Вид – Куріпка даурська (Perdix Daurica) Рід – Куріпка (Perdix) Родина – Фазанові (Phasianidae) Ряд – Куроподібні (Galliformes)

Середовище існування

Природний ареал даурської куріпки обіймає помірну смугу Азії від Східного Казахстану і Ферганської долини на заході до південного Алтаю і Забайкалля на півночі, Уссурійського краю на сході і північного Тибету на півдні. Найчастіше гніздиться в горбистих різнотравних степах і в степових долинах річок з низьким травостоєм і чагарниками, а також у сухих кам'янистих широких долинах передгір'їв і нижнього поясу безлісих хребтів з полином і рідкими кущиками ялівцю. Надає перевагу відкритим просторам з трав'янистою рослинністю, якою вона може поживитись, і острівцям чагарникових заростей або невеликих лісочків серед полів, в яких зручно ховатися в небезпечних ситуаціях; бажана також присутність водоймищ неподалік. В 1950 році даурські куріпки (підвиду Perdix daurica daurica) були завезені в Україну з Іркутська і, очевидно, походили із Забайкалля. Куріпок було випущено біля с. Старосілля Вищедубечанського району, та заказнику «Залісся» Броварського р.-ну Київської області. Були спроби інтродукції даного в виду в Криму. Попри зафіксовані випадки успішного розмноження, акліматизація виявилась невдалою.

Опис

Довжина тіла – 31 см
Розмах крил – 48 см
Вага – 297 — 350 г

Загальне забарвлення бурувато-сіре з тонким струменистим малюнком. Спина бурувато-охриста. Тім'я жовтувато-буре. Боки голови, шия, воло і груди вохристі. Взимку з боків підборіддя відростають вузькі жорсткі пір'їни («борода»). На череві чорна або темно-бура пляма. У самки плями немає або вона дуже маленька.

Спосіб життя

Даурська куріпка проводить життя на поверхні землі. На гілки дерев і чагарників не сідає. Бігає швидко і легко. Злітає з характерним шумом крил, часто з уривчастим криком, летить прямо, без кружлянь, енергійно працюючи крилами, часто на невеликі відстані і невисоко над землею. Під час гніздування куріпки даурські тримаються парами, в інші сезони сім'ями і зграйками. Взимку в місцях постійного гніздування трапляються зграї до 150-200 особин. Основний раціон цих птахів складає насіння (пирею, різних бур'янів, вівса, ячменю, тощо), ягоди й плоди диких і культурних рослин (обліпихи, черемхи, барбарису, шипшини); влітку до цього звичайного раціону додаються комахи (переважно саранові), жуки і мурашки. Корм дзьобають на землі, з трави, з нижніх гілок чагарників, видобувають з підстилки та верхніх шарів пухкого ґрунту, який птахи розкопують лапками. У зимовий час куріпки енергійно розкидають по сторонах неглибокий, влежаний сніг, дістаючи з-під нього зелені частини рослин та іншу поживу.

Розмноження

Гніздо будує самка на поверхні землі. Зазвичай це ямка, прихована під гілками кущика або під пучком високої трави; ямка недбало вистелена сухими стеблами, по краях іноді лежать слабо звиті між собою гілочки чагарнику. У кладці буває від 13 до 20 яєць. Шкаралупа, майже позбавлена блиску, забарвлена в однотонний блідо-бурий (кава з молоком) колір. Вирушаючи на пошуки їжі, самка іноді злегка прикриває яйця сухими стеблинками. Самець не бере участі в насиджуванні, але зазвичай знаходиться в цей період поблизу гнізда. Пташенят водять обидва батьки. Статева зрілість настає на 2 році життя.

Охорона

Маньчжурський підвид куріпки даурської перебуває на межі вимирання через знищення природних середовищ існування та надмірне полювання, й охороняється Червоною книгою Росії. На території України спроба інтродукції номінативного підвиду даурської куріпки виявилась невдалою, вже майже понад півстоліття даний вид не фіксувавсь.