Ластівки сільські супроводжують людину вже дуже тривалий час — починаючи з ери Неоліту, тобто 10-12 тис. років. Вважають, що перша зустріч людини й ластівки відбулася, коли пастух сховав свою отару овець і кіз у печері, де мешкали ластівки сільські. Присутність людей і худоби відлякувала хижаків, а птахи мали змогу цілий день полювати навколо тварин і ловити комах, що злетілися на їх послід. Коли люди почали мурувати хліви для худоби, ластівки сільські, що вже селилися поблизу, змогли кріпити гнізда всередині будівель.

Ластівки сільські часто формують гніздові колонії — до 50, а іноді й до 200 гнізд. Гніздо, як правило, заховане всередину будівлі, іноді прикріплене до зовнішніх стін, проте завжди під своєрідним дахом. Зазвичай воно має форму чверті кулі, зліпленої з розмоклого ґрунту, глини або перегною, що змішані з довгими волокнами трав або соломи. Місце для гнізда обирає самець, будують його обидва птахи, іноді самець трудиться менше, ніж самка. Будівництво триває 4-11 днів, у залежності від погодних умов. Для всієї споруди птахам необхідно близько 750-1400 порцій намулу, принесеного в дзьобах.

Живляться ластівки сільські переважно літаючими комахами, рідше комахами, впійманими в польоті з поверхні землі або води, іноді ластівки ловлять комах, сидячи на рослинах або на землі. Коли необхідно, вони доповнюють свій раціон мінеральними елементами (особливо сполуками кальцію), живлячись подрібненими ракушками молюсків або вишукуючи часточки кальцію в розчині на стінах чи в скелястих породах. Якщо в повітрі через холод, дощ і вітер немає здобичі, ластівки можуть впадати в заціпеніння (вони не рухаються, температура тіла падає, дихання та серцебиття сповільнюються). Птах, який запасся жиром і не втратив більше, ніж 40% ваги тіла, після кількох десятків годин голодування зможе повернутися до нормальної життєдіяльності. Вночі теж (особливо в холодну пору) ластівки сільські німіють — температура їх тіла падає до 32,5°С (упродовж дня температура птаха, що відпочиває, становить 38-39°С, у польоті — 41-42°С).

Катастрофа, що сталася з видом під час осінньої міграції 1974 року

Осінь 1974 року в Європі видалася дощовою, починаючи з середини вересня й наступні 55 днів поспіль холоди були сильніші, ніж у попередні роки. Це стало сигналом для прискорення міграції ластівок. Упродовж наступних трьох днів багато птахів перелетіло Альпи. Проте вночі 23 вересня прийшов холодний фронт із затяжними дощами та хмарністю в горах. Такі несприятливі умови тривали багато днів. Ластівки з півдня Швеції, Данії та Німеччини через похолодання були змушені зупинитися на півночі від Альп. За таких умов неможливо було відшукати комах, а холод посилював витрати енергії. Наприкінці вересня та на початку жовтня 1974 року на півдні Німеччини та Швейцарії від голоду та холоду загинуло кілька мільйонів ластівок (сільські та міські), у том числі 90% ластівок сільських, котрі сподівалися перелетіти Альпи з 24 вересня до кінця осінньої міграції.

Ця катастрофа суттєво вплинула на чисельність загальної популяції ластівки сільської, а її наслідки можна відчути навіть і нині, більше ніж через 25 років. Унаслідок раптового зникнення частини популяції, яка залишала Європу наприкінці вересня та в жовтні, ці птахи не були присутніми в наступних осінніх міграціях. Не стало молодих птахів, чиї б гени змушували їх залишати Європу в середині вересня. Птахи що вижили (ті, котрі перелетіли Альпи до 24 вересня) передали своєму потомству «більш ранні» терміни міграції. Через 25 років після катастрофи більшість птахів, котрі мігрують через Альпи, завершують цей відрізок своєї подорожі в середині вересня. Весь переліт відбувається на 10 днів раніше, ніж це було 30 років тому.

Катастрофа 1974 року серйозно вплинула на еволюцію виду. Швидке зникнення частини популяції, в генах якої була закладена «програма пізньої міграції», спричинило появу шведської, датської та німецької популяцій ластівки сільської, що нині мігрує раніше. Це робить їх менш вразливими до погіршення погодних умов наприкінці вересня. Оскільки подібні явища траплялися кілька разів у кожному столітті (попереднє відбулося 1931 року, а менш катастрофічне 1936 року), природа завжди успішно контролює найбільш придатні терміни для міграції ластівок сільських, принаймні в північній частині європейського континенту.

Ластівка сільська належить до видів, які найчастіше гинуть на дорогах, адже птахи полюють дуже низько над поверхнею землі (особливо під покривом дерев, що ростуть на узбіччі), і тому потрапляють під колеса автомобілів. У деяких країнах Європи вони становлять навіть половину від усіх птахів, що стали жертвами аварій. Найчастіше ластівки гинуть у липні, коли молоді птахи залишають гнізда, й упродовж серпня-вересня, в пік осінньої міграції.