропорту ЛЬВІВ