Вид – Лунь лучний (Circus pygargus) Рід – Лунь (Circus) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Гніздовий ареал лучного луня широкий і включає в себе північно-східну Африку (Марокко, Алжир) і Євразію від західного узбережжя Атлантики до сходу до Алтайських гір, хребта Танну-Ола і Мінусинської улоговини. У Європі гніздиться майже у всіх країнах за винятком Норвегії, однак у багатьох районах чисельність одинична. До гніздового ареалу лучного луня входить майже вся територія України, крім Карпат та Кримських гір, в Поліссі та Лісостепу чисельність набагато вища, ніж у Степу. Гніздиться лунь лучний, переважно, на вологих луках у долинах рік, біля заплав, на заболочених низинах, порослих розрідженими кущами вільхи та шелюги, на островах серед боліт, у лісовій зоні — в заболоченому рідколіссі і на великих лісових вирубках; у степовій місцевості — на вологих низинах, у балках у заростях терну (Prunus spinosa), зрідка біля штучних насаджень у бур'янах. У деяких біотопах степової і лісостепової зон іноді гніздиться разом із лунем степовим; порівняно з ним — частіше серед посівів. Якщо властиві цьому виду умови недоступні, багато луні селяться серед полів, засіяних зерновими культурами - пшеницею, ячменем або вівсом.

Опис

Довжина тіла – 41—52 см
Розмах крил – 97—120 см
Вага – самці - 227 до 305 г, самки - 319—445 г

Витончений птах з порівняно довгими вузькими крилами і довгим хвостом. У повітрі зазвичай тримається низько над поверхнею землі, витягнувши крила в у формі латинської букви V. У загальних розмірах і забарвленні присутній статевий диморфізм. У європейських популяціях самки виглядають значно більшими за самців.

Самець. Оперення голови, спини та покривних крила попелясто-сіре, темніше порівняно з тими ж ділянками у інших світлих лунів. Передня частина голови, горло і груди блідо-сірі. Черево й підхвістя білі з малюнком з вузьких рудих або бурих поздовжніх плям . Першорядні махові повністю чорні. Ще одна чорна смуга виражена із зовнішнього боку другорядних махових. Виразні поперечні смуги помітні на хвості.

Самець

Забарвлення самки лучного луня майже не відрізняється від самки польового луня, проте перша має менші розміри і тоншу статуру. Обидва ці види поєднують сірувато-бурий верх, іноді з вузькими рудими облямівками, і монотонно-вохристий низ. Особливі риси лучного луня - вузька біла пляма на попереку, виразний (а не розмита) смугастий малюнок на покривних, широка й довга біла поздовжня смуга в нижній частині крила. Світлий нашийник, розвинений у степового і польового лунів, у самки лучного відсутній. Молоді птахи набувають дорослий вигляд лише на четвертий рік життя. Однорічні луні обох статей мають схоже забарвлення: темно-бурий верх, як у дорослих самок, проте з широкими рудими облямівками, і буро-рудий низ з чорними надстовбурними штрихами. Дзьоб чорний. Райдужна оболонка ока й восковиця у дорослих птахів обох статей жовта, у молодих самців сірувато-коричнева, у молодих самок коричнева.

Самка

Спосіб життя

Як й інші луні, лучний завжди полює на відкритому місці, повільно облітаючи ділянку низько над землею. Нерідко він рухається вздовж меж високої трави, щоб застати жертву зненацька. Помітивши здобич, птах падає додолу, витягнувши вперед пазурі. На відміну від очеретяного або польового луня, лучний може схопити здобич не тільки на поверхні землі, але також і в повітрі. Склад їжі луня лучного досить близький до луня степового: живиться переважно дрібними гризунами, птахами, плазунами й комахами. Навесні та взимку кількість гризунів у складі їжі луня лучного підвищується. Проте у його їжі комахи посідають значно більше місце. Тварин він добуває влітку там, де гніздиться, тобто у вологих місцевостях, але відвідує сусідні поля, степ та узлісся. Полюючи на пташок, залітає на лісові галявини, недалеко у рідкостовбурні ліси. Переслідує горобців на токах і поблизу них. Зрідка полює на городах у сільських околицях. На перельотах полює в різноманітних місцевостях відкритого ландшафту, переважно в долинах рік. Розміри мисливської ділянки і поведінка луня лучного під час добування корму такі самі, як і в луня степового.

Розмноження

На весняному прольоті лунь лучний зустрічається поодинокими особинами або парами, мабуть, уже гніздовими. Приліт птахів українських гніздових популяцій і проліт птахів північних популяцій відбувається звичайно на 7—10 діб пізніше, ніж луня степового. Гніздо завжди влаштовує на землі, іноді на досить вологому місці або поблизу води, але не над водою. Звичайно гнізда луня лучного знаходяться у високій лучній траві, а в болотистій місцевості — у заростях болотних рослин або й у розрідженому очереті; у степу - у заростях пижма (Tanacetum vulgare), бобовника (Amygdalus nana), дерези (Caragana frutescens), пирію (Triticum repens), таволги (Filipendula), валеріани (Valeriana officinalis), поблизу будь-якого куща. Порівняно невелике гніздо — це досить безладно складені у заглиблення або просто на ґрунт стебла бур'яну (Amaranthus, Erigeron тощо) і гілки кущів (Alnus, Salix тощо), які оточують більш-менш акуратний лоток. Грубі стебла належать тим рослинам, серед яких збудовано гніздо, а також (у гніздах із степової місцевості) шавлії (Salvia verticillata), полину (Artemisia vulgaris, A. absinthium), ліщині (Gypsophila paniculata), коров'якові (Verbascum thapsus) і тирсі (Stipa capillata). Лоток складається з м'якших стебел тих самих рослин, в ньому трапляються солома з культурних злаків, пера самки луня, зрідка й пелетки. У деяких гніздах зовнішньої частини майже немає, це просто заглиблення в ґрунті з невеликою кількістю вистилки.

Зазвичай, в Україні пари луня лучного гніздяться поодиноко, на великій відстані. Шлюбні ігри спостерігаються наприкінці квітня й у травні; самець переслідує самку або сам літає над гніздовою ділянкою з різкими поворотами і часом кричить. Враховуючи багаторічне використання парою птахів тієї самої гніздової ділянки і влаштування у ній гнізда щороку майже в тому самому місці, можна припустити, що пари постійні. Перші яйця самка відкладає з третьої декади травня, але і в першій декаді червня ще трапляються не насиджені кладки. У повних кладках буває переважно чотири яйця. Насиджує кладку тільки самка, самець постачає їй поживу. Насиджувати починає після відкладання першого яйця; тривалість насиджування в становить 28-30 діб. Пташенята з'являються з інтервалом у дві-три доби і пізніше дуже відрізняються за розвитком. Іноді слабшого з'їдають сильніші. У перші дні після появи в гнізді пташенят їх і самку годує самець. Пізніше корм пташенятам приносять обидва дорослі птахи. Пташенята перебувають у гнізді 35—40 діб. Молоді птахи, що покинули гніздо і вже літають, зустрічаються наприкінці липня, переважно в серпні. Після остаточного вильоту з гнізда молоді разом із старими птахами живуть переважно в степу і полях, де і ночують групами десь на підвищеннях ґрунту.

Молоді птахи починають змінювати гніздове вбрання на друге річне на 10—11-му місяці життя. Дорослі птахи линяють в основному протягом гніздового періоду — з травня по серпень, причому самки раніше від самців. Місцеві гніздові птахи українських популяцій, молоді й старі, починають кочувати і зникають з місць гніздування з кінця серпня і переважно у першу половину вересня. У серпні кількість птахів виду всюди помітно зростає, очевидно, за рахунок птахів неукраїнських популяцій, що починають кочувати. Осінні міграції розтягнутіші, ніж весняні, і тривають до середини жовтня. Під час осінніх міграцій птахи летять звичайно низько або на середній висоті, поодиноко і групами, але завжди на значній або великій віддалі. Деяка кількість дорослих птахів спостерігається у різних областях Україні, переважно на півдні республіки, і взимку; у м'які зими з підвищеною чисельністю мишовидних гризунів зростає і кількість лунів, що залишаються на зиму.

Охорона

Як в Україні, так і на решті ареалу виду протягом останніх десятиліть відбувається скорочення чисельності лучного луня. Серед причин вимирання масштабне осушення боліт, зокрема на Українському Поліссі та Лісостепу, застосування пестицидів в рільництві, масовою кампанією по знищенню хижих птахів, що провадились в Західній Європі та СРСР, знищенням птахів так зв. «мисливцями» і неграмотними селянами, яке ведеться й нині. Крім цього негативно на популяцію лучних лунів впливає інтенсифікація сільського господарства, що проявляються в застосуванні зернових культур швидкого дозрівання, що позбавляє птахів вчасно виростити пташенят та застосування великої техніки, що знищує гнізда. Для збереження виду необхідно провадити природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема зі збереження гнізд хижих птахів та роз’яснювати їх значення в природі, впроваджувати природовідповідні методи сільського господарства, заборонити використання пестицидів, провадити сувору охорону та відновлення водно-болотних угідь. Лучного луня Включено до Червоної книги України (статус - вразливий), Переліку видів птахів особливої європейської уваги , Конвенції CITES , Боннської та Бернської конвенцій.