Вид – Куріпка біла (Lagopus Lagopus) Рід – Біла куріпка (Lagopus) Родина – Тетерукові (Tetraonidae) Ряд – Куроподібні (Galliformes)

Середовище існування

Біла куріпка поширена в північній частині Євразії і Північної Америки. Для цих географічних широт характерні довгі, морозні і багатосніжні зими. Місця гніздування куріпок зазвичай розташовані в заростях вересу і на мохових болотах, що утворилися в безстічних заглибленнях рельєфу. На тамтешніх кислих ґрунтах ростуть тільки мохи, осока, росянки і дрібні чагарники в яких куріпки відчувають себе як вдома. Ще в 30-х років ХХ ст. південна межа ареалу білої куріпки проходила неподалік кордону Білорусі та України, однак нині ареал зсунувсь далеко на північ Білорусі, подібні процеси відбувають з ареалом даного виду на території Росії. Достовірних даних про знаходження білої куріпки в України немає, однак за останнє століття траплялись повідомлення про зальоти цього виду під час зимових кочівель на північ Чернігівщини, Сумщини та Житомирщини. Викопні рештки білих куріпок відомі з четвертинних відкладів з Канева, Новгород-Сіверського та Кримську області.

Опис

Довжина тіла – 37—42 см
Маса – 550-700 г
Розмах крил – 55 – 66 см
Тривалість життя – до 8 років

Серед решти куроподібних біла куріпка вирізняється яскраво вираженим сезонним диморфізмом: її забарвлення різне в залежності від пори року. Зимове оперення у неї біле, за винятком чорних зовнішніх хвостових пір'їн, з густо опереними ногами. Навесні, в період парування, в самців голова і шия набувають цегляно-коричневого кольору, що різко контрастує з білим тулубом. Влітку і восени самець і самка мають однакове рудо-буре або строкате забарвлення (сіре з різними поперечними хвилями, темними плямами і смугами). Махові пера білі; ноги і черево білі або жовтувато-білі. Самка трохи менше самця, світліша за нього і раніше його змінює забарвлення.

Спосіб життя

Білі куріпки - територіальні птахи, з денним способом життя. Ніч вони проводять в надійному укритті серед купин низькорослої трави і кущів, а взимку сплять, зарившись у пухкий сніг. Зазвичай, птахи живуть осіло, здійснюючи лише місцеві кочівлі в межах декількох кілометрів, й при потребі, вміють швидко бігати. Куріпка, яка сидить на землі, нерухомо завмирає, намагаючись розчинитися в оточенні, і злітає лише в останню мить, часто і шумно ляскаючи крилами. Свою їжу – переважно це пагони низьких чагарничків - птахи збирають на землі, неспішно пересуваючись дрібними кроками. По-хазяйськи оцінюючи висоту, вік і якість рослин, вони визбирують найсоковитіші, багаті вітамінами стебла, листя, квітки і насіння. Восени їх раціон доповнюється стиглими ягодами, а влітку - комахами. Всі ці страви важко назвати калорійними, тому куріпки поїдають неймовірну кількість поживи, завантажуючи проковтнутими припасами величезне воло. Взимку, коли земля ховається під снігом, меню куріпок збіднюється і майже цілком складається з хвойних рослин. Прориваючи в снігу довгі тунелі, птахи дістаються до мохів та лишайників і час від часу проковтують дрібні камінчики, які, немов жорна, перетирають в шлунку грубу їжу. Весну і літо куріпки проводять на своїй території, живучи парами і виходжуючи нащадків, а ближче до зими збираються у великі зграї. Морозними ночами птахи зариваються в сніг і туляться одне до одного, щоб зберегти тепло.

Розмноження

Взимку куріпки не проявляють територіальної поведінки і спільно кочують в пошуках їжі. Навесні півні відокремлюються від групи, з якою провели зиму - кожен займає власну гніздову ділянку і завзято охороняє її межі від конкурентів. Залицяння за самками починається з токових польотів. Долетівши до межі своєї ділянки, самець круто злітає вгору і, ненадовго зависнувши на граничній висоті, майже прямовисно опускається на землю. Таким способом півні приваблюють подруг і позначають межі своїх володінь. При вигляді самки парубок розпускає віялом хвіст, опускає голову й крила, й біжить до обраниці, витворюючи гучні гортанні крики. Знайшовши собі пару, півень не розлучається з нею до кінця гніздового сезону. Після спарювання курочка прискіпливо вибирає місце для гнізда, яке повинно бути надійно приховано в заростях. Викопавши в землі ямку, самка дбайливо вистилає її сухими травинками, а коли гніздо готове, починає відкладати яйця - по одному через кожні 36-48 годин. Звичайна кладка складається з 6-9 буро-жовтих яєць, усипаних темними цяточками. Після відкладання останнього яйця самка розпочинає насиджування, а півень невідлучно тримається поблизу гнізда. Через 19-25 днів з яєць вилуплюються пташенята, які негайно залишають гніздо і слідом за матір'ю вирушають на пошуки поживи. Про виводок піклуються обоє батьків. Перший час пташенята поїдають комах, а пізніше переходять на рослинний корм. На ніч і в негоду малюки ховаються під крилами матері. У 14 днів від народження молодняк стає на крило, але до кінця осені залишається з батьками, поки не прийде пора збиратися в зграї для зимівлі. Наступної весни молодь створює власні сім'ї.

Охорона

Основними загрозами для виду є господарське освоєння і деградація великих масивів верхових боліт. Глобальне і регіональне потепління клімату, що супроводжується підвищенням середньо зимових температур. При повній відсутності сніжного покриву в зимовий період більше 30% птахів знищується хижими птахами. Крім того, під час зимових відлиг зростають енергетичні витрати на добування поживи, оскільки пагони верб (основний зимовий корм білої куріпки) втрачають крихкість, і птахам значно важче їх скушувати, що погіршує умови зимівлі. Біла куріпка перебуває під захистом Директиви Європейського союзу щодо захисту диких птахів, Бернської конвенції, Червоних книг Білорусі, Росії, країн Балтії та Польщі.